Незалежний громадський портал

Американський письменник Марк Твен 1860 року опублікував оповідання “Як мене вибирали в губернатори”. Автор розповідає про свій похід у губернатори штату Нью-Йорк як незалежний кандидат, якому протистояли дві основні фігури, висунені партіями: містери Джон Т. Сміт і Дж. Бланк. Перевага Твена була у його незаплямованій репутації, що давало перевагу над іншими.

Натомість виборча кампанія виявилася настільки брудною (кожен свіжий вихід місцевої газети мав матеріал наклепницького змісту на адресу Твена, на які він не встигав відповідати), що він був вимушений зійти з перегонів. “Я спустив прапор і здався. Балотуватися на посаду губернатора штату Нью-Йорка виявилося мені не під силу”, — пояснив Твен.

Як показали 23 роки незалежної України, у стіни парламентського Олімпу найчастіше заходили люди з великими фінансовими можливостями та зв’язками. На жаль, парламентаризм як форма законодавчої ініціативи дещо затьмарюється формами дахуванням і карабканням за “жирними” посадами.

Якщо говорити за мажоритарну систему виборів, яку ми використовуємо вдруге за останні два роки, то можна зробити певні висновки. По-перше, такий довгоочікуваний зв’язок політик-виборець, здебільшого вичерпується на етапі балотування першого до Верховної Ради. По-друге, на початках самої мажоритарки закладена корупційна складова. Так було 2012 року, коли під конкретних кандидатів у нардепи “нарізалися” виборчі окрузі. Так, на жаль, нічого не змінилося сьогодні. Ряд мажоритарників, котрі “підгодували” своєї округи, нині отримали зелене світло від нової влади, по суті, на електоральне консервування. Звісно, що не за красиві очі.

По-третє, найбільшою загрозою є підкуп виборців. Все відбувається, наче в колоритній традиції з викупу нареченої: вам дають гроші або різні побутові ласощі, ви їх берете, а потім віддаєте “придане”, себто голос на виборчій дільниці. І з почуттям “виконаного обов’язку” продовжуєте насолоджуватися звичним життям.

Розберемо класичний приклад купівлі 189 округу на Хмельниччині на цьогорічних позачергових виборах до ВР. В округ, де проживає 150 тисяч виборців, приїжджає раніше невідомий чоловік 38-ми років Андрій Шинькович (заступник голови ТОВ “Епіцентр К” – авт.). Синій костюм, що на ньому аж виблискує, добре поєднується з білою сорочкою. Він починає знайомитися з громадою, запитуючи про проблеми. У той час його помічники щось сумлінно конспектують.

На папері вибудовується достатньо довгий список: замінити вікна й двері, відремонтувати санвузол дитячого садочку, перекрити дах на школі, засипати ями на дорогах, допомогти з технікою, купити спортивний інвентар у школу, допомогти з будівельними матеріалами, відремонтувати відділення в лікарні…

У кандидата обмаль часу на роздуми — хазяїн Олександр Герега (власник мережі гіпермаркетів “Епіцентр К” – авт.) виділив гроші і засоби та поставив чітку умову: за 33 дні виграти вибори на мажоритарці. Словом, як собі хочеш, а має бути бліцкриг. Ще й підігнав “підрядну організацію” з обнадійливою назвою: “За конкретні справи”.

І 189 округ розцвів! У районах та селах почали давати друге життя об’єктам, окремі з яких мають вигляд, як ті, що у зоні АТО. За 33 дні “конкретний” парубок “назаконотворчив” так, що вкрав перемогу у сіяного фаворита, діючого нардепа від ВО “Свобода” Ігоря Сабія. Виборці, з “шани” до молодого кандидата у нардепи, віддали “відкуп” за виконану роботу його людьми. Хоча, мало хто з сільських українців задавався питанням: “Де такий щедрий кандидат був раніше і чому саме зараз звернув увагу на нашу територію?”

Громадянська мережа ОПОРА вустами регіонального координатора Андрія Попика дала оцінку “блискавиій перемозі” таким мажоритарникам.

“Тепер на дільницях не роздають гроші та не наливають горілку, не переписують нахабно протоколи. Все робиться значно витонченіше та технічніше: працюють благодійні фонди, адресно переконують людей голосувати за себе. До того ж підкуп виборців та виборча кампанія починається з моменту реєстрації кандидата, а у нас деякі возили людей на море ще з квітня, коли про це і мови не йшло. А вже впродовж двох місяців кампанії закидали округ бонусами”, – сказав “опорівець”.

Якби 38-річний мажоритарник у синьому костюмі був би героям Марка Твена, то давно викинув білого прапорця або взяв би почесних кілька відсотків. А так, враховуючи фінансову “незалежність” Шиньковича, надану хазяїном Герегою, результат сам говорить про себе.

Поза тим для мільйонера Гереги відкрилися нові горизонти впливу на Хмельницьку область. Він може висувати виправдані претензії на представництво своїх людей на місцевих виборах. Однак небезпека полягає в тому, що Герега йде по стопах Ахметова і компанії, який проводив до Ради своїх водіїв, масажистів, офісних клерків. Усі ми пам’ятаємо, чим це закінчилося до країни.

Віталій Тараненко.