Слоган регіональних офісів реформ
“Паличка” децентралізації проникла і заразила всі органи державної влади та місцеве самоврядування. Як півтора роки тому Януковичем тримався курс на євроінтеграцію (добре знаємо, що з цього вийшло), сьогодні на порядку денному у команд Порошенка-Яценюка стоїть об’єднання територіальних громад.
Програма максимум — до жовтня 2015 року Центр має вималювати картину з укрупненими територіями: кому і скільки різати бюджетного пирога. Не виняток, що з’являться “білі плями” — сільські ради, переважно з населенням 300-700 осіб, які можуть не потрапити в обойму територіальної реформи. А все через неспроможність дати собі раду і бути обтяжливим баластом для інших “добровільних” об’єднавців.
Питатимуть за хід децентралізації у голів обласних державних адміністрацій. Саме їхні голови можуть полетіти, якщо вчасно не буде прийнято перспективного плану формування територій громад — своєрідної дорожньої карти майбутніх тергромад. Час “Х” спливає 1 червня цього року. До цієї “червоної дати” сесія Хмельницької обласної ради повинна затвердити проект перспективного плану формування територій громад Хмельницької області на основі аналогічних документів, розроблених сільськими, районними і міськими територіями.
Ось тут на арену виходять регіональні офіси реформ — недержавні структури, що фінансуються Агентством США з міжнародного розвитку USAID. Як пояснив заступник Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України В’ячеслав Негода, офіси реформ на першому етапі надаватимуть організаційну, консультативну, інформаційну допомогу облдержадміністраціям у питаннях створення територіальної основи місцевого самоврядування на базовому рівні.
“Відповідальні за проведення цього процесу на місцях є саме облдержадміністрації. І їх першим помічником у цій роботі — від формування проекту перспективного плану формування територій громадою їх затвердження сесіями обласних рад, буде саме офіс реформ”, — сказав Негода.
Словом, за грантові американські гроші наші спеціалісти переконуватимуть сільських, міських голів у правильності курсу на об’єднання територіальних громад.
Директором Хмельницького регіонального офісу реформ призначено Сергія Яцковського. Це людина з команди нового голови Хмельницької ОДА Михайла Загородного, яка до недавнього часу рахувалася його радником.
Фото НГП
Ще пан Яцковський, як зазначено на власній сторінці у “Фейсбуці”, працював на посаді директора з економіки та фінансів ТОВ “Оболонь Агро” — солодового підприємства, яке очолював Загородний.
Тепер Сергій Віталійович позиціонує себе мотором децентралізації та вже встиг на загал розповісти про плюси і переваги добровільного об’єднання територіальних громад.
У підпорядкуванні Яцковського чотири експерти. Знайомтеся ближче: Наталія Рохова, більш відома на теренах Хмельниччини, як “помаранчевий” голова Дунаєвецької райдержадміністрації та успішний учасник багатьох грантових проектів; Григорій Гоцький — екс-начальник Управління державної служби Головного управління державної служби України в Хмельницькій області; Анатолій Загородний, син голови Хмельницької облдержадміністрації.
Прізвище четвертого експерта поки невідоме.
— Ми всі — експерти, робимо одну справу і доповнюємо один одного. Всі взаємозаміняємі. Наші завдання — забезпечувати зв’язок між центральними органами влади і органами місцевого самоврядування, готувати перспективний план формування територій громад, проводити консультації з громадськістю, місцевими елітами на предмет доцільності тих чи інших об’єднань і за якими рамками, — зазначила “Незалежному громадському порталу” Наталія Рохова.
Вона додала, що хмельницький офіс працюватиме до 5 вересня 2015 року. За цей час має бути напрацьована певна база, під яку підлаштовуватимуться об’єднані громади.
Попри те є багато “дріб’язкових” нюансів, не до кінця відрегульованих державою. У найпікантнішому становищі опинилися села, що розміщені довкола міст обласного значення. Для того, щоб зберегти самостійність і бюджетне наповнення, вони мають доказати Кабміну свою фінансову спроможність, не гіршу за міста.
Так, п’ять сільських рад Хмельницького району (Пашківецька сільська рада, Стуфчинецька сільська рада, Печеська сільська рада, Аркадіївська сільська рада, Шпичинська сільська рада) з приблизним бюджетом до 8 млн. грн заявили про об’єднання.
Сільським територіям є що втрачати — насамперед це землі, розпорядження якими у разі об’єднання відійде до компетенції депутатів міської ради.
Разом з тим, у сіл є непогані перспективи розвиватися, якщо підуть у склад міста. Це — школи, лікарні, пасажирське сполучення тощо. Щоправда, та ж хмельницька мерія не горить великим бажанням утримувати “дармоїдів”.
— На мою думку, Хмельницькому не вигідно буде дотувати інші територіальні громади за рахунок міста дотувати інші територіальні громади. Депутати на це навряд чи погодяться. Тим більше, що у зв’язку із прийняттям бюджетного і податкового кодексів ряд витрат, зокрема на освіту і медицину перекладені на місцеві бюджети. Тобто є маса питань, які потрібно врегульовувати на державному рівні шляхом прийняття відповідних підзаконних актів, — наголосив заступник міського голови Андрій Капура.
Діаметрально протилежна ситуація спостерігається у Кам’янці-Подільському. Мер Михайло Сімашкевич заявив про готовність взяти під крило 8 прилеглих сільських рад (Голосківська, Гуменецька, Довжоцька, Зіньковецька, Кам’янська, Панівецька, Колибаївська та Слобідко-Кульчиївецька сільські ради.) і включити їх в межі міста.
— Дане об’єднання дасть змогу більш зручного управління суспільними справами, надання якісних послуг у сфері освіти, культури, медицини, соціального захисту, житлово-комунального господарства, охорони громадського порядку та в інших життєво важливих сферах, — звернувся міський голова до сільських голів.
Норов показала Гуменецька сільська рада, що за 9 км сусідствує з Кам’янцем-Подільським. Вона пішла шляхом добровільного об’єднання тергромад та заручилася підтримкою 5 сільських рад. Що дивує: село Лисогірка, яке розташоване за 2 км від Кам’янця, проти входження у межі міста.
Суттєвим стимулом бути самостійними для Гуменців, як майбутнього територіального центру, є промисловий гігант Хмельниччини — завод “Подільський цемент”, який усі відрахування залишає місцевій сільській раді. Цей козир є вирішальним, щоб не зважати на торги Кам’янця.
Те, що процес децентралізації і проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні, є невідворотнім, розуміє більшість співгромадян. Бо не можуть існувати ради, котрі утримують обтяжливий непоодинокий апарат сільських контор. Як пояснити і переконати громади — завдання держмужів і офісів реформ. Єдине застереження — не повторити “казус Безсмертного”: коли твоя рідна громада на гарматний вистріл нічого не хоче чути про наближення якісних послуг.
Віталій Тараненко.