З кінця 2018 року тема хмельницького полігону твердих побутових відходів активно почала не сходити з вуст міської влади. У грудні хмельницькі депутати підтримали співпрацю з Європейським Банком Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) у сфері управління твердими побутовими відходами. Фінальний документ про отримання 15 млн. євро кредиту і 5 млн. євро грантових коштів мер Олександр Симчишин готується підписати навесні 2020 року.
Також на цій же сесії обранці відкрили шлях комунальному підприємству “Спецкомунтрас” для купівлі земельних ділянок у приватних власників. За інформацією “Незалежного громадського порталу”, станом на середину жовтня 2019 року “Спецкомунтрас” скупив 22 ділянки загальною площею 2,5 га землі, витративши 1,4 млн грн. У середньому, за 10 соток людям платили 56 тис. грн. Нові ділянки необхідні для розширення площі перевантаженого полігону твердих побутових відходів.
Велике обговорення у соціальних мережах викликала ділянка площею 5,6 га, на якій влада планує звести сміттєпереробний завод. Попередньо влада готова віддати за неї 11 млн грн, але це не остаточна ціна. Кажуть, що раніше власник землі на сайті оголошень просив 19 млн. грн. Наразі ж влада хоче провести ще кілька експертних оцінок цієї земельної ділянки.
Отож, поки тривають підготовчі роботи до великого будівництва, “Незалежний громадський портал” на власні очі побачив, як виглядає головне сміттєзвалище Хмельницького, що з середини XX століття розкинулося на землях Олешинської сільської ради, а нині об’єднаної тергромади і хто тут є основними вигодонабувачами.
“Поп’ємо каву, покушаємо і до роботи”
Поблизу полігону нас зустрічає чоловік, одягнений у зелений светр, джинси і куртку. Представляється Віталієм, директором ТОВ “Рециклінг-Поділля”. За його словами, на ринку твердих побутових відходів працює з 2015 року. Каже, що спочатку була ідея облаштувати сортувальну лінію, однак відмовилися через малу кількість корисних відходів, які потрапляють на хмельницький полігон.
— Провели дослідження: із 10 сміттєвозів вдалося відібрати близько 7-9% корисного сміття, яке далі можна відправити на переробку. Довелося відмовитися від інвестицій у сортову лінію. Натомість пішли іншим шляхом — орендували територію біля сміттєзвалища, взяли на роботу ромів, котрі тут давно отаборилися. Трудові відносини уклали з ними офіційно. Треба віддати належне, що більшість з них дійсно сумлінно виконують свої обов’язки. Але трапляються поодинокі випадки, коли з деякими одразу попрощалися через те, що вживали спиртне.
Підприємець Віталій розкриває деталі співпраці з ромами. Виявляється, що серед них є старший, якого називають бригадиром. Власне, він відповідає за те, наскільки швидко його люди зможуть відібрати ПЕТ-пляшки на полігоні.
Бригадир ромів Михайло (стоїть посередні) контролює, як працюють його підлеглі
— Більшість ромів з Берегове і Мукачеве (Закарпатської області — авт.), — неохоче йде на контакт бригадир Михайло.
Чоловік у брудному синьому спортивному костюмі зізнався, що раніше їздив на заробітки за кордон. Проте часто потрапляв у ситуації, коли іноземні роботодавці ошукували і не платили гроші.
— У Хмельницькому працюю вже рік. Тут можна ліпше заробити, ніж у нас на Закарпатті. Я, до речі, кілька тижнів працюю, повертаюся додому (Михайло хвалиться, що живе у центрі міста біля кондитерської фабрики), щоб купити все необхідно. Отак і живемо, — сказав він.
За словами бригадира Михайла, робочий день у ромів розпочинається о 8-9 ранку.
— Вранці перед роботою ми любимо пити каву, покушаємо і вирушаємо на полігон. Сортуємо ПЕТ-пляшки у великі мішки. Назбиравши 20-30 мішків, викликаємо машину, яка їх звозить униз, на ваги, — розповів він.
Табір ромів впритул розбитий біля сміттєзвалища. Його умовно можна поділити на дві короткі “вулички”, обабіч яких стоять змайстровані з підручних матеріалів дерев’яні будиночки. Самі ж “господарі” демонструють певний дискомфорт, реагуючи на непроханих гостей, ховають обличчя або намагаються чимшвидше покинути територію табору.
Бесіду підхоплює роботодавець Віталій. За його словами, щомісячно роми збирають з полігону близько 8 т ПЕТ-пляшок і 1,5 т пластмаси. Крім цього, його підприємство запровадило сортування ПЕТ-пляшки безпосередньо біля багатоповерхівок Хмельницького, де розміщені майданчики для сміттєвих контейнерів.
