Візит на Схід

Ну що ж. Нарешті можу розповісти про свій візит на Схід. Вперше у житті довелося побувати в тих краях, вперше у житті довелося побувати поруч з бойовими діями, побачити, що таке війна, і які вона має наслідки.

Там інше життя, інші реалії. Там немає місця “мишиній возні” і бюрократичним розбіркам, поділу посад. Там все справжнє – дружба, товариство, побратимство, ЖИТТЯ, там вирішується наше майбутнє. Там хлопці щосекунди ризикують життям заради всіх нас і нашої славної України! Честь їм і хвала!


Про все за порядком. Їхали разом з нардепом від «Свободи» Ігорем Сабієм, заступником голови облради Ігорем Хитруком та головою Хмельницької райради Олександром Прокоповим.

Для наших хлопців ми зібрали приблизно 26 тонн допомоги, зокрема, 12 тонн питної води, яка до слова, користувалася величезним попитом в усіх. На ура йшли також вітаміни (овочі і фрукти), мед, цигарки, і …сало. Допомогу збирали підприємці, люди, чиновники – усі разом.


По дорозі вразила величезна кількість національної символіки, синьо-жовті кольори повсюди – на електроопорах, на деревах, на балконах, на заправках, і чим ближче до Донбасу, тим більше.  А ще вражали соняшники – вони були повсюди.
Наш маршрут проліг через Красноармійськ (чимало блокпостів) – Костянтинівку(знову блокпости), Дружківку (і тут блокпости) – Краматорськ (по дорозі до Словянська, а це менше 20 км. залишки розгромленої військової техніки і жахливий сморід) – Словянськ – Ізюм – і далі до місця розташування нашого полку територіальної оборони.


Багато спілкувалися з місцевими мешканями, усі на кого натрапили – допомагали, усі автівки на наше прохання зупинялися і вказували дорогу, малювали маршрути, бажали удачі, висловлювали побажання, аби все це чим швидше завершилося.


В Краматорську російськомовний хлопець малював нам схему руху до аеропорту, а на завершення сказав: «Пацани, я русский, но я за вас, гоните эту нечисть отсюда». В Словянську один чоловік, коли почув, що ми заблукали, на перехресті зупинив рух транспорту і вивів нас на трасу до Ізюма (сам намагався спілкуватися українською). До слова заблукали через підірваний міст і спалені вантажівки у напрямку Ізюма. А ще окрема подяка нашому рідному хмельницькому спезназу з 8 полку – хлопці провели нас до самого Ізюму, швидко і оперативно через усі блокпости. 

Спецназ – таки спецназ!!! Окрема подяка командиру!!! Герої!


В Краматорську зустрілися з нашими спезназівцями з 8 полку і вояками 140 центру. Для командира я подарував прапор рідної Хмельниччини. Хлопці раділи прапору і забрали його з гордістю. Наші специ – таки специ. Порядок, дисципліна – все чітко і впевнено. Загалом в Краматорську купа техніки, більшість «віджатої» – російської. Крім спецназівців, навантажили автівки для вояків 140 центру, очаківських та кременчуцьких вояків, а також льотчиків. Коли кременчуцкі і очаківські хлопці підходили до вантажівки говорили: “Ми знаємо. що ви все привезли для своїх, але ж і ми ваші, ми воююємо в одних окопах!”.


Усі передавали вітання Хмельниччині, дякували всім, хто допомагає! Кажуть, допомога відчувається, а це тільки підвищує бойовий дух. Усі хлопці говорять, що необхідно вводити військовий стан.
У Словянську багато спілкувалися з місцевими. Місто у важкому стані, але люди «живі» і натхненні, кажуть, що все буде гаразд. Словянськ – це Україна.


