Як показує сучасна українська історія, тема сміття є хорошою зброєю у боротьбі між різними гілками влади. Найкраще це ілюструється в теперішніх умовах децентралізації, коли органи самоврядування отримали на місця фінансовий ресурс та додаткові повноваження. Останні не поспішають грати першу скрипку в силу багатьох обставин. Цим користується “центр” і його призначені представники в районах/областях, демонструючи “батьківську опіку”, яка подекуди закінчується не лише словесним шмаганням, а й переростає у тотальне несприйняття.
Історія з переповненим полігоном твердим побутових відходів Хмельницького не нова. При всіх владах справа не виходила з кабінетів чиновників та ритуальних засідань робочих груп або нарад у губернатора чи мера. Як і тоді, так і сьогодні, усі сторони “сміттєвого” питання визнають: сміттєзвалище переповнене і не годиться для експлуатації. При цьому будь-яких радикальних мір чи зрушень не прослідковується.
Зважаючи на резонанс, який викликала нарада в облдержадміністрації, що відбулася 5 липня за участю багатьох структурних підрозділів центральної влади та міських голів і стосувалася розбору польотів довкола утилізації та переробки побутових відходів, “Незалежний громадський портал” звернувся за коментарями до керівництва Хмельницької міської ради. Заступник мера Володимир Гончарук відкинув звинувачення виконавчої влади у бездіяльності щодо розв’язання “сміттєвої” проблеми.
Хмельницький полігон твердих побутових відходів. Фото Віталія Тараненка
— У лютневому листі-відповіді міському голові Львова хмельницький мер Олександр Симчишин повідомив, що місцевий полігон твердих побутових відходів переповнений і ще у 80-х роках обговорювалося питання про його закриття, але до цього часу воно не вирішено. Чому?
— Треба наголосити, що наш полігон функціонує з 1956 року і до кінця 80-х років працював як технічне сміттєзвалище. Потім його легалізували та спробували привести до певних норм, упорядкувати. Позитивним моментом є те, що сміттєзвалище розташоване на глиняних ґрунтах, який є хорошим сорбентом і не пропускає шкідливих елементів до підземних вод. Цьому підтвердження стан водойм мікрорайону Озерна, які знаходяться у межах норми.
Рік тому міський голова Олександр Симчишин створив комісію з вивчення проблематики сміття і напрацювання пропозицій з її вирішення. Я очолив цю комісію і моє бачення залишається незмінним: діюче сміттєзвалище має бути останнім, куди вивозитиметься сміття. Паралельно знаходимо земельну ділянку, на якій плануємо будівництво нового сміттєпереробного підприємства. На сьогодні місто сформувало концепцію переробки ТПВ «Розумне довкілля Хмельницький», яке ми презентували на міжнародних форумах, і навіть був презентований на Міжнародному форумі ООН в Гонконзі для потенційних інвесторів.
— На початку березня цього року міський голова Хмельницького пообіцяв до 2020 року у місті має з’явитися повноцінний сміттєпереробний завод. Скільки ж тоді років місцевий переповнений полігон готовий приймати відходи?
— Якщо вдасться зменшити кількість сміття (зі 100% до 13%), що сьогодні вивозиться на полігон, то його можна буде експлуатувати протягом 20-40 років. Цю проблему має вирішити, наголошую, будівництво сміттєпереробного заводу.
З початку року міська влада на полігоні встановила ваги, які дають змогу контролювати точну кількість завезених відходів. Якщо раніше ми рахували кубометрами, які переводили у кілограми вивезеного сміття, то тепер кожен сміттєвоз заїжджає на ваги і бачимо фактичні об’єми. Звідси маємо зовсім іншу річну статистику — 80 тис. т відходів проти 160 тис. т.
Також Хмельницький єдине місто в обласні, і одне з небагатьох в Україні, яке має офіційний висновок щодо морфології нашого сміття (зимовий період), протягом року завершиться дослідження сміття за три інших сезонів року.
Крім цього, у 2016 році ми обладнали наше сміттєзвалище пожежними гідрантами для гасіння пожеж.
Поступово вирішуємо проблему з утилізації звалищного газу, який спричиняє на сміттєзвалищі пожежі, особливо в літній період. Нещодавно оприлюднили результати конкурсу з дегазації і переможцем визначено ТОВ “Біогаз Енерджі” з Чернігова. Готуємося провести всю документацію через сесію міської ради.
— Поясність, як так сталося, що ця фірма, яка зареєстрована у травні 2016 року і має статутний капітал 10 тисяч виграла у досвідченої вінницької “Альтернативні енергосистеми”?
Фото з Фейсбуку Гончарука
— Оцінювання конкурсантів велося за трьома критеріями. Один із них був суб’єктивний — “надійність учасника”, за яким перемогли вінничани. По решті критеріїв (а це відсоток коштів, від спаленого звалищного газу, який отримує місто на рекультивацію полігону; термін втілення проекту) більще балів здобули чернігівчани.
— Не секрет, що за попереднього мера Сергія Мельника на сміттєзвалищі приватники встановили обладнання для викачування звалищного газу. Чи дослідували Ви їхню ефективність?
— По факту там нічого немає і ніхто з комунальників не покаже точного місця, де їх встановлювали. Наразі вони завалені відходами. Із понад десяток установок зберіглася одна, яка забезпечує обігрів невеликого підсобного приміщення “Спецкомунтрансу”.
