21 листопада українці підбиватимуть підсумки першої річниці Євромайдану — народного руху, який на 180 градусів змінив політичний вектор країни. Віднедавна цей день ще й став “червоним” у календарі державних свят, оскільки Президент Петро Порошенко зробив 21-ше Днем Гідності і Свободи.
За рік у пересічних громадян до нової влади накопичилося достатньо багато риторичних запитань на кшталт чому українці з рабів Януковича стали залежними від глави Російської Федерації Володимира Путіна. За що полягла сотня мирних людей на столичному Майдані, коли корумпованість залишається одним із ключовим атрибутом організму держави. І, зрештою, європейська мрія, яка підштовхнула народ вийти на вулиці, незреалізована у повній мірі і вкотре відкладена Порошенком на рік.
“Незалежний громадський портал” зустрівся безпосередньо з тим активістом, який був в авангарді творення Євромайдану на Хмельниччині. Це — представник руху “Чесно” у Хмельницькій області Олег Черненко. Ми спробували разом із ним знову пережити події, на які покладалося велике сподівання співгромадян.
Фото Віталія Тараненка
— Рух Євромайдану виник після того, як Прем’єр-міністр України Микола Азаров призупинив процес підписання Україною Угоди про Асоціацію є Європейським Союзом. Якою була твою перша реакція?
— Згадав пісню Скрябіна “Чувак, нас кинули”. Тому що перед цією знаковою подією (не підписання Угоди про Асоціацію — НГП) якраз проводив акцію зі своїми колегами “Скажи —ЄС”, на якій хотіли підкреслити важливість цього кроку і спонукати президента підписати цю угоду. І один із місцевих журналістів запитав: “А що буде, якщо Угоду не підпишуть?”. Ніхто тоді навіть не міг подумати, що саме таким чином розвиватиметься ситуація.
Я сподівався, що, підписавши Угоду про Асоціацію з ЄС, Україна остаточно визначиться із зовнішнім вектором розвитку, відмовившись від геополітичного шпагату. Однак влада Януковича зробила великий плювок в обличчя українців.
— Перші намети Євромайдану з’явилися біля Хмельницької облдержадміністрації 22 листопада 2013 року. Це була більше “фейсбучна” координація чи, все ж таки, гуртування відбулося на рівні телефонних дзвінків?
— Перший Євромайдан зібрався у Хмельницькому вночі. Прийшло близько 8 осіб. Я з температурою лежав у дому і мені у першій годині ночі зателефонував Степан Кушнір і закликав долучитися до протесту.
Думаю, що велику роль відіграли соціальні мережі. До прикладу, із запису журналіста Мустафи Найєма у “Фейсбуці”, якщо пригадуєте, все почалося. Ось ця загальна емоція Найєма передалася активістам з обласних центрів. Ми одразу подали заяву до Хмельницької міської ради на проведення безстрокової акції на Майдані незалежності обласного центру. Спочатку наші денні акції були малочисельними. Доходило до того, що журналістів, котрі прийшли висвітлювати цей захід, було більше, ніж самих активістів. Однак з кожним днем на Майдан виходило все більше людей.
— Схоже, що обласна влада в особі тодішнього голови ОДА Василя Ядухи, на початковому етапі не сприймала вас, як потужну силу.
— Взагалі-то, несприйняття було і від влади, і від партій. Не хочеться перебільшувати свою роль, але до нас почали доєднуватися люди після того, як подивилися у телевізорі загальноукраїнські новини.
З громадської діяльності знаю, як влада ставиться до активних ГО — їх краще проігнорувати. Хочуть — нехай збираються на протести. Як не як, в Україні демократія. Та й апелювали ми не до Ядухи, а до Януковича, оскільки перший не впливав на геополітичні процеси.
Фото з соцмереж Черненка
— Вочевидь перші хмельницькі євромайданівці розраховували на підтримку політичних партій, що були в опозиції до Партії регіонів. Як можеш оцінити їхній вклад у протестний рух на Хмельниччині?
— Вони відіграли значну роль. Будьмо реалістами: у них більший людський потенціал в особі членів партій, вони забезпечені звуковою апаратурою. Їхні акції мали вищий рівень організації. Так саме партіям не складало проблеми на конкретну дату зібрати своїх активістів та прихильників.
