Тема будівництва сміттєпереробного заводу та розвантаження хмельницького полігону твердих побутових відходів давно стала притчею во язицех: кандидати у мери активно користуються цим під час передвиборчих перегонів, громадські організації на всіляких тусовках не стомлюються застережувати про закладену екологічну “бомбу”, а “продвинуті” Інтернет-користувачі завдяки електронній петиції підштовхують місцеву владу до радикальних дій. Поки що чимала “електризованість” суспільства не дала конкретних плодів. Тож спробуємо розкласти сміттєву тему на молекули.
Війни за вивіз відходів
Хмельницький міський полігон твердих побутових відходів (ТПВ) заснований в 1956 році як відкрите звалище на місці глиняного кар’єру площею 8,88 га. Досі невідома його точна глибина, при цьому висота насипу відходів оцінюється в 50 метрів над рівнем ґрунту. Це приблизно, як одна 16-поверхівка! Кількість ТПВ, які захороненні на полігоні, на кінець 2014 року становила більше 4,25 млн. тонн. Щодобове поступлення сміття та відходів — 2300 куб. м.
Як не дивно, але катастрофічну ситуацію на полігоні екологи та влада визначили ще 1976 року. Тодішній учасник спільної наради, а нині голова Хмельницької обласної організації Українського товариства охорони природи Юрій Резніков згадує, які заходи реагування пропонували здійснити.
“Пропонувалося два варіанти. Перший — віднайти вільну земельну ділянку за межами Хмельницького для облаштування нового сміттєзвалища. Попередньо розглядалося село Давидківці, що за 16 кілометрів від обласного центру. Опоненти зарубали цю ідею, заявивши про високі витрати пального на перевезення сміття. Другий варіант полягав у будівництві на території Хмельницького сміттєспалювального заводу, який лобіювали кияни. Однак він також зазнав фіаско, бо був дороговартісним на той час”, — зауважив еколог.
Новий виток інформаційного шуму довкола роботи хмельницького полігону пішов від Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області. 28 січня 2008 року головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Хмельницької області Степанович В.М. виніс рішення “Про тимчасову заборону (зупинення) господарської діяльності ХКП “Спецкомунтранс” з експлуатації полігону твердих побутових відходів у Хмельницькому на Проспекту Миру до 1 липня 2009 року. Він мав залізобетонні аргументи, які й так не потребували розшифрування: полігон твердих побутових відходів працює в режимі перевантаження, тобто з порушенням проектних показників щодо обсягів накопичення відходів і не в повній мірі відповідає вимогам екологічної безпеки, є джерелом інтенсивного забруднення атмосфери, потребує невідкладної санації та рекультивації.
Відтак Хмельницька міська рада опинилася у сміттєвому цейтноті: вивозити відходи з домівок містян на свій полігон — зась. А віднайти альтернативну ділянку, яку можна було б пустити під нове сміттєзвалище, чомусь не вистачило мужності. Тому комунальники і мерія вирішили судитися з екологами. І не безуспішно. Згідно з вердиктами Господарського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2009 року і Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, рішення державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища щодо зупинення експлуатації полігону ТПВ визнали протиправним і скасували. Глобальне розв’язання утилізації і переробки хмельницького сміття знову відійшло на другий план.
15-річна кабала
Сьогодні мерія Хмельницького воліє не згадувати про одного інвестора, якому на 15 років віддала чи не ексклюзивне право на сортування, переробку, утилізацію твердих побутових відходів з можливим будівництвом сміттєсортувального заводу. Через конкурс у червні 2008 року переможцем стало ТОВ “Еко Баланс Сервіс Хмельницький”, яка мало вкласти близько 30 мільйонів гривень у запуск лінії з сортування сміття.
“У Чернівцях є лінія, де будуть переробляти сміття, в нас тільки його сортуватимуть. До того ж, переможці конкурсу по місту поставлять 1000 контейнерів для сортування ПЕТ-пляшки та склотари. Стовідсоткового сортування не буде, але за об’ємом сортуватимуть 40-50 відсотків, а за вагою – 30 відсотків. Крім склотари та ПЕТ-пляшки, сортуватимуть поліетилен, макулатуру, метали. Також завдяки спорудженню лінії тут з’являться ще й додаткові робочі місця”, — рекламував ноу-хау тодішній заступник мера Іван Прокопець.
За даними бізнес пошукового ресурсу “Youcontrol”, “Еко Баланс Сервіс Хмельницький” з розміром статутного капіталу 52,5 тис. грн заснували четверо осіб: Олександр Вавринчук, Андрій Гізатулін (обоє з Чернівців), Євген Попель (Чернівецька область) і Володимир Цимбаленко (Київ). Звернемо увагу, що ця фірма народилася за місяць до виграного конкурсу у Хмельницькому, чим підтверджує брак досвіду на ринку утилізації твердих побутових відходів.
