Незалежний громадський портал

Два тижні тому сайт “Наші гроші” вказав на кричущі факти.

Бюджетні установи, на кшталт технікумів чи дитячих садків, змушені купувати газ дорожче, ніж великі промислові підприємства.

Їх змушують платити $600-840 за тисячу кубометрів, тоді як президент та уряд заявляють, що навіть $400 для України – це забагато.

І все це в умовах, коли в бюджеті держави геть немає грошей. Проте бюджетні установи платять, бо підприємства з постачання газу – міськгази та облгази, які контролює здебільшого олігарх Дмитро Фірташ, є монополістами. Якщо не в них, то більше купувати газ нема в кого.

В інших країнах такі закупівлі регулюють відповідні державні органи. Начебто так само і в Україні, де на варті інтересів бюджету повинні стояти Антимонопольний комітет і Національна комісія з регулювання ринку електроенергетики.

НКРЕ, власне, встановлює граничні тарифи для установ та організацій, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів.

АМКУ повинна відстежувати всі ціни, бо облгази залишаються єдиними і безальтернативними постачальниками газу для комунальних закладів.

Проте ні комісія, ні комітет не заважають Фірташу та іншим власникам облгазів заробляти на бюджетниках.

Не робить цього і Кабінет міністрів. Після кількох резонансних публікацій облгази просто оприлюднили кілька релізів, які зводяться до фрази: “Ні, ми цього не робимо”. Незважаючи на документально зафіксовані ціни на сайті держзакупівель, облгази стверджують, що вони продавали газ значно дешевше.

Щоб зрозуміти комічність ситуації, можна згадати колишнього президента США Біла Клінтона. На питання, чи насправді він мав стосунки з Монікою Левінськи, він відповів: “Ні, в мене ніколи не було сексу з цією жінкою”. І навіть присягнувся.

Ось і облгази зробили щось таке. Проте Кабміну, НКРЕ та Антимонопольному комітету, схоже, більше нічого й не було потрібно.

Мовчить прем’єр Микола Азаров. Мовчить віце-прем’єр Юрій Бойко, який є правою рукою Фірташа. Мовчить новий міністр енергетики Едуард Ставицький. Мовчить голова АМКУ Василь Цушко. Показова відстороненість чиновників від питань розтрати бюджетних коштів у великих розмірах просто захоплює.

Бюджетники продовжують купувати газ за божевільними цінами.

Облгази замітають сліди

Натомість почалися інші доволі цікаві рухи.

Облгази почали тиснути на своїх покупців, щоб ті змінювали дані у “Віснику держзакупівель” до рівня, який затверджений НКРЕ.

На допомогу облгазам приходять навіть деякі обласні прокуратури, щоб довести брехливість повідомлень вісника.

А тимчасом встановлено новий рекорд: $1058 за тисячу кубометрів.

Видання “Наші гроші” за допомогою того ж “Вісника державних закупівель” викрило сумнівну угоду між Теофіпільською райдержадміністрацією Хмельницької області та ПАТ “Хмельницькгаз”.

Точніше кажучи, угода виявилася занадто дорогою.

Інтернет-видання, посилаючись на “Вісник”, стверджувало, що районна адмінстрація купила газ за ціною $1058 за тис кубометрів.

Своєю чергою, “Хмельницькгаз” спростував цю інформацію, оприлюднивши свої підрахунки. Згідно з ними вартість газу виявилася майже вдвічі нижчою – 4 708,536 грн за тис кубометрів.

Невдовзі на допомогу “Хмельницькгазу” прийшла і прокуратура Теофіпільського району.

За дорученням прокуратури Хмельницької області була проведена перевірка “укладення угоди між відділом освіти Теофіпольської РДА з ПАТ ” Хмельницькгаз”.

За повідомленням прес-служби прокуратури від 29 січня 2013 року перевірка встановила, що “відділ освіти Теофіпольської РДА не купував газ по 1058 доларів” у ПАТ “Хмельницькгаз”, говориться у спростуванні облгазу.

Це дуже дивно.

