Незалежний громадський портал

Рішення Верховної Ради, яке відкриває “зелений коридор” для будівництва двох блоків Хмельницької АЕС, знову збурило хвилю суперечок щодо доцільності розвитку атомної енергетики у державі. Окрім боязні радіації і повторення Чорнобилю додався новий фактор страху – це участь Росії у проекті добудови 3 і 4 блоків ХАЕС. Адже саме російський “Сбербанк” виступає кредитором даного проекту. Проте, головним питанням, яке змушує багатьох сумніватися у доцільності добудови ХАЕС, залишається потенційні вигоди або втрати, які несе у собі даний проект.

Квіточки і ягідки української енергетики

У контексті залежності України від імпортного паливного ресурсу, насамперед російського природного газу, цілком логічним виглядає бажання держави позбутися енергетичного ярма. Зважаючи на те, що віднайти і тим більше організувати поставки блакитного палива в Україну не так просто, то було увалено рішення використовувати ресурси, які є найдешевшими або знаходяться під руками.

Під руками, чи то пак під ногами, знаходиться вугілля, видобуток якого швидкими темпами нарощують для заміни ним природного газу. Безумовно заміна газових блоків теплоелектроцентралей на вугільні блоки та побудова заводів із газифікації вугілля – це не легкий і не дешевий шлях. Навіть за допомогою китайського кредиту у розмірі 3,6 млрд. доларів. А от щодо дешевої електроенергії, то тут вибір наразі один – це атомна галузь. Власне, тому вже більше десяти років вирішувалося питання реалізації проекту із розширення потужності Хмельницької АЕС.

Але це, як кажуть, квіточки. Ягідками є те, що в Україні підходить до завершення термін експлуатації 80% енергоблоків теплових станцій, які працюють на вугіллі, і 80% блоків на атомних станція. Ці дві категорії виробляють найдешевшу електроенергію. Нинішня ціна становить у середньому 21 копійка за кВт. І що буде далі без модернізації або хоча би технологічної реконструкції – не важко уявити. Чорнобиль буде здаватися отими самим квіточками. Адже навіть в “Енергетичній стратегії” чи не вперше з часів незалежної визнали, що країну можуть чекати техногенні аварії лавиноподібного характеру в енергетиці, якщо терміново не замінити старе обладнання новим.

Замінити енергоблоки немає чим

Власне, чотири працюючих АЕС (Запорізька, Рівненська, Хмельницька та Південно-Українська) експлуатують 15 ядерних енергоблоків загальною потужністю 13,8 ГВт. Два роки тому “життєві” терміни роботи енергоблоків №1 і №2 Рівненської АЕС загальною потужністю 0,8 ГВт були подовжені на 20 років понад 30-річний термін, який передбачений у конструкторському проекті. У період 2012-2019 рр. завершують проектні терміни експлуатації іще 10 енергоблоків загальною потужністю 10 ГВт. Найдовший строк роботи має лише один енергоблок потужністю 1 ГВт – у 2025 році.

Із 15 робочих атомних блоків Україні доведеться скоро закрити або продовжувати термін експлуатації тринадцяти об’єктів. І замінити їх наразі немає чим. Зважаючи на те, що протягом останніх років частка АЕС складала 50% від загального обсягу виробництва електроенергії в Україні, то слід терміново шукати шляхи заміщення “відпрацьованих” блоків. Це і є однією із головних причин, які штовхають Україну до побудови нових блоків АЕС.

До речі, частка електроенергії, що виробляється ядерними реакторами у країнах ЄС, на початок 2012 року становила близько 38% загального обсягу виробленої електроенергії. Одними із найбільших виробників такої електроенергії є Франції (80%), Словаччина (60%) і Бельгія – (55%).

Вибір держави

Отож ухвалення Верховною Радою законопроекту №11088, яким визначено місцерозташування об’єкту і бюджет проекту добудови Хмельницької АЕС, де-юре закріпив енергетичний вибір держави. Енергоблоки №3 і №4 будуть розташовані на майданчику ХАЕС поблизу міста Нетішина. Потужність кожного блоку буде становити 1 ГВт. Ядерні блоки будуть використовувати реакторні установки типу ВВЕР-1000/В-392.

Вартість добудови проекту ХАЕС коштуватиме трохи більше 36 мільярдів гривень. Окремо від бюджету будівництва стоїть вартість ядерного палива для першого завантаження на суму 2 мільярдів гривень. Також закон передбачає, що НАЕК “Енергоатом” виділить додатково 100 мільйонів гривень на соціальні об’єкти для населення, що проживає на території зони ХАЕС. Сумарно затрати для побудови двох блоків становитимуть 39,5 мільярдів гривень.

Якщо подивився на світову “економіку” будівництва АЕС, то вартість добудови ХАЕС можна вважати однією із найдешевших. Аналогічні проекти будівництва або розширення потужностей Білоруської АЕС коштували 8 мільярдів доларів, російської Нововоронезької АЕС – 6,8 мільярда доларів, російської Балтійської АЕС – 5,7 мільярда доларів.

При цьому варто зауважити, що на кожній із станцій будували також по два блоки. Два блоки Хмельницької АЕС повинні коштувати 4,5 мільярда доларів. Початок робіт по зведенню блоків запланований на 2015 рік, а їх експлуатації розпочнеться у 2018 і 2020 році. Тому насправді Україна могла би побудувати окрім двох блоків ХАЕС іще додаткових два блоки, оскільки на даний час це є найдешевшим шляхом для заміщення потужностей, які слід заміщати до 2020-2025 рр.

