21 листопада 2013 року стало історичним відліком для України. Цього дня Кабінет міністрів Миколи Азарова прийняв рішення призупинити процес підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом, що мала бути підписана на Вільнюському саміті «Східного партнерства» 28-29 листопада.
Запущена верхівкою Партії регіонів в маси тема євроінтеграції, яка протягом 2013-го неймовірними темпами накачувалася владою від Києва до Донецька, від Криму до Львова, перетворилася на “яйце Кощея” і крах авторитарної системи Януковича.
Як не смішно сьогодні це казати, але критична маса українців деякою мірою несвідомо хотіла допомогти владі Януковича втриматися за крісла, спонукаючи їх повернутися до Європи обличчям, а до Росії – іншим не дуже чарівним місцем. Натомість біло-блакитні, які були настільки самовпевненими, переграли себе. І наблизили кінець, який тоді бачили, хіба що на кавовій гущі.
Перша фаза Революції Гідності – Євромайдан – почалася у Хмельницькому фактично 21-22 листопада. В архівах “Незалежного громадського порталу” зберіглося інформаційне повідомлення, в якому громадські активісти з “Демократичного альянсу” закликали хмельничан підтримати європейський вибір України. Того дня на хмельницькому Майдані встановили 10 наметів на відновлення діалогу з ЄС. Участь у акції брало до 100 осіб.
Фото з архіву Віталія Тараненка
“Незалежний громадський портал” пропонує згадати читачам, хто і як організовував Євромайдан у Хмельницькому, який згодом переріс у велелюдні протести, що подекуди виходили з-під контролю. Надаємо переписку з соцмереж активних активістів і молодих діячів Хмельниччини.