— 155 наших контейнерів дають ще 15 т використаної тари. Якщо все підбити до купи (полігон+місто), то підприємство балансує у невеличкому прибутку. Ще дуже багато залежить від ціни за реалізовані відходи. Якщо влітку ціна на ПЕТ-пляшку становила 13 грн/кг, то нині вона опустилася до 8 грн/кг. Окремо хочу додати, що мешканці міста дуже позитивно сприйняли появу контейнерів для сортування ПЕТ-пляшки, — зазначив підприємець.
До слова, у “Спецкомунтрансі” підрахували, що за рік ТОВ “Рециклінг-Поділля” зекономило 700 виїздів для комунальних сміттєвозів, які би мали вивезти на полігон пластикові пляшки.
На КПП перед в’їздом до полігону зустрічаємо завантажений листям новенький сміттєвоз. Водій Віктор Бойко не приховує емоцій, нарікаючи на низьку культуру деяких містян.
— Це завал! Все листя скидають там, де кому задумається… Іще паркуються прямісінько під сміттєвими баками. Он на вулиці Володимирській біля баків цілий день стояла машина — ти ж її не забереш. На жаль, у людей відсутня елементарна культура… Кожен смітить, де хоче, — зробив він висновок.
Пройшовши успішно ваги-контроль, водій Віктор долає ще близько одного кілометра по дорозі, вщент пронизаю ямами. Вона його приводить на самісіньку верхівку сміттєзвалища.
Початок сміттєзвалища
Там його зустрічає відповідальний, який і скеровує, куди висипати зелені відходи.
— Діяльність цього полігону починається з 1956 року, — ділиться невеличким екскурсом в історію старший чоловік, одягнений у камуфляжну куртку і зелені штани. — Це з одного боку. Натомість з іншого — підприємство “Спецкомунтранс” засновано 1949 року. Значить кудись же сім років вивозилося сміття? Не виключено, що сюди ж.
“Місцеві жителі” полігону – чайки, їх тут дуже багато
Цей же чоловік пояснює, що далі відбувається з привезеними відходами. Спочатку їх рівномірно по поверхні полігону розгортає грейдер, далі вони трамбуються і пересипаються землею.
— Найвища точка цього сміттєзвалища, яка мені відома, — 42 метри, — видає він дивовижну статистику. Фактично таку висоту має зведений 14-поверховий будинок!
Вслід за комунальним транспортом на полігон заїжджає помаренчево-червоний сміттєвоз приватника, який обслуговує один з мікрорайонів Хмельницького. Миттєво машину ловлять поглядом люди ромської національності, котрі напоготові тримають пусті мішки. Як тільки-но сміттєвоз зупиняється і починає скидати відходи, заробітчани приступають вишукувати “цінні скарби”.
Як зізнався один із них, на наповнення ПЕТ-пляшкою великого мішка (а це близько 30 кг) витрачається до двох годин.
Прихований “маячок” на межі села і міста
Десь за 500 м від хмельницького сміттєзвалища розкинулась вулиця із чотирьох будинків з пропискою: село Олешин Хмельницького району. Власників будинків не злякало сусідство з полігоном, навпаки, як визнала у розмові одна із господинь, їм влада обіцяла його закрити.
Якщо ж зазирнути до судового реєстру, справді такі потуги були, але не з боку міської влади, а Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області. Головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища в області В. Степанович виніс рішення тимчасово призупинити з 1 лютого 2008 року господарську діяльність “Спецкомунтранс” з експлуатації полігону твердих побутових відходів. Натомість вже в 2009 році комунальники через суд добилися скасування цього рішення.
— Здебільшого, вітри західні, то мало чути сморід від сміттєзвалища. Влітку, коли ближче до нас горнуть сміття, тоді чуємо неприємний запах. Інша річ, що часто саме сміття вітром переноситься на нашу територію, але його ніхто не хоче прибирати, — скаржиться мешканка найбільш близького будинку до полігону.
Її чоловік поділився кумедним спостереженням. Як виявилося, два дорожніх вказівники “Хмельницький” (кінець і початок населеного пункту — авт.) ділять навпіл його помешкання.
А прихований “маячок” поблизу хати, який більше схожий на бетонний стовпчик, закопаний у землю, сигналізує водіям про початок в’їзду до Хмельницького.
Зрештою, господарі визнали: вони підтримують будівництво сміттєпереробного заводу як панацею з вирішення екологічної проблеми.
Завод побудується, але сміттєзвалище нікуди не зникне
Те, що діючий полігон твердих побутових відходів у Хмельницькому, надалі працюватиме і навіть буде розширено розповів керівник офісу реалізації проекту “Розумне довкілля. Хмельницький” і заступник директора КП “Спецкомунтранс” Микола Ваврищук. При цьому додав, що в перспективі сміттєзвалище всеж таки планують закрити, провівши його рекультивацію. Для цього львівська компанія на замовлення хмельницьких комунальників виготовила план реконструкції полігону ТПВ. Він включає укріплення схилів нинішнього сміттєзвалища з подальшою рекультивацією, запуск двох нових карт загальною площею 6 гектарів (за рахунок вивільнення суміжних ділянок), де по суті з’явиться нове сміттєзвалище, що буде здатне приймати відходи ще близько десяти років.
