Львівське сміття, яке вже стало загальнонаціональним “мемом”, посіяло смуту і так в політично наелектризованому Старокостянтинові Хмельницької області. Тамтешні комунальники (очевидно, що не без згоди міського голови Миколи Мельничука — авт.) відкрили ворота на своє сміттєзвалища для сусідських відходів. Під англійським “велкам” розумілося: за кожну тонну сміття зі Львова Старкостянтинівський комбінат комунальних підприємств кладе в бюджетну кишеню 350 гривень. Про це свідчив обопільний договір, скріплений печатками і підписами двох керівників комунальних підприємств від 23 лютого 2017 року.
Через два місяці коло охочих підзаробити розширилося. Відповідно, комунальникам довелося переписати договір, ввівши додаткових гравців. Таким чином, зайшло ТОВ “ДВ-Екосвіт” (виконує функцію перевізника твердих побутових відходів зі Львова) і ТОВ “Екостаркон”. Функції останньої фірми надто туманно прописувалися у договорі. В її обов’язки входить дивитися, щоб львівські відходи безперешкодно заїжджали на сміттєзвалище Старокостянтинова і за потреби (якщо раптом настануть форс-мажорні моменти) залучати працівників поліції. А також сприяти місцевим комунальникам у наданні послуг та проведенні робіт щодо розвитку виробничої інфраструктури сміттєзвалища (про це спробуємо детальніше описати нижче — авт.).
Відтак, “прокладки” спровокували подорожчання львівського сміття до 500 гривень за тонну. Від такої “кооперації” Старкостянтинівський комбінат комунальних підприємств почав отримувати менші надходження. Більша частина “сміттєвих” грошей осідала на рахунках “Екостаркон”.
“Незалежний громадський портал” зателефонував міському голові Старокостянтинова Миколі Мельничуку. З перших уст почули похвалу на адресу досі маловідомої ТОВ “Екостаркон”, яка планує інвестувати у місцеве сміття 20 млн. євро. Мер радісно ділився планами, натякаючи, що місту дуже пощастило.
— Вихід я бачу один — будувати сміттєпереробний завод у Старокостянтинові. Але передовсім необхідно напрацювати першочергові кроки: огородити і законсервувати діюче сміттєзвалище спеціальною плівкою і землею, а зверху встановити сонячні батареї і турбіну для відбору газу, який утворився всередині сміттєзвалища; розробити проектно-кошторисну документацію на створення нових карт, де утилізуватимуться відходи. Хіба це не нормально? — перепитував себе і нас пан Мельничук. А далі продовжив монолог.
— … Інвестор настільки обізнаний у цих питаннях та має відповідний досвід… — не даємо меру завершити думку, перебиваємо і ставимо запитання.
Міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук. Фото Віталія Тараненка
— Які конкретні здобутки? Наведіть приклади.
— У 2006 році в місті Харцизьк Донецької області він встановив сміттєсортувальну лінію і відбирає газ, попередньо закривши тамтешній полігон плівкою та землею.
— Ви відчуваєте різницю: сміттєпереробний завод і сортувальне підприємство? (На мить відчуваємо, що нас хочуть пошити в дурні, але даємо шанс на виправлення).
— У Старокостянтинові спочатку запровадимо сортування сміття. Однак найефективніший спосіб — закрити звалище плівкою, встановивши спеціальне обладнання з метою дегазації…
— (Знову перебиваємо градоначальника, не тому, що не чемні. Пояснюємо: за попередньої влади була ідея — у рамках держпрограми “Чисте місто” запустити 11 комплексів з переробки твердих побутових відходів в Україні. Врешті-решт, усе накрилося мідним тазом. Проте цікавимося у Мельничука (бо ж на мерській посаді перебуває 16 років поспіль!!!), чи розглядає влада Старокостянтинова будівництво подібних об’єктів за приватні інвестиції?).
— Я вам скажу більше. Свого часу Україна і Швеція підписала угоди щодо будівництва подібних сміттєпереробних заводів. Перший завод мав з’явитися у Донецьку, а наступний — у Старокостянтинові. На жаль, тодішня влада (Віктора Януковича — авт.) похоронила всі напрацювання.
Головні тези мера перевіримо за допомогою відкритих реєстрів. За даними аналітичної системи “Youcontrol”, ТОВ “Екостаркон” зареєстровано 30 вересня 2016 року у Старокостянтинові двома киянами Ігорем Кущинським і Валерієм Мироновим. Директорує у ньому місцевий мешканець Василь Пецух. Одразу є питання до досвіду роботи і суми оголошених інвестицій, оскільки розмір статутного капіталу “товки” становить 10 тис. грн.
