Сергій Лабазюк: “Я не є і не буду солдатом, який виконує чиїсь забаганки”

Процес вікового оновлення Верховної Ради України, хоч і запізнився, проте відірвався від мертвої точки. Цьому підтвердження потрапляння до столичного будинку під куполом 32-річного волочиського бізнесмена-аграрія, депутата Хмельницької обласної ради від Народної партії Сергія Лабазюка. Амбітний обранець місцевого розливу на парламентських виборах втер носа політично-підкованому супернику Віктору Коліщаку. Злі язики вбачають у цьому сприяння з боку партії влади і, зокрема, її керманича Василя Ядухи.

І хоч після виборів Сергій Петрович залишився вірним самому собі (на момент написання матеріалу він залишався самовисуванцем — авт.), не поскупився віддати свій голос за обрання регіонала Миколи Азарова Прем’єр-міністром України, а іншого представника біло-блакитних Володимира Рибака підтримав на посаду Голови Верховної Ради.

Спілкування з нардепом Лабазюком відбулося в його хмельницькому офісі, що в готелі “Центральний”. Молодий політик спростував співпрацю з губернатором Хмельниччини, але водночас підтвердив, що доводиться часто спілкуватися з Василем Ядухою по робочих питаннях; відкрив секрет можливої трансформації партії Литвина без самого Володимира Михайловича; зізнався, навіщо придбав продюсерський центр “Ексклюзив”. Сергій Лабазюк свято вірить, що VII скликання Верховної Ради працюватиме продуктивно, а всесильна рука регіонала Чечетова, кане в Лету. 

Фото Віталія Тараненка

— Які були Ваші перші враження від українського парламенту і чи виправдав він сподівання?

— Якщо робити висновки за першим робочим днем депутата Верховної Ради VII скликання, то вони будуть невтішні. Вразила бійка, коли дорослого чоловіка, інші такі ж самі, кинули на підлогу сесійного залу і били ногами. Тоді напрошується логічне запитання до політичних лідерів: “Коли підбирали кандидата на посаду народного депутата, ви ж аналізували його якості, характеристику?” Я, до прикладу, перед тим, як узяти людину на своє підприємство, добре її вивчаю, спілкуюся, визначаю випробувальний термін. І лише тоді ухвалюю рішення. Я переконаний, що бити людину — це не вихід. Необхідно зробити суттєві висновки.

У парламенті потрібно домовлятися і шукати компромісів. На жаль, цього не було видно протягом перших засідань народних обранців. Їх дії нагадували учнів 9 класу першої четверті — хто кого.

— Перші збори депутатів у Раді — це гра мускулів. Партія регіонів спробувала показати, хто у домі господар. Натомість свободівці паралізували роботу парламенту, закликаючи опонентів рахуватися з усіма нардепами на рівні та дотримуватися регламенту. Всеукраїнське об’єднання “Батьківщина” піддало анафемі двох власних депутатів (батька і сина) Табалових, котрі влаштували перебіжку до партії влади. Як вважаєте робота парламенту цієї каденції може бути конструктивною?

— Коли б я сказав, що не віру, довелося вже сьогодні скласти депутатські повноваження. Звичайно, конструктивізм можливий. На мою думку, 70-80 відсотків новообраних депутатів розуміють, хто у них за плечима — це люди! Передусім це стосується мажоритарників, котрі на округах давали обіцянки народу, йшли до парламенту з програмами і отримували завдання. Тим паче, що всі хочуть жити у славній, гарній Україні. І у перспективі, вважаю, так і станеться.

Щодо “тушок”, то вони є і в опозиції, і у владі. І будуть бігати з однієї фракції в іншу. У Верховній Раді немає жодної партії, яка би мала системне бачення кожного народного депутата. Можливо, це політика і так воно має сприйматися. Натомість у бізнесі по-іншому: якщо раз обдуриш, іншої спроби не матимеш.

— Верховна Рада у тому форматі, що є сьогодні, — це фактично клуб на бізнес-інтересами. Голосування за комуністів і свободівців у деякій мірі виправдане чіткими ідеологічними принципами. Говорити, чи правильна ця ідеологія, інша справа. Яку ідеологію сповідуватиме Сергій Лабазюк?

— Нам потрібна ідеологія, але не комуністична і не свободівська. Якщо історично копнути, то Україна є багатонаціональною державою. З одного боку, нашими сусідами залишаються росіяни, з іншого — поляки. Мені завжди подобалася позиція екс-президента Леоніда Кучми — він товаришував з усіма, тобто політика багатовекторності. Нині не правильно займати позицію, підіграючи або росіянам, або європейцям.

Ідеологію України слід будувати не на національних принципах партії “Свобода”, яка, до слова, себе зарекомендувала у парламенті не з найкращого боку, а всю виборчу кампанію пройшла з гаслами. Як, і власне, комуністи, які обіцяли повернути країну народу. Вважаю, що для України варто віднайти золоту середину, яка би задовольнила б усіх. Люди хочуть краще жити і розуміють, що реальне, а що ні.

— Ви заговорили про те, що пересічні українці мріють про суспільно-політичні зміни. Кандидати-мажоритарники, у тому числі й Ви, теж виборцям обіцяли переломити ситуація після виборів. Казали, що у керівництві уряду треба проводити заміни. А під час другого сесійного дня проголосували за Миколу Азарова. Складається враження, що Вас влаштовує сьогоднішнє економічне становище в країні. Чи не так?

