«Voluntarium Et Caritate», або ж «Волонтери К-П» − волонтерська організація, яку за добрі справи знають вже багато кам’янчан, а найголовніше − їх дуже люблять і цінують дітки інтернатів Хмельницької області, а віднедавна і кримські татари.
Наші сьогоднішні співрозмовники – співкоординатори руху Анна Калініна і Наталя Лесів.
Про створення і напрямки роботи
Наш рух засновано взимку перед новим роком, коли компанія друзів вирішила допомогти дітям з інтернатів. Вперше ми поїхали в Солобківецький інтернат (Ярмолинецький р-н). Потім був інтернат в селі Голенищево (Чемеровецький район). Загалом, наші волонтери відвідали близько 8 інтернатів області. Зараз ми зупинилися на двох найближчих закладах: Солобківецькому та Голенищевському, які відвідуємо щотижня. Стержень наших волонтерів становить близько 20 осіб.
Більшість з постійних членів організації – кам’янчани, хоча є багато людей, котрі приєднуються до нас на певну подію, – таких близько 50 чоловік. Скажімо, є хлопці і дівчата, що завжди їздять в інтернати, є ті, хто допомагає кримчанам. Наші двері відкриті для всіх. Ми шукаємо нові серця, готові щиро допомагати, а не просто прогулятись заради розваги. Нас не об’єднує якась певна громадська організація, церква чи меценат. Всі ми люди різних політичних поглядів, віросповідання та по-різному дивимось на життя, однак у всіх є щира ціль – допомогти тому, хто цього потребує.
Основний вид оповіщення людей в нас − через соцмережі. Бували випадки, що не минуло й години, коли ми щось написали у Facebook, а до нас вже телефонували люди з бажанням допомогти. Також є люди, які не можуть поїхати, скажімо, в інтернат, однак вони передають свої подарунки та необхідні речі через нашу організацію.
Дитячі інтернати
Я думаю (Наталя − авт.), що рівень підтримки державою інтернатів нижче достатнього. На щастя, багато залежить від директорів інтернатів, яким допомагають меценати. Не всім звичайно, але більшості таки допомагають місцеві підприємці і всеукраїнські рухи. Якщо інтернату сприяє меценат чи волонтерський рух, тоді більш-менш нормальна ситуація. Водночас на одну державну допомогу вижити дуже важко. Коли ми приїжджаємо до дітей, то бачимо, наскільки їм важлива наша увага, увага дорослих!
Фото Дмитра Шеремети
Щодо покупок, то все починалось з того, що ми брали саморобну картонну пачку і ходили по ринку, просячи допомогти дітям. В «наших» інтернатах ми знаємо всіх діток, і тому, коли ми, скажімо, взимку їхали до них, то знали скільки і якого розміру взуття нам потрібне для них.
На жаль, постійних спонсорів у нас немає. Трішки підтримує фонд «Ми − кам’янчани», але головну увагу ми таки звертаємо на пересічних людей, які готові допомогти хто чим може. Перед кожною нашою поїздкою всі охочі приносять свої речі, продукти на пункт збору − вул. Драгоманова, 4, і наші волонтери вже розвозять все на місце призначення.
Кримчани
Ще на початку переселення кримчан ми розміщували оголошення в Інтернеті, що Кам’янець-Подільський готовий приймати людей. Було багато як бажаючих приїхати, так і безкоштовно надати житло в місті та районі. Десь 2-3 тижні тому в нашому місті жило 12 дорослих та 15 кримських дітей.
Фото Дмитра Шеремети
З початком переселення ми звертались до кам’янчан: просили допомогти з житлом, продуктами, речами. Загалом, кримські татари були приємно здивовані таким теплим прийомом, вони не були впевнені, що їх так зустрінуть. Всі квартири місцеві мешканці надали біженцям безкоштовно. Ми оплачуємо лише комунальні послуги. Одяг, іграшки для дітей ми збирали всім волонтерським рухом.
Зрозуміло, що вони не мали змоги взяти з собою все необхідне, адже багато хто збирався на материк дуже швидко. Харчування ми приносимо кожного дня, адже є ще й маленькі діти, яким постійно потрібні каша, молоко. Деякі проблеми відчутні з м’ясними продуктами, адже свинини вони не їдять. Щоправда, кримчани не такі «балувані» в харчуванні і тому великих проблем з цим немає.
На побутовому рівні теж все було добре, адже наш координатор Альбіна – корінна татарка, тому проблем в спілкуванні чи через зовнішній вигляд у нас не виникало. Ми знали, що татари не їдять свинини, жінка завжди з покритою головою і ніколи не пустить чоловіка в дім, якщо вона сама вдома. Деякі кримчани вже облаштовуються в Кам’янці: одна дівчинка вже пішла в школу, хлопець пішов в аграрний технікум. Словом, всіх дітей з перших днів, щоб не відривати від навчання, ми прагнули прилаштувати в школи, садочки, училища. Також університет імені Івана Огієнка погодився приймати студентів ВИШів навіть посеред навчального року.
Якщо ви бажаєте допомогти волонтерам, надаємо їхні координати:
https://www.facebook.com/voluntariorum
0980183160 – Альбіна
0989368213 – Анна
0969195792 – Наталя
Розмовляв Дмитро Шеремета.