Для Хмельницького кожне наближення весни стає традицією для підвищення проїзду у міському транспорті. Минулого року у березні мешканцям довелося шукати “зайвих” 50 копійок для нового тарифу 3,5 грн. А цієї весни витрати ще підскочать — запланований проїзд має здорожчати на 1-1,5 грн. Цьому слугують, як економічні, так і не зовсім передумови.
При цьому команда молодого мера Олександра Симчишина не надто опирається старій-добрій “тарифній баладі”. Влада, йдучи на повідку збільшення проїзду, логічно мала би спитати в господарів “блоків”, котрі сьогодні відповідають за безпеку та якість пасажирських перевезень Хмельницького: “Хлопці, а що взамін отримає пересічний пасажир?” Відповідаємо за владу — НІЧОГО! Це неголослівні слова чи пусті звинувачення, а висновки, які напрошуються самі по собі.
Як формуються тарифи
У міському управлінні транспорту і зв’язку одразу запевнили, мовляв, ніхто не бере показників зі стелі. Є калькуляція проїзду, що визначається на основі спеціальної методики, затвердженої 2009 року наказом Мінтрансу України. Складовими тарифу є планова річна собівартість послуг, плановий річний прибуток від надання послуг, запланований річний обсяг перевезень пасажирів, який (увага! — Авт.) обґрунтовується перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюється за результатами обстеження пасажиропотоків.
Як стверджує колишній секретар хмельницької міської ради Костянтин Чернилевський, при якому проїзд у громадському транспорті двічі змінювався, з боку влади відсутній моніторинг пасажиропотоку у приватних автобусах та маршрутках.
“Насправді ніхто їх не моніторить. Вони самі за себе розповідають, що все погано, направляючи до міської ради відповідні розрахунки. Ще при мені перевізники подавали “обґрунтований тариф” у розмірі 6 гривень”, — зазначив він.
Слова пана Чернилевського хтось з читачів може розцінити, як зведення рахунків. Проте безпрецедентну заяву зробив один із водіїв маршрутки на громадських слуханнях по тарифах, що відбулися 10 лютого у кінотеатрі імені Шевченка. Під час перепалки, коли йому дорікнули за невидачу квитків пасажирам, той видав коронну фразу: “Я вам не даю квитки, але по завершенню зміни маю відрахувати ці талончики. А в кінці місяця (по них — авт.) сплачую податки”, — сказав він. На що його співрозмовник порадив не кидатися “відвертостями”, аби не стати “клієнтом” управління трансбезпеки.
Крім пасажирообліку, виникають питання і до рентабельності перевезень. На секундочку перенесемося до лютого 2016-го, коли піднімали тарифи у Хмельницькому. Тоді на запитання журналістів, як же перевізникам вже понад півроку вдавалось виживати при збитковому тарифі, вони відповіли, що завдяки популярним маршрутам, де більший пасажиропотік і більша каса за день, була можливість утримувати не такі популярні маршрути.
“Незалежний громадський портал” дуже здивувався словам річної давнини перевізників. Адже їхні “привабливі” маршрути помістилися у загнуті пальці однієї руки. Такі висновки напрошуються після аналізу діючих маршрутів, по кожному з яких перевізники провели розрахунки. Щоб не допустити маніпуляції, ми відкинули, так звані соціальні маршрути, якими більше користуються пільговики.
Фото Віталія Тараненка
ФОП Віталій Марценюк. Перевізник надав калькуляції 7 маршрутів, два з яких фактично вклинюються у теперішній тариф 3,5 грн. Це маршрут №54, де собівартість перевезення одного пасажира становить 3,18 грн і маршрут №26 — 3,28 грн. Решта, по суті, збиткові.
ТОВ “Рембуд-транс”. З 21 маршруту лише 4 умовно рентабельні: №1 (3,38 грн), №27 (3,14 грн), №46 (3,39 грн), №47 (3,29 грн). Найзбитковішими є маршрути №42, де підвезення одного пасажира обходиться 6,45 грн і №32 — 6,06 грн.