— Ні, звичайно. У даному випадку я відстоював господарську позицію, а не політичну. Звісно, може було зайняти позицію, яку сповідує Олег Ляшко — проти всіх. Хіба від цього стане краще жити.

Спробуймо розібратися. Хто подає до парламенту кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра? Президент. Він подав єдину кандидатуру. Я переконаний, що десь потрібно читати ситуацію і я трішки навчений це робити. І, якщо би кілька десятків депутатів не підтримали Азарова, нічого не змінилося б. У партії влади було достатньо голосів. Але, які є ризики. Президент не подасть іншої кандидатури і на три місяці уряд залишався у статусі в.о. Хто би від цього виграв? Тому не голосувати, на мою думку, було би абсурдним. Вибору не існувало.

— У цьому парламенті щось вирішувати рука регіонала Чечетова?

— Нічого вона зараз не вирішуватиме. А за допомогою журналістів потрібно слідкувати, чи дотримуються обранці закону про персональне голосування.

— Ви відвідали останню бюджетну сесію Хмельницької обласної ради, на якій прозвучала інформацію, що на кінець лютого 2013 року будуть оголошені позачергові вибори у Волочиському районі до обласної ради. Тобто Ваше вакантне місце займе інший депутат, який виграє вибори по волочиській мажоритарці.  Чи вже визначилися, кого лобіюватимете на місцевих виборах?

Депутат Хмельницької облради від Партії регіонів Галина Червонюк і нардеп Сергій Лабазюк. Фото Віталія Тараненка

— Я думав над цим питанням. Поки що немає конкретної кандидатури. Адже це мій рідний округ. Тому я зацікавлений, аби переможець округу був дієвим і виконував побажання громади. Між іншим, маю гарну співпрацю з міським головою Волочиська (Костянтином Черниченком, Партія регіонів — авт.), який зробив набагато більше від попередників. Він робить конкретну роботу. А його політична приналежність для мене не має значення.

— Як вважаєте, чи є майбутнє у Вашої політичної сили, яка у новій ВР втратила обличчя і позбулася будь-яких шансів на створення фракції? І чи не надходили пропозиції після виборів приєднатися до провладної або опозиційної фракцій?

— Пропозиції надходили. Але я маю власні позиції і перебігати в якісь партії за обіцянки або дивіденди, не потрібно. У мене є політичні амбіції: я тільки розпочинаю шлях народного депутата і хочу працювати на результат. Я залишаюся членом Народної партії. Також очолюю молодіжне крило цієї організації.

Маю таку мрію — трансформувати Народну партію в Аграрну партію, яка колись посідала значні позиції. І, можливо, я буду серед реалізаторів цієї задумки.

Україна, як і Хмельниччина мають аграрне спрямування. Залишається законодавчо захисти сільськогосподарського виробника.

— Кілька слів хотілося почути про перебіг Вашої передвиборної кампанії. Подейкували, що Вами стоїть Партія регіонів і особисто губернатор Василь Ядуха. Насамперед кінцевий переможний результат виявився досить хитким. Також ходили чутки про підписання таємної угоди про співпрацю між Вами і облдержадміністрацією.

— Раніше доводилося чути, що за моїм аграрним підприємством стояли Петро Порошенко, Святослав Піскун, Володимир Литвин. Насправді ж свій бізнес я побудував самостійно, цеглинка за цеглинкою.

Що стосується перебігу виборчої кампанії, то сказати, що мені допомагали, буде неправильно. Дійсно, мене приписували до Василя Степановича. Цьому просте пояснення: я був депутатом обласної ради і керівником не маленького агропідприємства. І для того, аби досягти позитивних результатів, як і у політиці, так і в бізнесі, доводилося спілкуватися з губернатором. Не скажу, що багато допомогли, але розмовляв з владою. І під час виборів також з Ядухою говорив. Однак я не є і не буду солдатом, який виконує чиїсь забаганки.

— А навіщо Вам медіа? Адже Ви придбали продюсерський центр “Ексклюзив”.

— На жаль, у Хмельницькій області мало сильних журналістів і я би хотів, щоби їх було більше. У ЗМІ прозвучала інформація, що до купівлі “Ексклюзиву” причетні особи з Партії регіонів. Спростовую цю інформацію. Це неправда. Щодо мене, то я маю стосунок до каналу, але впливати на редакційну політику не збираюся.

— Партії, які зайшли до парламенту, засвітили офіційні кошториси, що були потрачені на виборах. Скільки витратив грошей Сергій Лабазюк?

— Відверто, для себе не аналізував витрачену суму. І, можливо, й не хотів. Є виборчий фонд, там можна подивитися.

Розмову вели

Вадим Олексюк,

Віталій Тараненко.

Loading...
Теги: , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 4

  1. я не хочу бути солдатом, бо я тушка і зрадник, а за таке в армії по голові не гладять

  2. http://www.youtube.com/watch?v=shLAp9hhOqI

    тушку жорстко попустили в міській раді

  3. хах, клас!

  4. Тушку ГЕТЬ !!! Слава Украіні !!!

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.