— З твоїх слів, можу зробити припущення, що опозиційні партії області допустилися помилки, коли на початках передали управління Євромайданом громадським активістам?
— Чесно, ми задовбали цим питанням політичні сили. Скільки разів вони збирали “Україно, вставай”, але країна не піднімалася. Ми наполягали, щоб керівники обласних партосердків прибрали політичну символіку, оскільки на Майдані всі стояли під спільним стягом — Євросоюз. Щоправда, партії таки дали поштовх і привели людей на Майдан. Але потім багато громадян відмовлялися виходити на вулиці через присутність символіки політсил. Це пов’язано кризою жанру, себто відсутністю нових меседжів для народу.
— Пардон, а що ж тоді нового пропонували непартійні активісти?
— Ми наголошували на необхідності об’єднання всіх партій довкола конкретної мети: Янукович — це зло, і він має піти. Водночас громадськість мали би контролювати тодішню опозицію, щоб вона не “зажиралася”. Сьогодні, на жаль, спостерігаємо зворотній бік медалі, коли вчорашня опозиція наражається на масштабну протестну хвилю.
Фото Віталія Тараненка
— Розкажи про внутрішню кухню обласного Євромайдану: чим жили, про що жартували і мріяли.
— Мене запалював дух єдності. Приміром, коли здавав колегам вахту на Євромайдані, ішов додому, варив велику каструлю компоту, аби потім зігріти своїх побратимів. Аналогічно поступали інші євромайданівці. Скажу, що нас гуртував певний дух Січі.
Дуже запам’яталася бабуся, котра мешкала поблизу Майдану. Вона щовечора годувала дерунами протестувальників. І навіть бідкалася, що не може разом стояти з нами, бо у неї болять ноги. Тому її громадянська позиція проявлялася у формі допомоги харчами.
— Очевидці розповідали, що на Майдан приїжджав колишній голови обласної ради з Партії регіонів Микола Дерикот, який захопив із собою продукти харчування для мітингувальників. Як це сприйняло протестуюче середовище?
— Ніхто не зрозумів, що означав візит високопосадовця. Очевидно, що він хотів “примазатися” до нас. Проте не можна бути “трішки” вагітним — ти або у таборі влади, або в опозиції.
Фото Віталія Тараненка
— Як показала історія, рух Євромайдану перетворився на бульдозера, який змістив політичну верхівку країни. Фундаментальні зміни на кшталт знищення корупції не відбулися. Чому?
— Євромайдан зробило 10 відсотків громадян України. Далі пішли вибори, які розбавилися 80 відсотками неактивними громадянами, в яких дещо інші пріоритети. Мені здається, що народ до кінця не усвідомив, що конкретно він хоче. Так, люди не згодні з тією системою управління, що була за Януковича. Скинули Януковича, а загальнодержавні проблеми не вирішилися. Тому що, активістам не під силу справитися з корупцією. Це явище можуть побороти громадяни, котрі здатні самоорганізуватися.
— Твоє найбільше розчарування після Євромайдану.
— Сильно вразили мою свідомість цьогорічні вибори до Верховної Ради. Я був шокований, що суттєва частина виборців (близько 5 мільйонів) продовжують голосувати за тих персонажів, котрі довели Україну до грабунку та вбивств мирних мітингувальників. Фактично шлунки, а не розум, знову відкидають країну на кілька місяців тому. Це найбільша біда.
— Як вважаєш, Євромайдан — це урок для нової влади чи це невиконане завдання опозиції, що прийшла до влади?
— Хороше питання. Схиляюся до думки, що це урок для нової влади, який вони не засвоїли. Насамперед відсутня публічна прозорість. Влада повинна виходити до людей і з ними спілкуватися. Правильний чи неправильний зміст діалогу — це інше питання. Потрібно йти до людей, давати їм змогу впливати на процеси.
— Чому нація українців так схильна до протестних рухів?
— Тому що, ми власники. Подивіться: українці за свій клаптик землі готові боротися до кінця. Це відчуття власності підштовхує націю до очищення та змін. Як казав ведучий Майкл Щур, якщо в країні завівся “поганий єнот”, то ми його обов’язково виженемо. І так буде з кожним “поганим єнотом”.
Спілкувався Віталій Тараненко.