— На нараді в ОДА прозвучала інформація, що хмельницьке сміттєзвалище за висотоб переважає скандальне Грибовецька у Львові — 52 м проти 39 м. Це відповідає дійсності?
— Я рулеткою не виміряв, але 52 м — це загальна висота, рахуючи з глибиною. Якщо брати за основу рівень землі, то висота дорівнює близько 30 м.
Фото Віталія Тараненка
— На тій же нараді перший заступник голови ОДА Володимир Кальніченко заявив, що міській владі надавалися три проекти з утилізації і переробки сміття, але вони були відхилені. З чим це пов’язано?
— Починаючи з червня 2016 року, жодної реальної пропозиції з вирішення сміттєвої проблеми від Хмельницької облдержадміністрації місто не одержувало. Якщо вони були, нехай озвучать конкретно. Також міській владі зробили зауваження, що наші звернення спрямовуються не тим адресатам. Хочу зауважити, що, відповідно до закону про доступ до публічної інформації, посадова особа, яка отримує наш лист і вважає, що не є розпорядником інформації, повинна переслати за належністю. Хоча повноваження щодо виділення земель промисловості (а саме таке призначення землі необхідне для будівництва заводу) – це компетенція голови ОДА, тому листи потрапили за належністю.
— Хмельницька міська рада мала напрацювання з польським підприємством «Control Process». Мабуть, було й бажання поляків побудувати у Хмельницькому сміттєпереробний завод. Чому не склалося?
— Ми досить плідно спілкувались з одним із співвласників «Control Process», були безпосередньо у них на підприємстві.
Робота їх підприємства відповідає нормам польського законодавства. А у них заборонено спалювати переробку безпосередньо на сміттєпереробному заводі. Їх технологія -— це механіко-біологічна обробка, яка полягає у вироблені електроенергії з газу а також сортування та пресування сухої частини, яка відправляється на спалення до цементного заводу. Більше того, сміттєпереробний завод платить цементному 50 дол. за тонну переробки. Виробленої з газу електроенергії вистачає рівно на утримання самого підприємства, усе інше оплачується за рахунок тарифу (70 дол. за тону, які оплачують споживачі).
Зрозуміло, що ця технологія для нас непридатна. Пропозиція «Control Process» була радше не інвесторська, а як генпідрядника: будуємо вам за ваші кошти завод і передаємо його на обслуговування.
Ми не можемо за кошти громади побудувати сміттєпереробний завод, який не буде працювати. Тому вирішили шукати інші рішення.
— Чи є результати цих пошуків?
— Є. Ми сьогодні зосередились на концепції іншого польського заводу, суть якої полягає у тому, що все сміття проходить через подрібнювачі та заходить у спеціальні автоклави, де проходить термічну обробку, отримуємо суху біомасу, котру можна спалювати в звичайних твердопаливних котлах. Ця схема не може працювати у Польщі з її законодавством, але цілком підходить для нас. І, головне, екологічно безпечна.
— Яка вартість подібного проекту?
— Вартість для переробки під 100 тис. тонн складає 37 млн євро. Процес будівництва, від старту до запуску складає 18 місяців. Ми на свої очі бачили, що це працює.
Фото з Фейсбуку Гончарука
— Чому зосередились на поляках?
— У Польщі за останні роки побудовано 270 сміттєпереробних заводів. Усі вони використовують нові технології. У так званій «старій» Європі: Швеції, Данії, Франції, Німеччині заводи побудовані у 90-х роках.
— На яких умовах згоден працювати польський інвестор, котрого Ви відшукали?
— Є два підходи. Перший: компанія заходить як інвестор, будує завод, а згодом виставляє плату за одну тонну переробки міського сміття у розмірі 50 дол. Другий: вони продають нам технологію.
Для того, щоб інвестор заходив, має бути економічна складова. Якщо хтось думає, що переробка сміття – це великі гроші, то це не так. Прибуток заводи утримують за рахунок оплати утилізації сміття, це лягає на плечі споживачів.
Сьогодні, на жаль, в Україні немає сформованих на державному рівні тарифів на утилізацію сміття. Місячна плата хмельничанина за вивіз та утилізацію відходів складає 8,5 грн.
З будівництвом сміттєпереробного заводу цей тариф доведеться переглядати.
— На якому підході сьогодні зупинилась Хмельницька мерія?
— Ми вважаємо, що доцільніше взяти кредит у 37 млн євро, залучити підрядника та збудувати за цією технологією підприємство. Однак, ми розглядаємо обидва варіанти.
— Як стоїть питання з земельною ділянкою під будівництво заводу?
— Це питання вирішується. На сьогодні є земельна ділянка 5 га неподалік існуючого полігону Хмельницького. Однак усі вимоги щодо віддалі від житлових будівель, які передбачає законодавство тут дотримано. Більше того, відповідно до чинного законодавства, будуть проведені громадські слухання.
— Це приватна земельна ділянка?
— Так, це приватна земельна ділянка, яку ми готові викупити. Ведемо перемовини з власником про її продаж за комерційною ціною суміжних сусідніх ділянок. У середньому, її вартість може становити 500-600 дол. за сотку.
Розмовляли
Віталій Тараненко,
Вадим Олексюк.