На цих виборах електорат 189 округу віддав перевагу кандидату з товстим гаманцем, цим самим показавши червону картку народному депутату Ігорю Сабію. Багатьом людям було невтямки, коли в окрузі з’явилися деякі мажоритарники, наче виграшні лотереї, діставали з-під поли нові металопластикові вікна для школи або грошові сертифікати. По своїй селянській простоті більшість виборців подякувала за цю щедрість у виборчих кабінках, поставивши “пташку” навпроти прізвища новоявленного “спонсора”.
Вибори-2012 і вибори-2014, зокрема, для красилівського 189 округу мали суттєву відмінність. Якщо два роки тому тут на протиставленні умовного добра і зла (політичних сил “Свободи” і Партії регіонів) перемогу здобув свободівець Ігор Сабій, то нині взяли верх “симпатії” до того, хто працює у буквальному значенні слова. Електорат не став сильно розбиратися, звідки у “чарівника” стільки грошей і купився на “негайні зміни” в особі Андрія Шиньковича.
Цьогорічні вибори також довели: не важливо, чи вміє людина писати грамотні закони і чи взагалі щось “петрає” в системі державотворення — якщо поряд великий капітал, невирішених проблем не існує.
НГП зустрівся з Ігорем Сабієм, який виборчий забіг прийшов другим з результатом 14,18% або 13002 голоси. Він поступився лідеру 189 округу, заступнику голови ТОВ “Епіцентр К” Андрію Шиньковичу майже 3,5 тис. голосів.
— Через два тижні після виборів можете пояснити симптоми своєї поразки?
— Перша причина у тому, що в округ були вкинуті великі гроші через спосіб непрямого підкупу виборців. Взагалі в Україні склалася дивна ситуація, коли простих людей доводять до зубожіння, а потім олігархи з панського плеча (перед цим витягнувши кошти з державного бюджету) кидають їх народу. Виборці ж не до кінця у цьому розібралися і проголосували за кандидатів, котрі вставляли вікна і дахи, не зважаючи на те, що є ряд державних програм ремонту об’єктів соціальної сфери.
Друга причина — відсутність єдиної позиції щодо узгодженого кандидата. Так, ВО “Батьківщина” висунула своїх кандидатів на всі округи. Той же Адамський (член ВО “Батьківщина”, балотувався у 189 окрузі і набрав 5,31% (4868 голосів) — НГП) відтягнув частину голосів людей, котрі не продаються. Натомість у 2012 році на парламентських виборах всі демократичні сили виступили об’єднаною колоною проти Партії регіонів.
Крім цього, “Блок Петра Порошенка”, з яким “Свобода” домовилася про мою підтримку, на виборах виступав номінальним союзником.
— Електорально Ви досліджували, де саме переміг Шинькович?
— Переважно це сільська місцевість, на якій проживають не великого достатку громадяни. На жаль, наш народ не аналізував, що при сьогоднішній депутатській зарплаті 4700 гривень на місяць, грошове вливання Шиньковича в округ є несамоокупним.
— Один із Ваших соратників перед виборчими перегонами висловив думку, що якби вибори відбулися за звичайним графіком у три місяці, то Шинькович упевнено виграв би їх. Особисто Ви аналізували слабкі і сильні місця конкурентів на окрузі?
— Звичайно розуміли, що йдуть великі гроші. Ніхто не творив ілюзій і, маючи певний політичний досвід, припускав, що основною “групою ризику” може бути сільське населення. Ми пояснювали людям, щоб вони не велися на подібні “дари”, бо вся благодійна допомога найближчим часом буде сторицею повернута у кишеню олігархам за рахунок державного бюджету.
Під час цих виборів у мене склалося враження, що зі своїми потенційними конкурентами змагалися у різних площинах: я — у політичній, вони — у фінансовій. Було змагання, хто більше дасть. У мене навіть запитували: “Чи Ви бачите конкурента?” Звичайно, що політичного конкурента не було, а тягатися фінансово, я не мав таких можливостей. Власне, це і було проблемою цьогорічних виборів. Цьому підтвердження відсутність чіткої боротьби ідеологій та напрямків.
— “Свобода” після провалу на парламентських виборах повертається на вулицю і стає опозицією?
— По мажоритарних округах до Верховної Ради зайшли семеро свободівців. Вони підтримуватимуть усі проукраїнські рішення. Однак жорсткій критиці піддаватимуться ті речі, що йтимуть у розріз з інтересами України.
Для чого взагалі фракція “Свободи” виступила одним з ініціаторів розпаду коаліції і створення передумов до дочасних виборів? Ми хотіли оновити виборчу систему, щоб голосування відбувалося за пропорційною системою з відкритими партійними списками, а не за змішаною системою часів Януковича. Проте так звані незалежні народні депутати не проголосували за ці зміни, оскільки відчували, що не пройдуть до Ради. Так саме ці депутати перекроїли закон про очищення влади, внісши туди 400 поправок та вилучивши звідти пункт про виборні посади, які підлягають люстрації. Звичайно, що за цих умов колишні регіонали і комуністи не мали права балотуватися до парламенту.
