За сім кілометрів від Хмельницького розкинулось колись мальовниче село Лісові Гринівці. Сьогодні — це одна з найбільш привабливих місцин, де за високими парканами виросли красені-котеджі. Сюди протягом останніх десяти років перебралися жити чи не всі вершки владного, суддівського, прокурорського бомонду Хмельницького.
Межа між містом обласного значення і селищем надто разюча — дорожня інфраструктура (якщо їхати з мікрорайону Озерна) після перекресленої вивіски “Хмельницький” зруйнована вщент. Їхати подекуди більше ніж 20-30 кілометрів просто неможливо.
— Хоча би позасипали ями щебнем. А то, коли наб’ється повна маршрутка людей, таке відчуття, що автобус рознесе на друзки від цієї дороги, — бідкається водій “41-го” міського маршруту.
По суті, 41-й “пижик” служить економ-варіантом для працюючого прошарку села у місті. За даними сільського голови Василя Лежанського, у селі проживає близько 3 тисяч “заїжджих”. Він наголошує, що все населення сільської ради категорично проти приєднання в межі міста Хмельницького. Мовляв, з міською пропискою з’явиться багато побутових проблем.
“Незалежний громадський портал” продовжує серію інтерв’ю з керівниками міст і сіл щодо бюджетної децентралізації. Попередні інтерв’ю з в.о. міського голови Хмельницького Костянтина Чернилевського читайте тут: https://ngp-ua.info/2015/02/19658, https://ngp-ua.info/2015/02/19760
— Неймовірними зусиллями ледве відбив 16 гектарів землі під кладовище. Адже попереднє керівництво Хмельницької райдержадміністрації планувало по 2 гектари банально роздати. Якщо ж Лісові Гринівці пристають на приєднання до Хмельницького, через рік за 16 гектарів можна забути.
Он поцікавтеся питанням поховання мешканців мікрорайону Лезневе. Хто ще встиг залишити місце на місцевому кладовище біля своїх родичів, тримає його. Решта — змушені шукати. Так саме у мікрорайоні Книжківці. Люди просяться до мене, мовляв, треба похоронити людину. Я їм відмовляю, бо завтра не буде де ховати своїх мешканців.
Також яскравий приклад з однією сім’ю, що проживає у мікрорайоні Книжківці. У їхньому розпорядженні було чимало землі, на частину з якої вони оформили земельний акт. З якихось причин шмат землі не встигли приватизувати. А “крутелик” вже звів котедж. І кінці у воду.
А все через те, що головна помилка буле допущена Верховною Радою 2002 року, коли узаконили норму, згідно з якою райдержадміністрації розпоряджаються землею, що розташована за межами населених пунктів. На карті Лісових Гринівець прослідковується, як попередні заступники і голови Хмельницької РДА пошматували землі довкола нашої громади, пороздававши її кому завгодно.
З точки зору господарника, вигідніше було б здати землю в оренду і виручені кошти вкладати у розвиток інфраструктури сільської ради. Сьогодні близько 5-6 гектарів, що входять у 300-метрову захисну зону кладовища, передаю в оренду на 49 років підприємцям. Нехай працюють і сплачують податки в бюджет громади. Це приблизно надходжень на суму 250 тисяч в рік. Нині в країні оголошений старт децентралізації, і я її підтримую. Тому що, чиновник за гроші не повинен вирішувати долю громади.
Фото Віталія Тараненка— Чи сплачують Лісогринівецькій сільській раді власники котеджів податок на житлову нерухомість (мова йде про “мажорні” мікрорайони “Сонячний”, де збудовано 50 котеджів, мікрорайони Дехтярка-1 і Дехтярка-2, що мають близько 200 хатинок — НГП)? Це один із тих податків, який центральна влада дозволила залишати у місцевих бюджетах.