Тепер щодо задекларованої діяльності ТОВ “Еко Баланс Сервіс Хмельницький”. У судових матеріалах фігурує дві цифри: придбання прес КГП-40 з конвеєром вартістю 250 тис. грн., а також баки металеві для роздільного збору сміття кількістю 70 штук загальною вартістю 70000 грн. Все це було передано хмельницькому комунальному підприємству “Спецкомунтранс”.
Як вважає Хмельницька міська рада, термін встановлення контейнерів роздільного збирання окремих відходів, передбачений пунктом 3.2 Договору становив 6 місяців з моменту підписання договору. Однак ТОВ “Еко Баланс Сервіс Хмельницький” підпункт 2.3.4 пункту 2.3 та пункт 3.2 договору не виконало, через що 15 жовтня 2009 року міськрада звернулася до відповідача з пропозицією розірвати договір №58 від 19.06.2008р. в добровільному порядку.
Водночас у 2011 році Вищий господарський суд України довів, що міська рада не виконала підпункти 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 договору, які стосуються обов’язку визначити місце будівництва об’єкту на міському полігоні по утилізації твердих побутових відходів та порядок надання земельної ділянки у користування.
“Еко Баланс Сервіс Хмельницький” не існує, оскільки він жодним чином не подає про себе знати. Так, у 2015 році підприємство не надало до податкової фінансової звітності (податкова через суд хотіла ліквідувати це ТОВ, яке потім все ж таки сплатило штраф — авт.). Щоправда, на перших початках “Еко Баланс Сервіс Хмельницький” виставляв сміттєві контейнери. Потім все загальмувалося. За часи мерства Сергія Мельника ініціювалося розірвання договору з цим підприємством. Натомість остаточне рішення Феміди підтвердило легітимність 15-річної угоди. Звідси у влади існують проблеми з виділення земельної ділянки потенційним інвесторам під будівництво сміттєпереробного заводу. Бо, якщо ми завтра виділимо землю шляхом державно-приватного партнерства чи інвестиційної угоди будь-якому іншому інвестору, “Еко Баланс Сервіс Хмельницький” оскаржить у суді наше рішення і очевидно виграє справу”, — розповів заступник міського голови Володимир Гончарук.
Таким чином, час X у відносинах Хмельницької міськради і ТОВ “Еко Баланс Сервіс Хмельницький” наступає 2023 року. Фактично до цього моменту влада є заручником ситуації, якщо не розірве договір.
“Чисте місто”: замовлення під кон’юнктуру?
У часи розквіту влади президента Віктора Януковича публічно оголосили реалізацію 11 національних проектів, гарантом яких виступив сам глава держави. Далі їх об’єднали у чотири групи з романтичними назвами: “Нова енергія”, “Нова якість життя”, “Нова інфраструктура” та “Олімпійська надія 2022”. Так ось у розділі “Нова якість життя” була прописана програма “Чисте місто”, в рамках якої передбачалося будівництво сучасних комплексів з переробки твердих побутових відходів. Головними провідниками стали уряд Микола Азарова і голови Держінвестпроекту Владислав Каськів. Перший — розписав матчастину для 10 пілотних обласних центрів, серед яких був і Хмельницький. Зокрема, у нас мав з’явитися сміттєпереробний завод річною потужністю 100 тис. т. Сума приватних інвестицій у середині 2012 року оцінювалася 235 млн. грн. (хто забув, курс долара становив 8 гривень — авт.), у тому числі кап видатки на будівництво становили 190 млн. грн., витрати підготовчого періоду — 19 млн. грн., відсотки за кредитом у період будівництва 26 млн. грн. Держмужі підрахували, що така дорога забавка окуповувалася за 7 років.
Структура Каськіва взяла на себе пошук та відбір потенційних інвесторів. Що примітно: пробитися на всеукраїнський рівень без попередньої протекції з боку керівництва Національного проекту “Чисте місто” або самого Каськіва було майже неможливим.
Це доводить історія появи на конкурсі маловідомої хмельницької ТОВ “Фрістайл ЛТД”, профілем якої залишається роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах. Не чекаючи офіційного благословення, “ТОВка” розпочала пряму роботу з громадою Олешина, на території якого розміщений діючи полігон твердих побутових відходів. 1 листопада 2013 року були проведені громадські обговорення на тему будівництва одного із найсучасніших сміттєпереробних комплексів в Європі вартістю 42 млн. євро. Керівник ТОВ «Фрістайл ЛТД» Петро Крикун тоді заявив, що кошти під кредит на двадцять років йому надає американська фінансова компанія. За планом, завод повинен був працювати за італійськими технологіями: сміття сортується, подрібнюється на фракції та відправляється замовнику. У рік планували переробляти 150 тисяч тонн відходів. До речі, офіційну підтримку «Фрістайл ЛТД» надало управління охорони навколишнього природнього середовища Хмельницької облдержадміністрації, про що свідчить лист керівника Сергія Вавринчука від 10 квітня 2013 року.