Такий швидкий термін реалізації проекту (3 і 5 років) обумовлений тим, що частина робіт з підготовки будівництва вже була виконана. Варто нагадати, що блок №3 і №4 почали будувати майже 20 років тому – у 1985 і 1986 роках. Але аварія на Чорнобильській АЕС “заморозила” на десятиріччя будівництво Хмельницької АЕС. Паралельно із роботами на 1 і 2 блоках “вибудували” інфраструктуру для 3 і 4 блоків. Третій блок профінансований на 28%, а четвертий – на 10% від усієї вартості блоку.

Європа не може відмовитися від АЕС

До речі, не лише ядерна галузь України постраждала від шоку, який пережив світ після аварії на Чорнобильській АЕС. Катастрофа у 1986 році справила значний вплив і на розвиток атомної енергетики у європейських країнах. Після аварії у країнах нинішнього Євросоюзу більше десяти років не будували АЕС чи нові блоки на станціях.

Після аварії на АЕС у Фукусімі у 2011 році світ знову увійшов в етап “паузи” у розвитку ядерної енергії. Хоча, наразі лише Німеччина однозначно відмовилася від використання АЕС, але і то періодично, за потреби, продовжує підключати ядерні блоки для виробітку додаткової енергії. Тому, як бачимо, навіть заможним країнам не так просто відмовитися від дешевої атомної енергії.

А що вже говорити про країни, що розвиваються. У них будівництво нових блоків лише набирає обертів. У 2012 році почали будувати Балтійську АЕС в Росії, АЕС “Шин Ульчин” у Південній Кореї, АЕС “Барака” в ОАЕ. І вже ввели в дію блоки у Південній Кореї, Пакистані, Китаї, Ірані та Росії. Нині ж у світі працює 435 блоків, а будуть іще 64.

Екологічні доводи

Проте, дійсно, у дебатах навколо добудови ХАЕС активно обговорюється думка, що Україні слід відмовитися від ядерної енергетики на користь розвитку альтернативної. Цікаво, що про теплову енергетику, яка є наразі другим стовпом виробітку електроенергії і тепла в Україні (44% від загального балансу) ніхто і не згадує. З точки зору екології теплові блоки на вугіллі безумовно будуть більш шкідливі для навколишнього середовища.

Але і екологічні доводи, що увесь світ відмовляється від ядерної енергетики, а тому Україні слід вкладати кошти у відновлювальну енергетику, не є цілком виправданими. Якщо порівнювати отриманий результат, який через 6-8 років можуть дати два блоки ХАЕС, – а це 14 млрд. кВт/год, – то стільки ж електроенергії можуть потенційно виробити альтернативні джерела енергії. Але наразі Україна ще не володіє такими потужностями.

Більше того, низка прогалин у законодавстві, відсутність загального позитивного інвестиційного клімату в Україні та проблеми із підключенням теоретично побудованих потужностей до високовольтних мереж – це фактори, які не дозволяють на даному етапі ровику паливно-енергетичного сектору України так впевнено розглядати відновлювальну енергетику як альтернативу дешевій ядерній енергетиці.

Скільки коштує ядерна енергетика

Власне, про ціну. Протягом наступних 10-20 років держава буде і надалі відшкодувати виробникам “зеленої енергії” вартість одного кіловата електроенергії. Отож, окрім інвестицій слід врахувати навантаження на бюджет дотації для відновлювальної енергетики. Сумарно якщо для атомного проекту потрібно 5 мільярдів доларів, то для розвитку відновлювальної енергетики слід інвестувати і закласти в бюджет не менше 12 мільярдів доларів. Це означатиме додаткове навантаження на тариф електроенергії, за який буде платити кожен із мешканців України.

Якби в Україні була сформована культура енергозбереження, то можливо у нас діяв би європейський принцип, коли мешканець може обирати, яку енергію він споживатиме – дорогу із відновлювальних джерел чи дешеву із ядерного або вугільного палива. Відповідно і ціна була би різною. Але такого рівня енергетичної “свідомості” у нас іще немає.

Тому наразі Україна обрала дешевший варіант забезпечення себе електроенергією через 10 років. Тим паче, що АЕС вже зараз виробляють половину всієї електроенергії України, а після 2020 року вироблятимуть більше 60%. Розрахунок влади доволі простий. Дешева енергія буде стримувати різкий ріст ціни на електроенергію і, водночас, стабілізуватиме збільшення споживання електроенергії серед побутових споживачів. Тому до 2020 року, коли запрацюють два блоки ХАЕС, ціна на атомну електроенергію збільшиться лише на 8 копійок – із нинішніх 21 копійки до 29 копійок за кВт/год.

Оперуючи такими вихідними даними і прорахувавши свою вигоду Україна залучила кредит у російського “Сбербанку”. Сума позики становить 3,1 мільярда доларів (26 мільярдів гривень). Кредитна лінія розрахована на термін у 15 років, а 3 роки становить пільговий період. Відсоткова ставка по кредиту – Libor +4% річних. Сумарно Україна буде платити 8,5% річних. Нині це є мінімальною ставкою, яку можна отримати на світових ринках. А так, зазвичай, у зв’язку з економічною кризою ставки зросли до 9,5-10,5%.

Російські кошти будуть використані для технічних та інженерних робіт. До того ж, у ході переговорів про кредит українській стороні вдалося домовитися про те, що до 60% необхідних комплектуючих та устаткування буде закуповуватися на вітчизняних підприємствах.

До слова, блоки ХАЕС будуть добудовуватися не лише завдяки кредиту російського “Сбербанку”. Більше 8 мільярдів гривень або 20% від усієї загальної суми проекту (39 мільярдів гривень) буде залучено із державного бюджету.

 Юрій Корольчук,

експерт з питань енергетики,

 UBR.UA.