ЗАТ “Хмельницьке таксі”. Підприємство обслуговує 8 маршрутів і жоден з них, як свідчать документи, не приносить прибуток. Навіть “популярні” маршрути №29 і №49 виходять за межі діючого тарифу 3,5 грн: на 29-ому собівартість перевезення пасажира становить 4,69 грн; 49-ому — 4,87 грн.
ФОП Олександр Мішин. Перевізник працює з великогабаритними автобусами на маршрутах №21 і №22. Обидва є збитковими при тарифі 3 грн. Так, у 21-ому собівартість перевезення пасажира виходить 5,43 грн, у 22-ому — 6,07 грн.
Ремарка щодо якості перевезень. Олександр Мішин на громадських слуханнях заявив, що ця послуга потребує оплати, оскільки йому, як перевізнику, необхідно буде оновити автобуси.
“На сьогодні на моїх маршрутах собівартість перевезень становить понад 6 гривень. Скажіть, будь ласка, яким чином можна якісно перевозити при тарифі 3 гривень? На чому треба економити? Прийдіть до мене і дайте пораду”, — звернувся він до людей.
Заступник начальника транспортного управління Сергій Шепурев додав, що у тарифах на перевезення, які винесені на затвердження міськвиконкому, не врахований коефіцієнт оновлення рухомого складу, за яким працюють більшість європейських держав.
“Це означає, якщо у перевізника вийшов гарантійний термін від заводу-виробника на експлуатацію автобуса, то він повинен здійснити капітальний ремонт або списати. Тому у разі підвищення проїзду про оновлення транспорту говорити не доводиться. Більше того, якщо ми хочемо, аби пасажири були забезпечені перевезеннями, влада розглядає тарифи, які є обґрунтованими”, — пояснив він.
Ключова економіка, до якої апелюють перевізники — ріст цін на пальне і автозапчастини та суттєве збільшення мінімальної заробітної плати з січня 2017 року.
Електротранс” мріями депутатів
Ситуація, в якій опинилося комунальне підприємство “Хмельницькелектротранс”, дещо відрізняється від приватників. Підприємство передовсім переслідує соціальну місію. Щоправда, в останні часи міська влада почала приділяти більшу увагу оновленню тролейбусів, тим самим борючись за пасажирів. Але й тут не все гладко, про що нижче буде зауважено.
Нинішній тариф 1,5 грн на проїзд у тролейбусах тримається третій рік. До того ж сума дотацій за пільгові перевезення, які до 2016 року виділялися з державного бюджету, покривалися лише на 50%. У 2016 році тролейбусники одержали з міського бюджету майже 30 млн. грн на компенсацію пільгових перевезень. У 2017 році ця сума зросте до 40 млн. грн.
Фото Віталія Тараненка
Попри таку фінансову щедрість директор КП Віктор Паламарчук на громадських слуханнях заявив, що всі біди пов’язані з політикою центральної влади, яка: а) відібрала у тролейбусників пільговий тариф на електроенергію (зростання відбулося з 1,29 грн за кіловат — до 2,4 грн); б) підняла мінімалку з 1600 грн — до 3200 грн, що зачепило близько 80 працівників підприємства.
Захищати інтереси комунальників дружно заходилися депутати-“свободівці”, які складають ядро провладної фракції у Хмельницькій міській раді. Спочатку Юрій Смаль (правда, депутат обласної ради від ВО “Свобода” — авт.) попросив підтримати електротрансівців, “бо це наше спільне комунальне майно”. Про перевізників він негативно відгукнувся, сказавши, допоки не буде якісних послуг, не треба підвищувати їм вартість проїзду. Така фамільярність викликала обурення у перевізників, котрі охрестили Смаля проплаченим провокатором і провели під вигуки “Ганьба”.