Тепер розшифруємо самих осіб. Пан Пецух очолює староконстянтинівський футбольний клуб “Случ”. Як пишуть ЗМІ, на виборах до Верховної Ради у 2014 році, коли міський голова Старокостянтинова Микола Мельничук балотувався у депутати, Пецух працював в його виборчому штабі. Мер особисто підтримував його кандидатуру на посаду керівника місцевої райспоживспілки.
Валерій Миронов, який вказав прописку на вулиці Єреванська, 26 у Києві, насправді більше спільного має з донецькими хлопцями. Такі висновки виникли після присутності цієї людини у співзасновниках деяких компаній.
До прикладу, ТОВ “Сільхоз-Юг” він створив спільно з донеччанином Сергієм Дядечком. Цей чоловік, як повідомляють центральні ЗМІ, був віце-президентом “Родовід-банку”, коли він контролювався структурами близького до Януковича екс-нардепа з Партії регіонів Юрія Іванющенка. У 2012 році на Дядечка був скоєний замах, після чого йому довелося з сім’ю виїхати за кордон. Останніми роками він вважався близьким до екс-віце-прем’єра Сергія Арбузова.
Ще однієї скандальності пану Миронову надає факт його присутності у промислово-торговій компанії “Велес”. Тут його прізвище знову серед засновників разом з донецькою ПАТ “Інвестбудсервіс”. Власником фірми є мешканка Донецька Лідія Чепурко.
“Інвестбудсервіс“ також зараховують до сфери впливу Юрія Іванющенка. 32% компанії оформлено на ту ж саму Лідію Чепурко. Більше того компанія у роки правління Януковича засвітилася у грандіозному скандалі. Це була історія про китайські труби за 157 мільйонів гривень, які державне «Укргазвидобування» повністю оплатило, але так і не отримало від “Інвестбудсервіс“.
Третій представник інвестора Ігор Кущинський встиг покерувати запорізькою фірмою “Івмар”, яка сьогодні ліквідована. Сам Кущинський називає себе “хорошим товаришем мера Миколи Мельничука, з яким стояв на Майдані і їздив в АТО”. Також він відрекомендувався, як представник чеської компанії “Валбек”. Справді, таке підприємство зареєстроване у Києві два роки тому і спеціалізується на діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
Як виявилося, тандем ТОВ “Екостаркон”-ТОВ “Валбек” уже провів перемовини з владою Новгород-Волинського Житомирської області.
“Інвестиційним проектом, який був запропонований керівництвом ТОВ “Екостаркон” та ТОВ “Валбек” для реалізації в місті Новограді-Волинському, передбачено створення сучасного комплексу з переробки твердих побутових відходів — встановлення сортувальної лінії та сміттєспалювального заводу. Інвестори запевнили, що все виробництво буде екологічно безпечним та суттєво покращить ситуацію з утилізацією ТПВ в місті, так як всього 5-10% відходів після переробки залишається на сміттєзвалищі. А також згадали про подібний проект, який нині реалізовується ними в місті Староконстантинів”, — сповістив сайт мерії.
Схоже, що новоград-волинська влада не до кінця перевірила слова заїжджих інвесторів, бо “інвестиційний проект” у Старокостянтинові не тільки не реалізовується — його навіть не бачив сам мер Мельничук. Принаймні, так він говорив місцевим активістам.
Крім цього, під відритим питанням опинилася робота сміттєзвалища у Старокостянтинові. Офіційно з 25 травня воно більше не приймає львівське сміття через об’єктивні та суб’єктивні причини. Зокрема, директор Старкостянтинівського комбінату комунальних підприємств Булич посилаючись на акт Державної екологічної інспекції від 24 лютого 2017 року №73/1, по суті визнав: на місцевому сміттєзвалищі допущені порушення природоохоронного середовища. А саме — не проведено реконструкцію діючого полігону з розширенням його території з наступним складуванням та захороненням відходів. Зверніть увагу: припис екоінспекції датований 24 лютим, а перший договір на приймання львівського сміття підписаний днем раніше, 23 лютого. Це означає, що влада Старокостянтинова, навівши “сміттєві мости” зі Львовом, банально проігнорувала зауваження екологів.
І наостанок. Теза про те, як у Харцизьку ефективно працює сортувальне підприємство, явно йде в дисонанс із відзнятими світлинами наприкінці березня цього року. Окуповане місто погрузло в смітті, а приватні фірми нарікають на нерентабельності та низьких тарифах.
Віталій Тараненко.