Фото “Є”
— Ви зачепили тему люстрації. Нам відомо, що Ваші соратники заснували громадську організацію “Народний трибунал” і готові очолити люстраційні процеси на Хмельниччині. З кого у першу чергу треба починати очищення?
— Люстрація має проходити тільки у законодавчому полі, а не просто огульно. Адже під її прикриттям можуть зводитися власні рахунки з “неугодними”. Також слід враховувати, яку посаду займав той чи інший посадовець, які документи він підписував, а не під гребінець “зачісувати”. Вивчати нюанси покликаний спеціальний люстраційний орган.
І найголовніше — без очищення судової системи всі люстраційні потуги приречені на фіаско. Щоб не вийшло, як у анекдоті. Сидять на дереві горобці. При плеску долонь вони здіймаються вгору і потім знову сідають на теж дерево тільки на інші гілки.
— Ви активно спілкуєтесь зі своїми виборцями. Чи залишились у них протестні настрої, чи, можливо, трансформувались у якісь інші?
— Протестні настрої в суспільстві не щезли, тому якщо новообрана Верховна Рада, яка, на жаль, не переформатувалась повністю почне працювати за старими звичками: кнопкодавити, займатись лобіюванням інтересів олігархів тощо, може бути нове громадське потрясіння. На порозі зима, важка економічна ситуація, зубожіння населення – ці виклики потребують негайного та системного вирішення. Держава сьогодні знаходиться фактично у стані війни і у нас не має часу на політичні експерименти. Якщо парламент рішуче не візьметься за вирішення головних суспільних проблем, а займатиметься як у 2005-2006 роках коаліціадами та розподілом сфер впливу серед головних переможців виборів, слід чекати народного незадоволення. На війну усе не спишеш, а пластиковими вікнами та іншими подачками, які робили більшість мажоритарників, світле майбутнє не збудуєш. Ми неодноразово говорили, що необхідні системні зміни, які дозволять економіці країни працювати не на купку олігархів, а на народ. На жаль, не всі це сьогодні зрозуміли.
— Власне, багато політичних експертів говорять про те, що на виборах “Свобода” не сформувала чітко визначеного посилу до електорату, на відміну, від того ж таки “Народного фронту”. Чи відбудуться якісь зміни у цій площині?
— Речі, які ми говоримо, є правдою. Ми ніколи не робили для неї красивої обгортки, аби комусь подобатись. Ми не говорили, що проголосувавши за нас 26 жовтня, 27 – отримаєте рай на землі. Ми говоримо про послідовність процесів, які суспільству необхідно пройти аби був результат. Використання популістських гасел – не державницька позиція, а значить і не наша.
Апокаліптичні заклики на кшталт «Не оберете мене прем’єром – загине країна» сьогодні спрацювали. Але самий найближчий час покаже, чи має то гасло щось спільне з реальністю.
Скажу відверто, прийняття бюджету країни новою Верховною Радою буде лакмусовим папірцем для неї. Або буде конструктив, або …. Не хочеться навіть думати про гірше.
— Де плануєте працювати після депутатської каденції?
— Партія визначить, де мої зусилля краще застосувати. Думаю, що буду працювати на Хмельниччині, адже не за горами місцеві вибори. У нас, до речі, є достойні кандидати, які гідно та фахово зарекомендували себе на державній роботі.
— Маєте на увазі вибори мера Хмельницького?
— Не тільки, хоча і Олександр Симчишин і Іван Гончар достойні кандидати на цю посаду. Я думаю, що мерські перегони будуть не простими, бажаючих очолити місто буде немало. Тим краще, можливо, для хмельничан – буде змога оцінити програми та реальні дії претендентів.Переконаний – вони, як кажуть, відсіють зерно від полови.
— Чи аналізували уже, де були найбільші електоральні втрати партії “Свобода”?
— Звичайно, попередній аналіз уже є. Втрати пропорційні, як в області, так і в цілому по Україні. Однак на сьогодні партія електорально досить активно набирає на Сході країни. По суті, якщо раніше нас називали партією західноукраїнською, то нині цей статус змінився. Окрім того, моду на національну символіку розпочала пропагувати саме «Свобода». Сьогодні ж це роблять майже усі демократичні політичні сили. Подивіться скільки довкола національної символіки на автомобілях, будинках тощо. Ми змогли пробудити національну гідність та самосвідомість, а це – головне.
— Деякі політичні експерти вважають, що одним із головних досягнень “Свободи” у політиці є сьогоднішня відсутність комуністів у парламенті. Які найбільші звершення оцінюєте Ви?
— Ми зупинили у парламенті масове кнопкодавство, зупинили «тушкування». Верховна Рада стала більш українською. Ми були на передовій боротьби з режимом Януковича. 19 загиблих свободівців серед героїв Небесної сотні про щось, очевидно, говорить. «Свобода» була українським цементом минулої коаліції. Зрештою, головне – ми усі стали українцями не на словах, а на ділі.
Спілкувалися
Вадим Олексюк,
Віталій Тараненко.