Цього разу з боку облгазу хоча б не пролунало версії про те, що РДА вирішила перестрахуватися і переплатити кілька мільйонів гривень.

Минулого разу таку версію висували у “Волиньгазі”. Там наполягали, що замовники просто хотіли впевнитися на сто відсотків в отриманні газу, тому свідомо підвищили ціну.

А добрий “Хмельницькгаз” просто смикнув бюджетників за рукав і виставив справедливу, регульовану і граничну ціну.

На завершення хмельничани вирішили все зіпхнути на райдержадміністрацію, тому що вона є відповідальною за те, що розміщується у “Віснику державних закупівель”. Коротше кажучи, Теофіпольська РДА разом із “Вісником” оббрехали ще один облгаз. До речі, вже четвертий у цьому році, і всі вони за дивним збігом обставин належать Фірташу. Але це, мабуть, точно лише прикрий збіг.

“Нафтогаз” теж може завищувати ціну

Втім, можливість змінювати ціни на газ є не лише у “фірташівських” облгазів. Переглядати ціну на газ так само можуть і міськгази та облгази, які входять до структури НАК “Нафтогаз України”.

Володимир Місечко, керуючий партнер ЮФ “Місечко та партнери”, вказує на постанову Кабміну від 29 квітня 2006 року № 605 “Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”.

Цей документ надає “Нафтогазу” право коригувати встановлені НКРЕ граничні рівні цін на газ установам та організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, промисловим споживачам та іншим суб’єктам господарювання.

Це може відбуватися у наступному місяці реалізації газу в разі зміни середньомісячного курсу гривні до долара, встановленого НБУ у місяці реалізації газу, до офіційного курсу гривні до долара, встановленого НБУ 1 січня 2009 року – 7,7 грн.

Перерозрахунок ведеться за формулою:

Цс = Цб х (Ксм/Коф), де Цс – скоригований НКРЕ граничний рівень ціни на газ у наступному місяці реалізації газу для відповідної категорії споживачів.

Цб – базовий граничний рівень ціни на газ, установлений НКРЕ для відповідної категорії споживачів, з урахуванням офіційного курсу гривні до долара, встановленого НБУ 1 січня 2009 року.

Ксм – середньомісячний курс гривні до долара, встановлений НБУ у місяці реалізації газу.

Коф – офіційний курс гривні до долара, встановлений НБУ 1 січня 2009 року.

Наприклад, природний газ було реалізовано у грудні 2012 року, коли середньомісячний курс гривні до долара США становив 7,99 грн. Так, скоригована ціна на природний газ по формулі буде становити 3641,16 грн. за 1000 куб. м = 3509,00 х (7,99/7,70).

А це вже на 3,8% вище за встановлену НКРЕ граничну ціну.

Начебто не так багато, як у випадку з Фірташем, але факт. “Нафтогаз” коригує встановлений НКРЕ тариф відповідно до середньомісячного курсу долара до гривні. І це без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на транспортування, розподіл і постачання. Отже, кінцевий споживач отримує газ за набагато вищими цінами.

“Така ситуація буде існувати доти, поки не буде скасована відповідна постанова Кабміну”, – говорить Місечко.

Можна лише здогадуватися, як скоригуються ціна на газ в разі різкої девальвації гривні.

Чому не діють НКРЄ та АМК

Саме для уважного спостереження за цими ринками в Україні існують НКРЕ та АМКУ.

“Нагляд за дотриманням встановлених граничних рівнів цін на газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів віднесено до компетенції НКРЕ, яка в силу закону встановлює граничній рівень цін на газ та контролює їх дотримання облгазами, – говорить Олена Перцова, адвокат АТ “Адвокатська контора “Скляренко та партнери”. – Крім того, в даному випадку задіяний і АМКУ, який зобов’язаний відстежувати будь-які зловживання монопольним становищем та оперативно на них реагувати”.

Так, наприклад, НКРЕ має право застосовувати щодо облгазів, які провинилися, санкції у вигляді штрафів. Суми санкцій варіюються від кількох десятків до сотень тисяч гривень.

