Влада і громадськість — організми, які не уявляють життя один без одного. Правда, перша часто зловживає зведенням паркану між “напарником” та робить вигляд, що чує конструктивні пропозиції. Візаві ж завжди прагне накинути вуздечку на шию владі, схиляючи її до альтернативної думки. Натомість перманентна боротьба у більшості випадків завершується побиттям горшків та пошуку цапів відбувайлів.
Будь-якій владі вигідно мати слабкі, як модно казати, інститути громадянського суспільства. Також її добре влаштують керовані лідери громадської думки. Тобто створюється ефект кривого дзеркала: є присутність засобів моніторингу і водночас відсутність важелів впливу і запобіжників.
Свого часу такою приманкою скористався уряд Миколи Азарова, який надрукував багатообіцяючу постанову від 3 листопада 2010 року №996 про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Документ визначав базові принципи та правила зі створення громадських рад при центральних, обласних і районних органах влади.
Тодішній партії влади, яку на Заході асоціювали зі згортанням демократії в Україні, переслідуванням політичних опонентів, а пізніше — з розсадником корупції, було вигідно, по суті, імітувати відкритість та проведення певних консультацій з громадськими діячами у форматі ще одного дорадчого органу.
Хоча треба віддати належне — майданчик громадських рад партією влади використовувався винятково для просування державницьких (читай — політичних!) постулатів і практично мінімізував внутрішні міжусобиці і чвари серед громадськості, котрі входили туди.
— Віктор Янукович не просто на словах, на ділі вимагає від усіх, насамперед від Кабінету Міністрів, облдержадміністрацій створити комфортні умови для ведення бізнесу в Україні, в тому числі і на Хмельниччині. Бо ефективний бізнес є запорукою вирішення цілого ряду
нагальних проблем, це нові робочі місця, наповнення бюджету, розвиток економіки, серйозні відрахування для того, щоб отримували пенсії наші батьки, — сказав екс-голова Хмельницької ОДА Василь Ядуха на засіданні громадської ради при облдержадміністрації у травні 2011 року.
Аби внести ясність і розвінчати міфи довкола “внесильності” та “останньої інстанції” в особі громадської ради, варто знову ж таки звернутися до постанови Азарова, за якою дотепер відбувається укомплектування цього дорадчого органу: “Рішення громадської ради мають рекомендаційний характер і є обов’язковими для розгляду органом”.
Простими словами, рада, яка природно має намір впливати на владу, юридично немічна. Так, вона має право: організовувати і проводити семінари, конференції, засідання за круглим столом та інші заходи; отримувати від органу проекти нормативно-правових актів з питань, що потребують проведення консультацій з громадськістю; залучати до роботи ради працівників органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування… Однак весь набір законодавчих інструментів, на жаль, вичерпується банальними інформаційними запитами чи заслуховуванням якогось чиновника з роздутої владної ієрархії.
Інших рис громадська рада може набути, якщо формуватиметься за принципом політичної доцільності. Тобто законодавче поле, як сказано вище, обмежує її в маневрування, але завдання та цілі переслідуються абсолютно чіткі.
Громадська рада Симчишина
У березні 2014 року після зміни влади в країні особливо ніхто не заморочувався питанням “люстрації” громадських рад часів Януковича. Адже більшість з них були створені на початку 2013 року і мали дворічний імунітет, прописаній в урядовій постанові №996. Приміром, у Хмельницькій області події, що не стосувалися безпосередньо громадських рад, розвивалися за таким сценарієм: переможці, сівши у кріслах переможених “антимайданівців”, поставили за ціль безповоротно вибити з влади рештки “посіпак” та “холуїв” (без образ на чиюсь адресу — це поширений лексикон того періоду — авт.). Чим усе закінчилося, ви добре знаєте.
26 листопада 2014 року Прем’єр Арсеній Яценюк спускає директиву на місця: “Припинити повноваження громадських рад при міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських, районних, районних у мм. Києві та Севастополі державних адміністраціях, утворених до 22 лютого 2014 року”. І спонукає до негайних дій — “вжити заходів до формування нового складу громадських рад відповідно до Типового положення про громадську раду…, затвердженого цією постановою”. Це речення є дуже важливим, оскільки у підсумку ним було знехтовано під час набору нової громадської ради при Хмельницькій ОДА.
