Звернення до молодих

Звертаюся саме до Вас, хлопців і дівчат, приблизних ровесників нашої Незалежності.

До молодих людей, чиє активне життя тільки починається. І буде пов’язане з цією країною.
Більшість з Вас тут буде жити, працювати, створювати сім’ї, будувати своє майбутнє.

Звертаюся до Вас — до тих, кому зараз плюс-мінус 20—25. Саме до Вас іще й тому,
що не зовсім упевнений, що старше покоління добре почує мене й до кінця зрозуміє.

А от за Вас чомусь я впевнений!

Останні події, які умовно можна об’єднати словом “Євромайдан”, спонукають мене поговорити з Вами максимально відверто. Так, як говорять з близькими друзями, віч-на-віч. Називаючи речі своїми іменами. Розуміючи: дещо з почутого може комусь і не сподобатися.

Побачивши те, що сталося в суботу 30 листопада на Майдані, я написав емоційного листа до жителів Півдня і Сходу України. Я справді писав його, стримуючи сльози. І звертався до всіх не мовчати. Не мовчати про те, що сталося в Києві. Про те, що на Сході і Півдні, як виявилось, багато хто чомусь вважав проблемою лише Києва, до того ж штучно створеною все тим же Києвом і Західною Україною.

Я отримав реакцію на свій лист. Багато хто почав наводити мені аргументи.

За і проти вступу в Євросоюз…

Я сидів і думав… До чого тут взагалі Євросоюз???

Невже Ви думаєте, що я не написав би такого ж листа, якби силою розігнали майдан, що стояв за вступ до МС з Росією?

Невже Ви думаєте, що я можу розділяти студентів, побитих кийками “Беркута” на “своїх” і “чужих”?

Невже Ви вірите, що я зміг би мовчати, коли б до в’язниці кинули мирних мітингувальників, які вийшли до адміністрації президента, що мав би інше прізвище або інші політичні погляди?

Невже Ви, молоді люди, справді відчуваєте себе розділеними на Схід і Захід?

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Це Ви на концертах “Океану Ельзи” заповнюєте стадіони Львова і Луганська, Дніпропетровська і Сімферополя, Донецька і Вінниці. Я сам бачив. І Ви бачили.

Це Ви вільно говорите і російською, і українською одне з одним. Я сам чув і розмовляв з вами обома мовами.

Це Ви співаєте Гімн України разом з нашою збірною з футболу, яка теж, нарешті (!!!), повним складом співає його вголос. Я чув це.

Я був поруч з Вами на стадіоні в Стамбулі і гордо кричав “Ура!”, коли донецький “Шахтар” виграв Кубок УЄФА. А потім передзвонив директору клубу з пропозицією від “Океану Ельзи” просто, без жодних умов, виступити на привітанні клубу в Донецьку.

Це Ви у Фейсбуці, Твітері і Вконтакті давно розвалили стіну між Сходом і Заходом, яка досі існує між представниками старшого покоління. Я знаю. Я сам спілкуюся з Вами там.

Не Ваше покоління стало солдатами у цьому абсурдному протистоянні. Генерали від політики зробили “гарматним м’ясом” покоління ваших батьків і дідів. Розділяючи і володарюючи відповідно до відомого принципу.

Українська чи російська?

УПА чи Червона армія?

Голодомор?

Тепер черга нової теми:

ЄС — Митний союз?

Але ж найбільше від цієї “війни” страждаєте Ви, молоді люди.

Поки Ваші батьки в кухонних розмовах нападають одне на одного, Ваших ровесників б’ють палицями на вулицях. Б’ють і кидають до в’язниць, не розбираючи, звідки вони і якою мовою розмовляють.

Тих, хто віддає накази, не цікавить, звідки Ви і за кого голосували. Ви для них — так, використаний матеріал. Матеріал для цементування нелюдських законів.

Поки шахтарі з Червонограда й Донецька сперечаються, хто з них більше годує країну, чиновники без переконань і з гербом у вигляді грошових знаків успішно обкрадають і перших, і других.

А щойно напруга спадає — кидають нову кістку погризтися.

Невже Ви справді будете вестися на це?

Я В ЦЕ НЕ ВІРЮ!

Я усвідомлюю, що покоління Ваших батьків залишиться таким як є. Їхні погляди навряд чи сильно зміняться. Але хіба їм розбудовувати нашу країну в майбутньому? Хіба не Ви завтра визначатимете долю України?

Ви, і тільки Ви. Більше нема кому.

Я не знаю, що би роз’єднувало Вас сьогодні. Студентів Харкова і Львова, курсантів Києва і Севастополя. Шанувальників музики з Донецька і Тернополя.

Просто щирих молодих людей. Тих, хто народився в Україні, і тих, хто абсолютно природньо відчуває цю землю Батьківщиною незалежно від місця народження.

У Вас одна Батьківщина — Україна!

Ви просто не маєте іншої Батьківщини.

Ні в минулому, як Ваші діди і батьки, що живуть спогадами та ностальгією.

Ні в майбутньому, як “ваші” політики, котрі тільки й думають, як би вивезти звідси своїх дітей.

Не дайте політикам розвести Вас.

Не дайте кухонним розмовам батьків розсварити Вас.

Не дайте підступним міфам жадібно їсти ваші молоді душі.

Я бачив Ваші очі!!!! В кожному місті України!!! Вони яскраві! І усмішки Ваші щирі!

Ваша енергія — це те, що об’єднує нас по-справжньому!

Візьміть відповідальність на себе просто зараз — і Ви перетворите цю землю на діамант. Безмежно твердий і невимовно сяючий.

В ЦЕ Я ВІРЮ!

Тільки не мовчіть, заради Бога, не мовчіть!

Святослав Вакарчук, “Дзеркало тижня”.

Loading...
Теги: , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 3

  1. Не мовчіть!
    «Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу!»
    Ліна Костенко

  2. Хочу подякувати всім молодим людям, які стоять на Мадані. Я вами пишаюся. Вибачте наше старше покоління, що не змогли вам забезпечити нормальне життя в нормальній країні

  3. Так! І тепер і майбутнє належить молоді! Наша молодь розумна! Наша молодь сильна! Наша молодь найкраща! Дякую Вам, молоді люди! Ви кращі і сміливіші, ніж ми! У моєму поколінні є такі нелюди, що залякують людей, вони роблять злочин перед собою, перед своєю родиною, перед Батьківщиною! Вони не хотять розвитку, хотять тупої покори! Обмежені вони, тому й бажання у них нелюдські. Але в житті складається так, що за все приходиться відповідати: здоров”ям власним і своїх дітей, життям і майбутнім близьких… Тому,ви молоді, будуйте собі краще життя, де не треба буде сліпо коритись і сліпо виконувати злочинні накази! Де не треба накопичувати ненависть людей через негідні справи! Будуйте життя честі, совісті, людської гідності!

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.