Думки вголос з приводу конкурсу на кращий проект пам’ятника Небесній сотні у м. Хмельницькому
Влада дивується, що конкурс затягнувся та переможця не виявлено (кого так хотіла влада) і якого вже було призначено, але поки не вийшло. От біда, неслухняна спілка архітекторів, частково спілка художників та ще купка громадськості незгідні з позицією влади в особі пана Швеця. З його геніальними умовами та затвердженим заздалегідь заангажованим складом журі.
Нічого дивного в цьому нема. Громадськість пропонувала використовувати постанову Кабінету міністрів про проведення подібних конкурсів, що було вказано в звернені громадськості до пана Мельника. Там все прописано до найдрібніших умов, як це правильно робиться, а не влаштовувати цирк! Але ж як тоді бути з призначеним переможцем, який в них самий геніальний, видатний і найталановитіший, а решта не варта уваги! Шептуни та порадники майстерно вклали у вуха пана Мельника кого треба проштовхувати, піарити та, зрештою, привести до перемоги з вигідним для них, коханих, результатом! І тут почалося! Тільки-но виставили проекти на другому поверсі міськвиконкому, як два з чотирьох проектів вже пропали! Не звертаючи уваги на умови конкурсу, які були брутально порушені, один проект був забраний на цілий тиждень на доопрацювання(!), а другий, напевно, пропав за компанію для прикриття зникнення. Мовляв, ну не тільки ж я такий один порушую ці умови. Бачите, всі так роблять! А в умовах конкурсу чорним по білому написано, що можна і що не можна вчиняти! Питаннячко виникло до вас, не шановний забирач, а чи є у вас совість, честь і гідність? Сподобався би такий щур хлопцям на Майдані в Києві, які віддали життя за справедливість, честь та гідність? Чим ви кращі за інших, чому порушуєте умови, напевно, це ваш стиль життя?
Відповідь для багатьох зрозуміла! Так ось, поки два недопроекти були відсутні цілий тиждень, ті два, що залишились, накрила хвиля дискредитації усюди (завдяки наполегливим старанням певних добродіїв). Тепер – по книгах відгуків. Хто вкинув ще одного зошита із заздалегідь написаними відгуками з дифірамбами за певний проект та з дискредитацією інших!?
Дуже потішив виступ пана Бірюка зі скандального відеозапису засідання журі. Коли йшла мова про новий склад журі, він настільки захопився вихвалянням робіт однієї особи та його сім’ї, що запропонував ввести доньку певної особи до складу журі! Ні, він вчинив нечемно, напевно треба було б ще зятя та внуків включити і далі по списку! А пан Теленько так вже старався і зараз бідолага старається комусь вгодити, що в запалі почав нахабно нав’язувати знайомий до оскомини проект! І що цікаво, що про обговорення проектів на той момент взагалі не йшлося. Більше того, він забув, що є членом журі і не до лиця йому такий відвертий піар одного проекта! До речі, в газеті ,,Проскурів(№29) знову з’явилось фото, яким нав’язують громаді ,,правильний проект: хай громада звикає, хто має бути обраним! Пане Теленько, вибачте, але де фото інших проектів? А журналістка пані Слободянюк на круглому столі взагалі запропонувала проводити конкурс не по закону. Вдумайтесь!!! Бо бачите, революція наша була теж не по закону! Та тільки ця пані забула, що люди вмирали на Майдані за те щоб був закон, гідність і справедливість однакові для всіх! Пан Скоробагатий брав напором, горлом – одних скидав з трона голови журі, а других ставив орієнтуючись, хто голосніше всіх кричить. За кого він так печеться і чому? Зараз, кажуть, пішла мода приватизовувати хлопців самооборони чи козаків на місцевих майданах, щоб для когось вирішувати питання. Ось і пані Баннова була ледь не призначена ним головою журі, коли напала на пана Коваленка і почала нести якусь нісенітницю… В очах пана Скоробогатого вона виявилась професіональним членом журі, і, крім того, за «правильний проект» буде голосувати, та ще відверту групу підтримки привела в кількості чотирьох штиків, всі бійці надійні з одної команди, а разом з козаками порубаємо всіх в капусту і оберемо «правильний» проект…
А реальним професіоналам не дали нормально слова сказати, бо «рвать» горло не вміють! Голова обласної Спілки художників України пан Мастикаш декілька разів настійливо намагався довести до відома присутніх, що Спілка художників (за пропозицією влади) подала список з восьми чоловік до складу журі. Враження було, що його ніхто не хотів слухати, бо так завзято захопилися процесом хто кого перекричить…Що ж, він людина вихована, на відміну від деяких, і змагатися, хто голосніше викричить собі право на слово, не буде. І все ж він наполіг, щоб список прізвищ від Спілки художників був внесений до складу нового журі. Але не так сталося,як гадалося!