Справа втім, що Яценюк не скасував дію постанови уряду Азарова (ось, де #зрада!), а доручив на її платформі провести “очищення” громадських рад. Граблі, на які стали, а потім просто переламали через коліно, полягали у недотриманні важливого критерію щодо подачі заявок від громадських організацій. А саме — інформації про результати діяльності протягом останніх двох років.
Таким чином, із майже 90 громадських організацій Хмельниччини, які подали заяви бути представленими у громадській раді при ОДА, 17 засновано протягом 2014-2015 років! Та це не завадило їм пройти затвердження розпорядженням тодішнього першого заступника голови Хмельницької облдержадміністрації Олександра Симчишина.
До речі, пан Симчишин тоді дозволив критичного прочухана на адресу громадської ради часів Ядухи, яка вже відходила.
— Ми не бачили реальної позиції попередньої громадської ради щодо суспільно-політичних подій, не бачили контролюючих функцій органів влади. Здебільшого в Україні такі ради створювалися під владу. Дуже сподіваємося, що новообрана буде справжньою радою, куди ввійдують активні громадські діячі, котрі контролюватимуть владу, — наголосив він.
Ради справедливості додамо, що “вгорі” таки схаменулися і “заднім числом” узаконили громадські ради, створені наскоком. Зміни стосувалися звітності ГО при подачі документів: від них вимагалося надати інформацію про діяльність протягом року до дня подання заяви (у разі, коли інститут громадянського суспільства працює менше року — за період діяльності).
“Громадська рада” Загородного
Ми її назвали умовною, тому що вона дісталася у спадок новому голові ОДА. Однак у першому публічному інтерв’ю новопризначений високопосадовець жорстко відреагував на кількісний склад громадської ради.
— Громадська рада при обласній адміністрації має бути. Але має бути, на мій погляд, також люстрована. У сенсі того, хто і як увійшов до її складу. Якщо громадська рада дасть мені чіткі конкретні пропозиції щодо покращання роботи, вони будуть мною використані. Не тільки влада, а й громадська рада має бути ефективною та конструктивною. Думаю, ми знайдемо спільну мову, — зазначив Загородний.
Проте через кілька днів, завітавши на громадську раду, пан Загородний уже вибачався за недавні слова в інтерв’ю. Тому-то історія подальшого спілкування очільника і його дорадчого органу втратила актуальність і обмежувалася ситуативними вимогами ГР на кшталт теми з турнікетом в ОДА.
Громадська рада Корнійчука
З призначенням у квітні 2016 року ще одного голови ОДА Олександра Корнійчука питання діяльності “чужацької” громадської ради набуло нових форм. Масла у вогонь підлляли окремі витівки активістів під час “інавгурації” нового губернатора, давши чіткий сигнал його шефові з Києва.
Звідси логічним виглядає й особистісний конфлікт нинішнього голови ради Аліма Міщука і керманича області Олександра Корнійчука переріс у відправну точку з переформатування складу самої ГР.
Олександр Корнійчук і Алім Міщук (зліва направо). Фото Віталія Тараненка
— Корнійчук мені мститься за листа до Президента щодо не призначення його головою Хмельницької ОДА, — так пояснив натягнуті взаємини пан Міщук.
Отож, час “Х” — 23 лютого. Цього дня відбудуться установчі зборів громадської ради, на яких мають обрати нового голову і затвердити кількісний склад ГР. Кількість представницьких місць обмежена (до 35), а бажаючих аж 158!
— Роль більше сотні організацій зводиться до того, аби провести до громадської ради необхідних 35, з якими буде зручно губернатору. Я не розумію, що робитимуть у раді, до прикладу, 22 громадських організацій з Шепетівського району або десяток — з Волочиського району? Насторожує ще й те, що деякі організації приносили документи пачками, було видно, що вони робилися під копірку, — розповів член ініціативної групи з прийому документів Сергій Мороз.
