Незалежний громадський портал

“За “Свободою” не заржавіє”, — з такими словами після перемоги на парламентських виборах звернувся лідер Олег Тягнибок зі шпальт тижневика “Кореспондент”. Політичне об’єднання з національною родзинкою, яке в суспільстві асоціюється з певною радикалізацією, долучилося до безпосереднього законотворчого процесу та амбіційно претендує на владні повноваження. Як приклад, за квотою свободівців віце-спікером Верховної Ради обрано Руслана Кошулинського.

У місцевих радах свободівський феномен виглядає скромніше, оскільки вибори 2010 року не проілюстрували чіткого поділу опозиційного табору. Мабуть, тоді ще виборець керувався категоріями Юля-Вітя-Сєня: голосування за політичну силу Юлії Володимирівни відбувалося на тлі її особистого програшу на президентських виборах Януковичу і мало деякий протестний характер; похід на місцеві вибори “Нашої України” означав демонстрацію екс-президентом Віктором Ющенком гарної міни при поганій грі; і, власне, збирачем розчарованого бютівського і нашоукраїнського електорату виступав Арсеній Яценюк зі своїм “Фронтом змін”. Тому, приміром, у Хмельницькій обласній раді фракція ВО “Свобода” цілком вдовольнилася чотирма “багнетами”.

У Хмельницькій міській раді представництво провідників ідеології Степана Бандери звелося до трьох депутатів, яких часто жартома називають іменами трьох казкових богатирів. Один із них — Олександр Симчишин вважає, що міське господарство, як і життя кожної людини, невід’ємне від політики.

Фото Віталія Тараненка

— Минуло два роки з моменту старту шостої депутатської каденції у Хмельницькій міській раді. Чи змінилася сама конфігурація серед місцевих обранців?

— Так, і це помітно неозброєним оком. Згадаймо, коли на місцевих виборах 2010 року “Батьківщина” привела до ради 41 із 60 депутатів, логічно було, щоб ця політична сила взяла би на себе всю відповідальність за реалізацію програм у Хмельницькому. Ми ж, свободівці, заявили, що будемо працювати безпосередньо з людьми, створювати ініціативні групи, пробивати чиновницько-бюрократичну стіну, надавати місцевому самоврядуванню реального змісту, а також перебуватимемо у легкій опозиції до чинної влади на чолі з міським головою Сергієм Мельником і підніматимемо на поверхню питання, що йдуть у розріз інтересам громади. До прикладу, контроль за міським бюджетом, комунальним майном. Між іншим, я був і є затятим критиком політики міського голови щодо використання майна територіальної громади. Не погоджуся ніколи, коли без будь-якого дозволу громади в оренду за копійчаними цінами голові фракції Партії регіонів у міській раді здається міська “підземка”, а потім вона здається в суборенду у кілька разів дорожче. За рахунок цього міський бюджет недоотримує кошти, а ділки з ПР навпаки зароблять ні на чому, використовуючи наше спільне майно. Хіба не можна такі об’єкти здавати в оренду напряму? Це ж кури, які несуть “золоті яйця”! Те ж саме стосується колишнього 13 відділення пошти. Хто питав дозволу громади, віддавши це приміщення на 158 кв. му приватні руки тій же голові фракції ПР у міськраді? Зараз там магазин і ломбард. Чи ситуація з триповерховою будівлею на Кам’янецькій, 66 (орендує син губернатора Василя Ядухи — ред.). А нам постійно плачуться про “худий” бюджет.

Взагалі, фракція ВО “Свобода” наполягає, аби на комунальне майно, що розміщене в центрі міста, був накладений мораторій на продаж. Таким способом наповнювати скарбницю не правильно, оскільки це невідновлювальний ресурс і його потрібно здавати в оренду.

Повертаючись до конфігурації у міськраді, вважаю, що у раді ніколи не було твердої монолітної бютівської більшості. Там завжди були інтереси, різні групи впливу, навіть квота Мельника щодо формування депутатських списків. Рано чи пізно цей картковий будинок повинен зруйнуватися. І це сталося. Яскраве підтвердження цьому — створення депутатської групи з уламків “Батьківщини” “За добробут хмельничан”. Де-юре, фракція “Батьківщини” — найчисельніша. Де-факто, у неї немає більшості.

Натомість фракція “Свободи” залишається послідовною: як і раніше, так і зараз ми готові підтримати будь-яке рішення міської ради, в якому не враховуються бізнес-інтереси тих чи інших депутатів або груп і яке спрямоване на інтереси громади.

Що стосується різних політичних моментів, то свободівці голосують спільно з бютівцями. Щоправда, коли на зорі цієї каденції ми вносили у порядок денний питання щодо засудження політичних репресій або виступали проти скасування звання Героя України Степані Бандері, біло-сердечні нас не підтримали. Вони свято вірили у союз з регіоналами.