Взагалі, хтось аналізував цей відверто заангажований склад журі по конкурсу, призначений владою? За нас, кріпаків, феодали усе вирішують, ось так! Бачив новий (виправлений) список членів журі, який скоро мають затверджувати. Перше, що спадає на думку, приспали вас, громадо, вірніше, вже кинули! Єдиного фахового мистецтвознавця в місті Хмельницькому пана Голунського, який закінчив академію мистецтв, не включили в склад журі, пана Карвасарного – переможця багатьох всеукраїнських і навіть міжнародних конкурсів теж не включили, єдиного скульптора в складі журі пана Гасанова також не включили!
Конкурс, панове, нібито був пов’язаний з скульптурою! Зате дизайнери (яке модне слово), мабуть, реально означає суперпрофесіонали, всі є, і з однієї контори! Також здивувала позиція пані Рожко-Павленко, яка запропонувала додати до конкурсу ще тих, хто нібито не встиг вчасно запропонувати свої проекти. Так ось, часу було вдосталь для тих, хто реально бажав взяти участь у конкурсі! Вона взагалі читала умови конкурсу, чи для неї це просто папірець, призначений для виконання лохами?! А коли донесли ті проекти (тих, хто ніби то не встиг), то позвалювали ті проекти і макети, як непотріб, в купу у коридорі – без відповідного освітлення, без нормальної експозиції… Це що!? На мою думку, потрібно було виділити більш зручне місце для цього. І не в мерії, бо люди не вважають, що це місце куди вільно, ще на даний момент, можна приходити… І ще, хочу загострити увагу громади на немаловажній нібито дрібниці: фото макетів зроблені вкрай непрофесійно, як за якістю, так і по розташуванню, і це все потім йде в засоби масової інформації. Ви просто вводите громаду в оману і люди, на жаль, не бачать те, що задумав автор чи автори. Уявіть, що ви лисий дядько, а ваш портрет сфотографували не прямо, а зверху, тож, окрім лисини, ви нічого не побачите…
Коли ви, пане Швець, вважаєте, що праця художника та архітектора не варта оплати взагалі, згоден з вами, – тільки при умові, що і ви, і подібні вам, може нарешті покаєтесь та попрацюєте безкоштовно на не раз обмануту та скривджену громаду і під її контролем?! «Це той випадок, коли треба думати про моральність і відмовитись від грошей». В. Швець, це ваші слова. Тому не ганьбіть художників та архітекторів і залишіть їх у спокої, якщо не знаєте, що таке бути художником або архітектором! Ви звинувачуєте голову спілки архітекторів Козака за його позицію? За великим рахунком, наше звернення до вас було брутально вами проігнороване, хоча вам пропонували діяти по закону, а не під килимом! Гра в наперстки від вас вже дістала! І не дивно, що пан Козак відмовив вам брати участь у вашій нечистій грі під певну особу. Панове, а може проаналізуємо, розставимо всі крапки над і – щось і проясниться? Виникла така думка, що до тієї пори, допоки такі пані і пани будуть рулити в нашому місті, то важко собі уявити, що хоча б щось вдасться зробити по совісті та честі як для Героїв майдану, які віддали своє життя, явно не за це неподобство, так і для громади, яке коять вищеописані особи.
Виникає велика підозра: задля кого і чому, як кажуть в народі, так підметки рвете, «шановні»? Сумно стає, коли і під СБУ стояли під час тих подій, і на площі, практично кожний день з самого початку майдану, щоб не згасла та іскра людська в відстоюванні прав на свою гідність. Підтримували, раділи та сумували в залежності від подій в країні, а хтось пару раз скакнув на мітингу, а можливо і ні, але знову береться за старе… Як бачимо, місцева влада, на жаль, так і не зрозуміла, за що загинула Небесна сотня. Створення пам’ятника Небесній сотні – наш обов’язок, наша пам’ять, наш іспит на совість і честь. Мене, як громадянина, тривожить єдине запитання: які цілі переслідуєте, панове?
Автанділ Гігаурі, член Національної Спілки художників України,
для НГП.