Хмельницький полігон твердих побутових відходів з додатковим розширенням під нове сміття
Такий комплекс заходів, на якому наполягають багато експертів і кредитори з Європейського Банку Реконструкції та Розвитку, необхідно провести до початку будівництва сміттєпереробного заводу. Між іншим, ЄБРР виділяє на ці роботи 7,3 млн євро, з яких 5 млн євро — це грантові безповоротні кошти.
— Загалом, інвестиційний проект Хмельницького оцінюється 30 млн євро. З них 22,5 млн євро коштуватиме будівництво сміттєпереробного комплексу (це позика під 6-6,5% річних у євро і розрахована на 13 років — авт.) і 7,3 млн євро підуть на розширення і рекультивацію теперішнього полігону твердих побутових відходів з подальшим закриттям, — зауважив Ваврищук.
В офісі “Розумне довкілля” зазначили, що Європейський банк за свої гроші замовив послуги британської компанії WSP, яка вивчала вплив на довкілля від нинішнього полігону твердих побутових відходів, а також розробляла проекти і по майбутньому комплексу та компостуванню сміття.
— Іноземні фахівці тричі відвідали Хмельницький і Олешин. Рахували все, починаючи від морфології сміття, до кількості звуків від автомобілів, котрі проїжджають трасою біля полігону ТПВ. Подекуди доходило до надто скрупульозних вимог: щопівріччя відповідальні особи повинні перевіряти, чи на сміттєзвалищі немає поселень кажанів. Якщо ж ці місця підтвердяться, необхідно їх перенести на відстань 1 км від сміттєзвалища. Взагалі, ЄБРР важливо, щоб під час реалізації проекту не було негативного впливу на флору і фауну, — наголосив Микола Ваврищук.
Наступний етап, який пройде Хмельницький та близька до нього Олешинська ОТГ, — це 120 днів на громадське обговорення, старт якого очікується на початок грудня 2019 року. І лише після цього Європейський банк буде готовим підписати угоду про надання позики.
— Що цікаво: іноземні фахівці пропрацьовували різні сценарії для Хмельницького. Зокрема, розглядали навіть варіант do nothing (нічого не робити). Тобто залишити все так, як є сьогодні. Коли ж спілкувалися з мешканцями Олешинської тергромади, люди категорично заперечували, мовляв, як нічого не робити, — треба негайно змінювати ситуацію. Для нас важливо, щоб довести до кожної людини достовірну інформацію щодо інвестиційного проекту, який повинен розв’язати проблему з відходами, — заявив пан Микола.
Окремо НГП вдалося поглянути на земельну ділянку, яку “сватають” під будівництво сміттєпереробного заводу. Її площа становить 5,63 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації споруд підприємств переробної і машинобудівної та іншої промисловості. Її відстань від нинішнього полігону твердих побутових відходів — близько 1,5 кілометра.
Земельна ділянка площею 5,6 га, яку влада хоче залучити під будівництво сміттєпереробного заводу.
За даними бізнес пошукового ресурсу “Youcontrol”, земля записана на хмельницьке ТОВ “Агроподілля 2017”. Керівником фірми вказаний місцевий мешканець Андрій Володимирович Шпак. Людина з такими ж ініціалами на місцевих виборах-2015 балотувалася у депутати Хмельницької міської ради від партії “За конкретні справи”.
Крім цього, до 4 жовтня 2019 року Шпак був єдиним засновником. Наразі його замінив хмельничанин Станіслав Чорний.
Як пояснив Микола Ваврищук, з точки зору логістики, ділянка дуже приваблива для будівництва сміттєпереробного комплексу. Крім неї розглядалися й інші варіанти, приміром, ділянка у Копистині Хмельницького району (близько 15 км від полігону ТПВ — авт.). Зрештою, вирішили зупинитися на цих 5,6 га землі. На її придбання нещодавно депутати Хмельницької міськради виділили “Спецкомунтрансу” 11 млн грн. Нині ж влада планує провести її додаткову грошову оцінку.
Також відритим залишається питання вартості вивезення сміття від населення після запуску заводу. На сьогодні Хмельницький працює за двома тарифами — це збір і захоронення твердих побутових відходів. Якщо раніше законодавець не передбачив тариф на переробку, то тепер він існує. Після побудови і запуску сміттєпереробного комплексу у Хмельницькому додатково буде введено тариф на переробку. Скільки це буде, в офісі “Розумне довкілля” не беруться прогнозувати. Додали, що до громадських обговорень ЄБРР спільно з експертами, мають прорахувати.
— Майбутній тариф визначатиме місцева влада. Тут також важливо наголосити, що сам сміттєпеперобний завод залишиться у власності міста, що є важливою складовою під час формування тарифу, — пояснили в офісі “Розумне довкілля”.
Віталій Тараненко.
Всі фото автора.