— У своїм відповіді ти згадав, що хмельницький міський голова мав свою квоту депутатів. У нас є інформація, що ближче до місцевих виборів 2015 року у міській раді може утворитися неформальне об’єднання на кшталт групи Мельника. Як вважаєш, хто ці люди, на яких робитиме ставку градоначальник?

— Важко сказати. Все це може відбуватися на рівні усних домовленостей. Я недаремно сказав про квоту Мельника, оскільки діючі і підконтрольні начальники комунальних управлінь складають певний сталий кістяк бютівської фракції.

— Фракція “Свободи” не виключає можливості ввійти до групи Мельника?

— Я спостерігаю певну зацікавленість Сергія Івановича (Мельника — ред.) у свободівцях. Однак річ в іншому — чи підемо ми на таку співпрацю? Наша політична сила намагається мати мінімальні контакти з тими людьми, котрі змінюють політичну орієнтацію або членство (свого часу Мельник був у Партії регіонів — ред.). Адже той міський голова може піти на співпрацю з нами задля банального використання. “Свободі” ж не цікавлять ані преференції, ані посадові заохочення. Маємо чітку мету — в майбутньому одержати більшість та диктувати власні умови.

— Ми не можемо зрозуміти: “Свободу” влаштовує Мельник в амплуа міського голови і чи готові його підтримати на третій термін мерства?

— У 2015 році ми хочемо мати свого кандидата на пост хмельницького мера. Нині ще рано говорити, хто це буде. Ми також добре розуміємо, що через два роки Партія регіонів може виставати власну кандидатуру на мерство, але ця людина не йтиме під брендом партії влади. Застосовуватиметься технологія, яка спрацювала на парламентських виборах. Маю на увазі, самовисуванців-мажоритарників. А ось, чи не зроблять регіонали ставку на Мельника? Риторичне запитання.

Я ж не бачу себе однодумцем або постійним союзником Мельника з тих причин, що у ньому не простежується чіткого політичного стержня. Він дрейфує… Це його стиль.

— З твоєї точки зору, яка виборча система найбільш ефективна сьогодні: пропорційна чи мажоритарна?

— Цікаве питання. Теза про відсутність політичних уподобань, яку озвучують у міській раді депутати-мажоритарники, з великим стажем, на мій погляд, хибна. Якщо міська рада буде повністю без політики, то системних змін відбуватися не буде. Буде не “рада”, тобто дискусія різних програм і пропозицій, а законсервований політичний клуб для вирішення власних питань без конкуренції, без взаємного контролю.

Я виступаю за виключно пропорційну виборчу систему за умови, що буде чітка відповідальність політичних партій за свої програми та обіцянки. Інша справа, що сьогодні суспільство, очевидно, не готове до цього, має відбутися процес політичної зрілості, а на це потрібен час. Партія «Свобода» у своїй програмі на місцеві вибори декларувала речі, які можна реально виконати: звітність перед громадою, відкриття громадських приймалень та інше. Кожна передвиборча програма має бути реалістичною та підзвітною перед виборцем, тоді можливий політичний прогрес. Те, що люди на загальнодержавному рівні голосують за «Свободу» та об’єднану опозицію, а на місцях – за «гречкосіїв», шкодить системним змінам в країні. Проте я, як людина ідеалістично налаштована, щиро вірю у те, що ідеологія переможе. Якби у 90-х роках «червоний» директор Леонід Кучма не законсервував Україну у «совку», розділивши її на олігархічні клани, якби пройшов процес національного становлення. Не стояло би так гостро мовне та інші питання, які розділяють країну. Сьогодні навіть на місцевому рівні  у багатьох керівників у голові «совок». Ось подивіться: виступає міський голова на якихось святах і звітує «… у цьому році здали стільки то квадратних метрів житла…» і так далі. Люди самі повинні відчувати зміни на краще, а не переконувати їх у цьому.

Чесно кажучи, я не бачу принципової різниці між обласною і міською владою. Чому? Для мене особисто — це представники, навіть не вчорашнього, а вже позавчорашнього дня, який давно мав би в Україні минути, але затримався через вищеозвучені причини. Ми ж прагнемо уособлювати іншу якість, нове покоління. Ми інакше  на світ дивимося та інакше працюємо.

— Виборець, голосуючи, за партію «Свобода» очікує від вас певного радикалізму, оскільки бачить реальну противагу «Партії регіонів». Це виправдано?

— Ми прийшли у парламент, як це не пафосно звучить, будувати Україну. Якими шляхами та засобами ми це робитимемо, залежить від різних обставин. Але точно будемо тією щукою, яка триматиме у тонусі весь ставок.

— Твоє ставлення до приватизації великих державних підприємств?