Далі довга дорога на Харківщину (на одному з блокпостів зустрілися з колишніми беркутівцями, ледь не дійшло до суперечки та конфлікту). Трохи блукали, їхали польовою «ґрунтовкою», до нашого полку тероборони дісталися вже близько півночі. Хлопці неподалік кордону. Передали допомогу, поспілкувалися, вони приготували нам вечерю і каву. Загалом проблем вистачає і працювати над забезпеченням ще треба, і треба, і треба. Армію усі роки тупо вбивали і тепер армія відроджується, стає боєздатною і сильною у першу чергу завдяки нашим козакам. Великі молодці люди, які допомагають.


На завершення скажу: все буде добре, ми обов’язково переможе, інакшого вибору у нас просто не існує. Та й вояки наші, як і всі люди – найкращі.
 26 тонн допомоги для наших хлопців а тут в кадр випадково потрапив Сабій а це подарунок від мене і Гончара для наших десантників - прапор рідної Хмельниччини аеропрт Краматорська, найцікавіше, що метрів 100 хлопці звідси ганяли футобл башта на дорозі з Краматорська до Словянська десантура супроводжувала нас з Славянська до Ізюму, позаду трофейна Шкода Донбас - це Україна і знову Сабій і знову вода Краматорськ - це Україна і крапка! Краматорськ Крамоторськ, автобус не доїхав до пункту призначення Красноармійськ - це Україна, спокійне місто на в'їзді в Славянськ з боку Харкова, розгомлено все, воронки в асфальті на півметра наслідки артобстрілу наша рыдна десантура ну точно файне місто після Краматорська залишилося півфури, їдемо до наших хлопців з 7 полку тероборони Разом з нардепом Сабієм, заступником голови облради Хитруком та головою райради Прокоповим на вїізді в Краматорськ  розвантужуємося-2, найбльшою популярністю користувала водичка, привезли аж 12 тонн розгромлена заправка Славянськ - це Україна хвіст від вертольта на аеродромі в Краматорську

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Loading...
Редакція сайту не впливає на зміст блогів і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють на сторінках "Незалежного громадського порталу"

У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Олександр Симчишин

Олександр Симчишин

36 років, Хмельницький міський голова, кандидат історичних наук.
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 16

  1. Олександр Сергійович, дякую за допомогу нашим хлопцям і за те, що ви – людина! Залишайтесь таким і надалі. Люди Вас поважають і бажають лише найвищих досягнень (Сергій, активіст ГО “Автомайдан-Хмельниччина).

  2. це серйозна допомога,

  3. щоб ви мені тут не розказували, а я бачу своїми очима. Симчишин зробив майдан, Симчишин це людина яка помагає людям, армії, всім помагає.

  4. яма в асфальті аражає

  5. Люди собирали помощь всем миром. а пропиарился Симчишин. Интересно. сколько денег своих он выделил на все это? Это убогая власть на патриотизме людей себе баллы зарабатывает. Но, ничего, скоро “сосать” будет…

  6. Хорошо, что хотя бы воды купили. На броники и , к примеру, на рации, в которых сейчас очень нуждаются ребята, денег, видимо, не хватило… но ничего. и такой ПИАР – это тоже пиар

    • 12 тонн води це круто, хай всі так піаряться, може толк буде.
      а броніки Свобода передала вже 70 штук

  7. ПРАВДА!!!!

  8. Якби Свобода передала 70 штук ( маловато якось) бронежилетів то кричали б про це на всю Україну з фото звітом ! :((((((

  9. Боже! Люди, схаменіться! Чому у вас стільки злоби та агресії.Таке враження що ви москалі і живете не в Україні!!

  10. Молодці хлопці! так тримати! життя покаже- хто є хто!!!!!!

  11. не звертайте уваги, пане Симчишин, працюйте, робіть свою справу, ми довіряємо повністю

  12. Свобода молодці! Нічого не дали на формування допомоги її збирали голови сіл та райрада, але два так званих депутата від народу піаряться так що таке враження що вони самі все зробили

    • який сільський голова дав 12 тонн води? напевно з Водичок? а тонну лимонів і фруктів?

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.