— На з’їзді сільських і селищних голів, який відбувся у Києві 19 лютого, я порушив це питання перед присутніми нардепами. Що ви прийняли, кажу. Хіба не зрозуміло, що на початок 2016 року, цей податок платитимуть 15-20% громадян. Адже сьогодні наші олігархи знайшли “лазєйку”: ділять котедж на трьох, п’ять, семеро осіб, щоб обійти законодавчу норму (власники квартир понад 60 “квадратів” і житлових будинків площею понад 120 кв. м., зобов’язані сплачувати податок на нерухомість — НГП). А платитимуть податок пенсіонери, які мають на обійстях хліви.
(Слова Лежанського підтверджує Гнатівський сільський голова Володимир Огінський, який якраз зайшов до колеги обговорити закон про добровільне об’єднання територіальних громад. — У моєму селі податок на нерухомість сплачуватимуть п’ять хат, у тому числі і я, — зазначив він).
— Президент Петро Порошенко 3 березня підписав закон про добровільне об’єднання територіальних громад. Що це дає, зокрема, для Вашої громади?
— На сьогодні я активно займаюся цим питанням. Отримав погодження від п’яти сільських голів Хмельницького району щодо об’єднання довкола Лісогринівецької сільської ради в єдину Територіальну громаду. Так, готові добровільно об’єднатися Пашківецька сільська рада, Стуфчинецька сільська рада, Печеська сільська рада, Аркадіївська сільська рада, Шпичинська сільська рада. Я підрахував: сукупний бюджет становитиме 7,8 млн. грн!
Під знаком питання про приєднання з нами ще три сільські ради: Гнатівська, Терешівська (Хмельницький район) і Митинецька (Красилівський район).
До вересня цього року об’єднання плануємо завершити. Наразі відповідні документи готуємо на облдержадміністрацію, яка перенаправить їх Міністерству регіонального розвитку. Потім Міністерство прорахує, чи дійсно ми спроможні власними силами і бюджетом утримувати всі сфери життєзабезпеченості. На Мінрегіонбуд подаватимемо цифру у 10 млн. грн. — це той бюджет, який реальний до виконання.
Крім цього, по лінії Євросоюзу сільські ради, котрі добровільно об’єднаються у тергромади, одержать фінансову допомогу у розмірі від 15 до 30 млн. грн. Схожу підтримку у 2012 році отримали територіальні громади Латвії.
Я бачу, що на Хмельниччині добровільно готові об’єднатися ще дві сільські ради Дунаєвецького району (Маків і станція Дунаїці), по Хмельницькому районі також є бажаючі. Проте я наголошую, що об’єднання — не головне. Спочатку необхідно прорахувати фінансову спроможність сільрад, щоб не скорочувати людей, які податки надходитимуть, чи не будете дотаційними.
— Приєднані сільські ради втратять сільських голів як інститут?
— Вони залишаються, але у них змінюється статус на сільські старости. Фактично це будуть заступники, котрі розвиватимуть на власних територіях соціальну інфраструктуру. Обов’язково ставимо за мету зберегти дитячі садочки, школу і лікарню.
— Що буде з тими сільськими і селищними радами, які не пристануть на добровільне об’єднання?
— Вони підуть по скелету децентралізації, який виробило Міністерство регіонального розвитку і Кабмін. Орієнтовно Хмельницька область із 20 районів зменшиться до трьох: Хмельницький (ввійдуть Хмельницький, Городоцький, Волочиський, Теофіпольський, Красилівський, Ярмолинецький, Старокостянтинівський, Старосинявський, Летичівський, Деражнянський райони), Кам’янець-Подільський (Кам’янець-Подільський, Чемеровецький, Новоушицький, Дунаєвецький, Віньковецький райони) і Шепетівський (Шепетівський, Полонський, Славутський, Ізяславський, Білогірський райони).
Ми повинні не зупинятися, а рухатися вперед у питаннях децентралізації та добровільному об’єднанню територіальних громад. Якщо Україна хоче до Євросоюзу, то треба подивитися, як там живуть люди. Нічого не слід видумувати. Але, на жаль, наші громади дійшли до ручки від управлінь райдержадміністрацій. Їх треба ліквідовувати. До речі, на Хмельниччині після впровадження децентралізації кількість сільських і селищних рад з понад тисячі зменшитися до 45-ти.
Розмовляв Віталій Тараненко.