— Ми сповідуємо політику «економічного націоналізму». Усі великі стратегічні підприємства мають бути у власності народу. Сьогодні олігархи, які скупили облгази, теплокомуненерго та інші підприємства мають можливість займатися політичним шантажем. Цього не повинно бути. Власником має бути громада, тоді є відповідальність мера та народних обранців. Люди не мають бути заручниками відносин олігархів з владою. Держава буде сильною тоді, коли є політична воля.

Депутати-свободівці Хмельницької міської ради. Фото з сайту "Є"

— Сьогодні є спроби різних політичних сил применшити роль Майдану 2004 року? Для тебе ці події це що?

— Це неймовірне політичне та духовне піднесення свідомості народу. Я отримував неймовірне задоволення, перебуваючи щоденно на Майдані, спілкуючись з людьми. Я щасливий від того, що у моєму житті був цей період. Інша справа, що після революції завжди наступає контрреволюція. Стоячи на Майдані, я знав, що роблю правильно. Я очікував змін у суспільстві, у владі. На жаль, на мій погляд, у владних коридорах залишився пострадянський «совок». Люди познімали, умовно кажучи, значки «СДПУ» та замінили їх на «Нашу Україну».

— Якщо 2015 року можливе повторення політичної ситуації 2004 року? Де буде «Свобода»?

— Партія «Свобода» – вулична партія. Ми завжди з народом. Серце політики лежить не у владних коридорах, а на вулиці, серед людей. Там усе справжнє та щире. Якщо на той час, про який ви говорите, буде народний порив, «Свобода» піде на вулицю.

— Існує думка, що усі акції так чи інакше проплачуються. Як з цим у «Свободі?

— Ми ніколи нікому не заплатили жодної копійки за свої акції. Має бути внутрішнє бажання і сміливість це робити. Повірте, більше нічого не потрібно, якщо ти справжній патріот і переживаєш за своє майбутнє. Ми переконанні: при правильній, постійній ідеологічній роботі досягнути можна багато чого. Як приклад: перші паради вишиванок у Хмельницькому налічували близько 30 осіб, з яких у вишиванках йшли лише 15-16. Сьогодні ви бачите самі, скільки людей йде у колоні. Що важливо: ніхто нікого не змушує, не платить якісь гроші.

— Гіпотетично уявимо: «Свобода» бере владу у свої руки. Чи готові ви до цього?

— Кожна партія створюється задля того, аби взяти владу. Не виняток й «Свобода». Ми готові до цього і не збираємося повторити шлях Віктора Ющенка та його команди: займаємося самовдосконаленням, проводимо певні як ідеологічні, так і фахові навчання. Для того, щоб бути у владі і працювати на благо народу  треба бути хорошим фахівцем. Не можна прийти з вулиці і стати фаховим менеджером. Ми сьогодні над цим працюємо. «Той, хто читає книжки, керує тими, хто дивиться телевізор». Ми читаємо книжки.

— Повертаючись до питань місцевої влади: чи потрібна, на твою думку посада секретаря у міській раді?

— Ця посада втратила свою роль і значимість, коли утворився тандем Мельник-Лєсков. Проте вона конче потрібна. Уявіть, якщо секретар працюватиме не на мера, а буде у постійному діалозі з депутатським корпусом, забезпечуватиме взаємний контроль ради і виконавчих структур, від цього виграє уся громада. Буде баланс і депутат може бути більш впливовим, ніж тепер. Скажу так: цю посаду має займати харизматична, не бізнесова людина. Хто зможе претендувати, сьогодні важко сказати. Може повернутися той же Лєсков, оскільки він вигідний меру. Сергій Мельник виробив, на мій погляд, цікаву технологію: цар добрий – бояри погані. Так і у нього: всі недопрацьовують, а мер хороший. Я вважаю, що міський голова відповідає за все.

— Нещодавно, ПЦ «Ексклюзив», де раніше можна було побачити в ефірі представників «Свободи», змінив сьогодні власника. Які думки з цього приводу?

— Усе, що відбувається сьогодні з обласними ЗМІ складає дуже сумне враження. На жаль, за рідким винятком, у нас мало об’єктивної журналістики, не залежної від влади чи капіталу.

— Політик завжди працює на перспективу. Яка конфігурація міської влади можлива після майбутніх місцевих виборів?

— Поки важко сказати. Але переконані, що «свободівців» у міську раду зайде значно більше і зробимо усе можливе, аби наша фракція задавала тон на порядку денному міської політики. Хочу зазначити, що опозиція у будь-якому випадку матиме більшість, оскільки електорат Партії регіонів не збільшується і повністю залежить від влади. Як показує досвід, це працівники підприємств, де власниками є регіонали тощо. Тому провладна партія має стабільний невеликий відсоток. І вони це розуміють. Тому слід чекати використання апробованих технологій з метою завоювання електорату: само висуванці-гречкосії, подарунки, підкуп. Проте усьому цьому ми готові протидіяти. Думаємо, що народ, який уже втомився від «покращання», нас підтримає.

Розмовляли

Віталій Тараненко,

Вадим Олексюк.