Кожен другий житель України скаржиться на брак різноманітності культурного дозвілля, але вважає за краще нічого не робити
За минулі 20 років культурна сфера України зазнала значних змін. Скажемо прямо: на початку 1990-х середньостатистичний українець нехай і за старою радянською звичкою, але все-таки був помітно культурнішим. У сенсі, вдвічі частіше ходив у кіно, мотався в екскурсійні поїздки, а вільні вихідні проводив із книгою або з друзями за містом. Тепер же головні друзі жителя України – диван і телевізор.
Озброївшись даними аналітичної доповіді «Культурні практики та культурна політика», підготовленого Центром «Софія», ми накидали портрет сучасного українця, що відпочиває. А заодно спробували з’ясувати, як же він докотився до такого життя.
Диванні настрої
Як уже згадувалося, з усіх видів дозвілля головним в Україні є відпочинок пасивний і домашній. Публічні практики – тобто ті, які мають на увазі вихід у світ – регулярно практикує лише третина українців. Решта ж люблять проводити вільні години за переглядом телевізора (86% респондентів), прийомом гостей (45,6%), і просто-напросто нічого не роблячи. Як це, журналістам «Коментарів» відверто незрозуміло, але факт залишається фактом: віддаватися нічогонеробленню любить третина населення країни. І це сумно.
З екраном наодинці
Інший нерозлучний друг українця – телевізор. У будні понад 40% українців «залипають» перед ним на 3 години і довше. У вихідні цей показник доростає вже до 2/3 населення країни. А тому й не дивно, що Україна – в лідерах східноєвропейського регіону за телеманією. На окрему увагу заслуговують дані про те, що саме дивляться вітчизняні глядачі. На першому місці – новини (ТБ залишається для більшості українців головним джерелом інформації про життя країни). Потім ідуть російські та радянські фільми, розважальні програми, українські та російські серіали, і вже далі – іноземні художні фільми. «Їжа для розуму», на кшталт програм каналу Discovery, цікавить від 13% до 24% глядачів. Що ж стосується передач, присвячених культурі і мистецтву, то вони, як і релігійні програми, цікавлять лише 5% аудиторії.
Окремо варто згадати і про інші екрани – комп´ютерні. А перед ними регулярно зависають більше ніж 10 млн. українців. Переважна більшість із них не може відірватися від соціальних мереж, вибираючи, по суті, дружбу без друзів, спілкування без зустрічей і дозвілля не те що без якогось культурного чи інтелектуального наповнення, а й, власне, без відпочинку.
Якщо в книзі багато літер…
Втім, є в українців і ще один поширений вид відпочинку – читання. Переважно, газет і журналів – хоча б раз на тиждень їх «поглинає» більш як 45% населення. А ось із книгами українці воліють не зв´язуватися: їх регулярно гортає менше п´ятої частини населення, та й то – міського. У лідерах популярності – творіння Дар´ї Донцової, Олександри Мариніної та Пауло Коельо. Тобто масовий продукт. Класика на кшталт творів Льва Толстого або Федора Достоєвського українців практично не цікавить, не кажучи вже про класиків українських. Втім, тут варто відзначити і «заслугу» держави, яка залишила українську книгу напризволяще, подарувавши вітчизняний ринок російському продукту.
Відпочинок за компанію
Українці хоч і домосіди, але в гості ходити люблять – приблизно так само, як і приймати ]х. Що, втім, і не дивно, бо гості – це завжди свято, а українці «червоні» дні календаря люблять всі й без розбору. Одна біда: до культурного відпочинку такі походи віднести важко. Оскільки в гостях триває, власне, те саме, що і вдома: диван, телевізор і розмови ні про що.
Не думай про високе зверхньо
Якщо з домашнім та напівдомашні (якщо можна так назвати походи в гості) відпочинком в українців все гаразд, то з публічним дозвіллям повна плутанина. Сил на те, щоб кілька разів за рік сходити в кіно, вистачає лише у 22% українців. На концерти і шоу-програми – у 14%. А якщо відійти від розважального напрямку і поглянути на напрямок суто культурний, то картинка вийде ще більш похмурою. Тому що більш як 60% сучасних українців жодного разу в житті не були в опері чи на балеті. Класичну музику або джаз у концертному виконанні чув лише кожен другий житель країни. Третина населення ніколи не відвідували виставки живопису або скульптури, а чверть не бачили театральних вистав і навіть концертів народної музики і танцю.
Одне радує: молодь цікавиться художнім мистецтвом активніше за старших. А значить, є надія, що виростити людину культурну із українця середньостатистичного таки вдасться. Через кілька поколінь.
А поки що українці вибирають альтернативні варіанти публічного проведення часу: релігію і розваги. Так, у храми та молитовні доми ходить більше половини українців, в ресторани і нічні клуби – більше третини. І лише 18,4% піклуються про те, щоб здоровим був не тільки дух, але й тіло, відправляючись на дозвіллі в спортзали й басейни.
Народ вимагає часу і грошей
Причин того, що мистецтво виявилося далеким від українського народу, кілька. Перша – гроші. Люди з достатком частіше замислюються про цікаве проведення дозвілля. Друга причина – інфраструктурна. Так, у сільських районах культурна інфраструктура практично зруйнована. Навіть клубів або кінотеатрів, які раніше були в будь-якому серйозному населеному пункті, катастрофічно не вистачає.
Ще один фактор – рівень освіти. Тут усе зрозуміло: чим людина освіченіша, тим більше їй цікаве прекрасне. Також варто згадати і про наявність вільного часу, на відсутність якого найчастіше скаржаться респонденти до 40 років – тобто найбільш економічно активні та платоспроможні. Крім того, «підтягнутися» не завадить і самим музеям, галереям тощо. Оскільки вони часто нездатні запропонувати якісний культурний продукт, за який готові віддати «кровні» потенційні цінителі мистецтва.
Олекса Шкатов,
“Коментарі”.