Незалежний громадський портал

Почну з того, що одні із грудневих вихідних я провів на Майдані в Києві в компанії лікарів із Хмельницького. В наметі на площі нашого міста я залишив свої координати і через кілька годин мені зателефонував Борис і сказав, що у нього є вільне місце на Київ. Всього їхало 2 автомобілі,  координатором був цей же Борис. Чолов‘яга мені одразу сподобався: інтелігентний, комунікабельний дядько із незвичайним чубом, справжній патріот своєї країни. Їхали ми на «Славуті».

Везли вони на київський Майдан цілу гору різноманітних продуктів і ліків. В «Жовтневому» Бориса призначили моїм десятником. Ми разом стояли на Майдані, будували барикади. На той час ще не були потрібними його професійні здібності. На Майдані також була дочка Бориса, яка навчається у Львові. На другий день він же привіз мене додому. Гроші принципово брати відмовлявся. Тоді я ще подумав: «От таких би людей нам у чиновники»!

З того часу із Борисом ми випадково пересікалися ще кілька разів на хмельницькому Майдані. Тоді я ще не знав, що це талановитий нейрохірург, який в лютому оперуватиме людей на Майдані, а на початку липня за нього будуть чубитися представники двох політичних сил. Але всерівно щось не сходиться – нейрохірург і «Славута». Якось не на таких авто більшість хмельничан уявляють собі нейрохірургів.

Я не володію інформацією стосовно професійних та адміністративних здібностей Бориса Ткача, але точно знаю, що це чесна, порядна, харизматична людина із хорошими організаторськими здібностями. Тому, мабуть, не даремно на його бік стали багато хмельницьких лікарів. Я переконаний, що саме такі люди зараз повинні взяти на себе відповідальність за долю нашої області.

Загалом, я прихильно ставлюся до ВО «Свободи». Знаю, що там зібрані люди, які справді люблять свою країну і своє місто. Приміром, три депутати від «Свободи» в міській раді, на мій суб’єктивний погляд, відстоюють інтереси рядових хмельничан більше, ніж уся фракція «Батьківщини», де їх зібралося біля 40. Так, у їхніх діях багато піару, але ж ці хлопці реально працюють.

Я не прихильник радикалізму та анархії, але дії «Свободи» 2 липня загалом підтримую. Деякі активісти явно «перегнули палку» і продемонстрували надмірну неповагу до обласної влади та конституційного устрою. Але Леонід Прус в цій ситуації сам винен – не варто було грати на нервах міської громади, затівати тіньові ігри і впродовж кількох місяців «водити людей за ніс».

Теперішній губернатор Хмельниччини м’яко кажучи не харизматичний. Але чи потрібний зараз нам новий харизматичний Ядуха? Головна якість губернатора в сучасних умовах – професійність.

А якщо вже копати глибше – губернаторів нам не потрібно взагалі. Це і є тією пресловутою децентралізацією влади, про яку до виборів говорив чи не кожен кандидат в Президенти. Якби очільника області обирала місцева громада, то він, відповідно, міг би цілком розраховувати на її підтримку і такої б ситуації просто не було. З іншого боку, в такому випадку він би робив усе для добробуту рядових мешканців області, а не «возив торби» в Адміністрацію Президента від якої наразі повністю залежить. Не було б тоді і скандалів у Ярмолинцях та Волочиську. Місцева громада не повинна цілковито залежати від кулуарних ігор київських чиновників!

Проблема в тому, що такі акції загалом дискредитують активістів Майдану серед широкої громадськості. Треба розуміти, що переважній більшості справді впливових та багатих людей в країні загалом та в Хмельницькій області зокрема зовсім не потрібні серйозні зміни. Вони прекрасно жили при Ядусі і дуже непогано себе почувають вже при новій владі, просто до певного часу трохи поопускали голови. Ці люди зараз роблять усе, щоб втоптати в багно ідеї Майдану і яскрава картинка подій 2-3 липня їм дуже вигідна.