Сьомаки: подільська Хатинь

18 липня – трагічний день в історії села Сьомаки Старосинявського району. Саме 18 липня 1943 року тут відбулися події, про які неможливо забути ніколи – німецькі окупанти спалили 164 двори села Сьомаки, загинуло 184 жителі.

Історичні джерела свідчать. За період з 1942-43 років на каторжні роботи в Німеччину було вивезено 52 молодих здорових хлопців і дівчат.

В суботу 17 липня 1943 року в село Сьомаки вступив партизанський загін полковника Мельника, в загоні було багато поранених.

Селяни надавали партизанам (особливо пораненим) посильну допомогу як продуктами так і різними матеріалами. На вечір загін партизанів з обозом вийшов з села в напрямку на Меджибіж, а в селі залишився невеликий загін для прикриття руху основних сил з обозом.

Зранку в неділю 18 липня 1943 року багаточисельний зведений загін німецьких карателів і поліцаїв з двох сторін (з Старої Синяви і з села Щербані) почали наступ на село Сьомаки. Біля села на полях між загонами карателів і партизан зав’язався жорстокий бій, в якому карателів було частково розгромлено і відкинуто. За це, а особливо за допомогу партизанам німецькі окупанти піддали жорстокій розправі жителів села.

О 14 годині дня в село вступив перегрупований зведений загін карателів і поліцаїв, який одразу приступив до масового винищення села і його жителів.  Злодіянню їх не було меж: вони заганяли людей в льохи і закидали їх гранатами; зганяли чоловіків, жінок, дітей і літніх людей в хати, обливали бензином і запалювали їх; живих людей кидали у вогонь.

По-звірячому розправились з сім’єю директора школи Хомишина Олександра Оксентійовича. Дітей його вкинули у вогонь, спалили жінку і її брата, який приїхав до них з Летичева, а самого його піддали жорстоким катуванням: викололи очі, відрізали вуха, язик, нанесли багато ножових поранень, а потім розстріляли. На всій території села горіло велике багаття, звідки долинали передсмертні людські і тваринні крики, а рятувати їх уже не було кому і чим. Врятувалися в основному тільки ті, кого на цей час не було в селі. За короткий  період страшного бою в селі було знищено та спалено:

164 господарських хати, 150 надвірних будівель, вбито 184 жителя, з них:  77 дорослих чоловіків, 59 жінок, 48 дітей і немовлят…

Повністю було знищено 23 сім’ї, в яких проживали 81 людина, а також було знищено і спалено: 88 голів ВРХ, 190  свиней, півтисячі різної птиці, 23,4 тонни зерна і зерно продуктів…

З кожною годиною в селі назрівала друга епідемічна трагедія. На сонці почались розкладатись трупи вбитих людей і худоби. Для решти, що залишились в живих, назрівала смертельна небезпека. Лише під кінець другого дня за наказом коменданта з навколишніх сіл почали прибувати люди з підводами, які почали надавати пораненим посильну допомогу, а убитих хоронили на кладовищі. Хоронили в загальні ями повулично, зрідка родинами. Важкопоранених відправляли в Старосинявську та у Вінницьку лікарню. Збитки, нанесені фашистами,  становили на той час 2 638 623 крб. – висновок урядової спецкомісії, яка була організована після закінчення Великої Вітчизняної війни під головуванням Сидора Ковпака.

8 березня 1944 року село Сьомаки  було визволено. Як нагадування і вічний біль про трагічні події 18 липня 1943 р. у селі встановлено Меморіал пам’яті.

Щороку у цей день біля нього збираються сільчани, представники громадськості, аби вклонитися пам’яті безневинних жертв фашистського режиму. Трагічна історія с. Сьомаки не має права на забуття.

Loading...
Теги: 
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.