Міський обранець Олег Яницький довго запрягав про перспективи розвитку “Хмельницькелектротрансу”, звинувативши минулу владу у занедбанні підприємства (цікаво, як у цей момент почувався присутній директор Паламарчук, якого у це крісло посадив попередній мер Сергій Мельник — авт.).
Але дедалі його філософія ставала менш зрозумілою для загалу. “Наші діти їздять у тролейбусах, а не у маршрутках, до школи; їм надається пільговий тариф. Чим буде більше таких тролейбусів і маршрутів, тим менше витрачатиметься коштів сімейного бюджету на проїзд дітей до школи… Також всі пенсіонери і пільгові категорії безкоштовно пересуваються тролейбусами”, — переконував перевізників “свободівець”.
Окремо варто зупинитися на тезі закупівлі нових тролейбусів “Хмельницькелектротрансом” (більше читайте у статті “Як виграють БОГом ДАНі тролейбуси”). Цю тему на слуханнях порушили кілька людей. Вони обурилися тим, що влада купує тільки “Богдани”, не зважаючи на те, що на тендерах бувають нижчі пропозиції від учасників. І тут пан Паламарчук відкрив справжню таємницю, суть якої зводиться до того, що вся тендерна документація електротрансівців писалася… конкретно під одну фірму.
Ось пряма його цитата: “Якщо ми поставимо стартову ціну львівського заводу (“Електрон” — авт.) 6,3 млн. грн., то цей (“Богдан” — авт.), який сьогодні коштує 4,5 млн. грн., матиме шалений крок, і в будь-якому випадку виграє (торги — авт.). Для чого ж тоді йому (“Богдану” — авт.) давати можливість виграти не за 4,5 млн. грн., а за 6 млн. чи 5,6 млн. грн? Адже ми не впевнені, що львівський завод може знизити ціну до 4,5 млн. грн”.
Виконком визначає — платить народ
Скільки б часу між собою не сварилися перевізники та громадськість, остаточне слово за членами виконавчого комітету, які затверджують тарифи. Цей орган є кишеньковим при кожному градоначальнику і більшість голосів тут зосереджена саме в мера. У нашому випадку — в Олександра Симчишина.
Щоправда, його заступник Андрій Бондаренко замахувався на інтригу, сказавши, що “ані він, ані міський голова не знають, як голосуватимуть”. Поза тим ніщо не заважає представникам влади відкоригувати проект рішення по тарифах на свій розсуд.
З риторики депутатів від “Свободи” склалося враження, що мерія будь-яким способом добиватиметься підвищення проїзду для “Хмельницькелектротрансу”. На “кидок” приватних перевізників у Симчишина, навряд чи, наважаться — “війна” Чернилевського і приватників у свіжій пам’яті. Як і наслідки цього протистояння. Тому у них залишається піднімати, як запроектували або накинути “символічних” 50 копійок.
Транспортна реформа “по-свободівськи”
Розрекламована ще часів місцевих виборів Олександром Симчишиним транспортна реформа у Хмельницькому поки не запущена. Лише презентовано проект нової транспортної мережі, який відправлений на обговорення містян. До того ж найбільше “зло”, яке критикується у суспільстві — блочна система — діятиме до кінця 2017 року.
Заступник начальника транспортного управління Сергій Шепурев наголосив, що його відомство на вересень планує проведення конкурсів на перевезення пасажирів за новими умовами. Тепер участь можуть взяти охочі пересічні перевізники з власними автобусами. Окремо пропишуть жорсткіші вимоги до перевізників.
“У влади буде можливість достроково розривати договори. Плюс вимагатимемо стовідсоткового оформлення всіх працюючих водіїв”, — уточнив посадовець.
Транспортник додав, що в процесі реформи кількість маршруток зменшиться до 50 одиниць, а пасажиропотік розподілятиметься між іншими транспортними засобами. І обіцяє: сама реформа не потягне за собою чергового подорожчання проїзду.
Віталій Тараненко.