“Незалежний громадський портал” проаналізував списки претендентів до ГР і дійшов висновку: боротьба ведеться між кількома політичними групами.
“Корнійчуківці”. Людей, які прямо можна пов’язати з головою ОДА, не так і багато. Це — колишній помічник депутата VII скликання, а нині губернатора Корнійчука Хусейн Дукаєв. Він планує завести до ГР Кам’янець-Подільську міську організацію Всеукраїнської профспілки працівників і підприємців торгівлі, громадського харчування та послуг.
Також підстрахувати губернатора готові однопартійці з колишнього “Народного контролю” та президентської БПП, яких НГП нарахував більше десяти людей.
Аграрники і “Сварог”. Група є стійкою та структурованою. Ядро складають помічники-консультанти діючих депутатів Хмельницької облради від Аграрної партії та працівники корпорації “Сварог Вест Груп”: Валентина Бас з Благодійної організації «Благодійний фонд «Зміцнення громад»; Яна Ободзінська — Громадська організація «Українська правосвідомість», Марина Ложкіна — Громадська організація «Об’єднання ініціатив «Коло», Андрій Братащук — Громадська організація «Шепетівський спортивний клуб «Спарта», Олександр Процун — Молодіжна громадська організація «Станиця Шепетівка Пласту – Національної скаутської організації України, Каріна Руда — Асоціація «Український кооперативний альянс».
“Лабазюківці”. Народний депутат Сергій Лабазюк також виявив інтерес до формування ГР. Від нього йдуть два приватні телеканали, Сергій Ковальчук – «Хмельницький обласний благодійний фонд Благодійний фонд Сергія Лабазюка «Ми поруч», Ольга Данчак – Громадська організація «Жіноча рада Волочиського району».
За даними джерел “Незалежного громадського порталу”, на етапі прийому документів відбулася зустріч Лабазюка з Алімом Міщуком, під час якої домовлено про підтримку останнього щодо повторного висунення на голову ГР. Однак усі плани поламала ініціативна група, яка не допустила ГО Міщука до установчих зборів Ради.
“Сильні хокеїсти”. Нарахували чотири ГО, які прямо чи опосередковано пов’язані з кандидатом в екс-мери Хмельницького і теперішнім членом виконкому за квотою БПП Сергієм Мандзієм: Петро Матущак – Громадська організація «Сильний Хмельницький», Тетяна Панасова – Громадська організація «Федерація хокею Хмельницької області», Юрій Заславський – Громадська організація «Сильне місто», Юлія Стародуб – Громадська організація «Хокейний клуб «Проскуров».
Перевізники. Потрапити до ГР спробує малочисельне лобі перевізників: Рустам Дузяк – Громадська спілка «Союз автомобільних перевізників Хмельницької області», Сергій Борикін – Громадська організація «Подільське правозахисне об’єднання автомобільних перевізників», Ігор Цимбалюк – Громадська організація «Громада Поділля».
Учасники АТО і “афганці”. НГП нарахував таких 25 організацій. Чим зумовлений сплеск активності військовослужбовців, важко пояснити. Можливо, вони думають, що завдяки громадській раді, вдасться швидше розв’язувати їхні болючі проблеми. З цього приводу, не зрозуміло до кінця, чим же тоді займається Центр допомоги учасникам АТО при Хмельницькій ОДА?
Духівництво. Семеро представників різних конфесій зголосилися бачити себе у ГР. Очевидно, служителі культу думають, що їхня присутність зможе додати конструктиву у роботі дорадчого органу. Поза тим, два роки тому діюча ГР ганебно “люструвала” настоятеля храму Різдва Присвятої Богородиці УГКЦ протоієрея Іван Данкевича, виключивши його зі своїх лав.
Головною ж інтригою залишається, кого оберуть головою громадської ради. Від цієї кандидатури і залежатиме, чи вдасться поплутати карти політичним “ляльководам”. Або ж стати Мавром, який сумлінно виконає, покладену на нього місію.
Віталій Тараненко.