Поки у Хмельницькому вирували пристрасті довкола проекту «Фрістайл ЛТД» у Києві ухвалили “правильне” рішення. Переможцем обрали столичну ТОВ “Еко-Інжинірінг”. Як сказав керівник національного проекту «Чисте місто» Іван Олексієвець, одними з основних критеріїв, за якими розглядались пропозиції потенційних інвесторів, були такі: найкоротший термін будівництва та введення в експлуатацію сміттєпереробних комплексів, що забезпечували б перероблення не менше 50% відходів за масою, підтвердження найбільшого досвіду роботи з реалізації аналогічних проектів та найкращі умови інвестування.
“Представники фірми “Еко-Інжинірінг” побували у Хмельницькому один раз. Взяли морфологію сміття на полігоні і після цього від них не надходило жодної інформації”, — зауважив директор Хмельницького комунального підприємства “Спецкомунтранс” Владислав Кривенчук.
За даними відкритих реєстрів, ТОВ “Еко-Інжинірінг” створено 2007 року. Засновниками є киянин Ігор Тинний та кіпрська офшорка “Ендра Венчез Лімітед”. Кінцевим власником записаний Василь Наливайко з Києва. За інформацією сайту “Наших грошей”, прізвище Тинного виплило в іншій київській ТОВ “Акванова”, яка потрапила до списку компаній, через рахунки яких, за даними слідства, за часів президента Віктора Януковича легалізовувалось розкрадання 259,2 млн грн. державних коштів. Ці кошти виділяв Держінвестпроект Владислава Каськіва — того самого, який стояв в авангарді впровадження комплексів з переробки твердих побутових відходів у 10 пілотних містах України.
Після майданних подій у натхненників з “Чистого міста” змінилися віяння. У листі до новообраного міського голови Хмельницького Олександра Симчишина керівник нацпроекту Іван Олексієвець уже не згадує про переможця ТОВ “Еко-Інжинірінг”. Натомість пропонує ближче придивитися до польської компанії “Control Process”.
Із сайту польської компанії відомо, що бренд “Control Process” створений в 1991 році нинішнім президент компанії Маріаном Вятром. У заліку фірми три збудовані заводи з переробки відходів: в Ольштині потужністю 95 тис. т у рік з використанням технології біо-сушіння; Стальовій Волі — 89 тис. т/рік з використанням технологій сортування і компостування; Гнезно — 56 тис. т/рік з використанням технологій сортування і компостування.
“Поляки не пропонують тієї переробки сміттєвої маси, яка є у провідних європейських інвесторів. Для Хмельницького оптимальним є варіант, коли понад 90% відходів ітимуть на переробку і лише до 5% залишатимуть на полігоні”, — не на диктофон прокоментував неприхований лобізм пана Олексієвця один з чиновників Хмельницької ОДА.
У відповіді на інформацій запит начальник міського управління житлово-комунального господарства Віктор Чапайда повідомив, що розглядалась можливість будівництва заводу польською компанією “Control Process”, яка готова була надати міській раді кредит терміном на 10-12 років за умови використання до 50% технологічного обладнання, виробленого в Республіці Польща та на виробничих потужностях компанії.
“Разом з цим, розглядаються різні пропозиції щодо будівництва сміттєпереробного заводу, які надходять від потенційних інвесторів, оцінюються техніко-економічні показники запропонованих ними проектів. Наразі, опрацьовується інвестиційна пропозиція канадських інвесторів”, — додав чиновник.
“Королі” сміттєзвалища
Допоки хмельницька влада губиться у пошуках інвесторів на полігоні ТВП роблять бізнес два підприємства. Це — ФОП Слюсар Олександр Анатолійович (на сміттєзвалищі працює з 2014 року) і ТОВ “Рециклінг-Поділля” (з 2015 року). Обидві фірми проводять вибірку відходів на полігоні. Себто із непотребу беруть те, що має “товарний вигляд” — скло, папір, ПЕТ-пляшки тощо. За I квартал 2016 року “сміттярі” сплатили до міського бюджету 30 тис. грн. податків.
За відомостями бізнес пошукового ресурсу “Youcontrol”, Слюсар Олександр Анатолійович є співзасновником Хмельницької міської громадської організації “Вторинних металів”. Його партнером по цій ГО є діючий депутат міськради Сергій Болотніков.
ТОВ “Рециклінг-Поділля” створено на початку квітня 2015 року двома хмельницькими юридичними особами: ПП “Кова” і ТОВ “СНЕ.Т”. Відповідно кінцевими бенефіціарами є власники згаданих фірм-засновників Валерій Коломієць і Світлана Білик, відповідно.
Віталій Тараненко.
Фото автора.