Функції ж АМКУ на цьому ринку дещо відрізняються від компетенції НКРЕ. Комітет не впливає на ціноутворення, як НКРЕ, але проводить аналіз, чи є вони економічно обґрунтованими.

“Цей орган не регулює ціноутворення в галузі постачання газу облгазами, а здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції даними підприємствами”, – говорить Катерина Ткаченко, старший юрист МЮГ AstaрovLawyers.

“Зокрема, АМКУ за власною ініціативою, а також після звернення суб’єктів господарювання, органів влади чи місцевого самоврядування, може проводити перевірки діяльності облгазів, які є монополістами у відповідних регіонах, і встановлювати, чи містять дії чи бездіяльність облгазів ознаки зловживання власним монопольним становищем, в тому числі у вигляді встановлення необґрунтованих цін на продукцію”, – додає вона.

Отже, місцевим органам влади достатньо звернутися до АМК, щоб той втрутився. Тож або ніхто не скаржиться, або АМКУ не реагує.

Також поскаржитися може сам замовник, тобто покупець газу.

“Звернення органів місцевого самоврядування та споживачів газу із скаргою до НКРЕ та АМКУ у випадку порушень з боку облгазів може бути ефективним засобом вирішення спірних ситуацій, що виникають при постачанні газу облгазами споживачам”, – вважає Ткаченко.

В разі надходження скарги від суб’єктів господарювання АМКУ повинен проаналізувати аргументи заявника і дати їм оцінку.

Що можна точно довести – це бездіяльність Антимонопольного комітету, адже підозрілі угоди з органами місцевого самоврядування чи комунальними закладами не обов’яково шукати на сайті “Вісника”.

АМКУ має право накладати штрафи на суб’єкти господарювання в разі, якщо будуть виявлені факти зловживанням монопольним становищем. Розмір штрафу може сягати 10% від річної виручки. Але якщо комітет навіть втручається у якісь ситуації, зазвичай він просто обмежується рекомендаціями.

Як зазначає Перцова, на практиці штрафи знаходяться в діапазоні від 17 до 100 тис грн, що дає змогу порушникам несерйозно ставитися до додержання граничних рівнів цін.

Навіть якщо надійде скарга, змусити комітет належним чином відреагувати на порушення закону неможливо.

“На практиці зазначені органи надають перевагу тому, щоб злегка покартати порушників шляхом призначення незначних штрафів, а не вирішувати проблеми докорінним чином. На жаль, вплинути на НКРЕ та АМКУ неможливо з об’єктивних причин – визначення глибини провини та застосування санкцій щодо облгазів віднесено до компетенції згаданих контролюючих органів”, – говорить Перцова.

Чому зберігається статус-кво

Чому ж нема бажаючих змінити становище із закупівлею газу бюджетниками?

Можна назвати принаймні три причини.

Перша – постачальник один, і від нього нікуди не подітись. Тим більше, на районному рівні. То навіщо псувати відносини?

Друга – обидві сторони зацікавлені у тому, щоб угода була укладена за високою ціною. Розподіл “зацікавленості” між сторонами можна собі уявити.

Третя – якщо облгази належать великим олігархам, а тим більше наближеними до влади, вони стають невидимими і для НКРЕ, і для АМКУ.

Відтак, можна з розумінням поставитися до працівників Антимонопольного комітету. Навіть якщо АМКУ когось штрафує, це ще не значить, що ці санкції будуть здійснені.

Ринок іншого пального, нафтопродуктів, має безліч яскравих прикладів, коли мільйонні штрафи просто губилися в судових процесах. А суди охоче продадуть будь-яке рішення. Тим більше, змусити дитячий садок платити $1000 – це не Тимошенко посадити.

Тож навіщо мати клопіт там, де можна просто зберегти свої зусилля та піти додому на дві години раніше?

Це велика гарантія того, що навіть цей текст нічого не змінить. Хіба що трапиться диво.

Данило Нестеров,

“Економічна правда”.