Сіра шестиповерхова будівля пасажирського терміналу у міжнародному аеропорту “Хмельницький” сьогодні служить чи не єдиного згадкою про те, що тут колись сідали літаки. А своїм зовсім не парадним входом ще й підтверджує про відсутність будь-якого життя. Зі стратегічного хіба що залишився контрольно-пропускний пункт, з вікна якого майорить грізне попередження: “Вхід на територію авіапідприємства здійснюється тільки через прохідну при наявності перепустки”.
Хмельницький аеропорт, який знаходиться у віданні однойменного комунального підприємства обласної ради, — це головний біль площею 127 гектарів. На його території купа занедбаних приміщень, розтягнутої обслуговуючої техніки, арештованих літаків приватних компаній та зруйнованої злітно-посадкової смуги. Остання у цьому логічному ланцюжку є ключовою точкою для відліку з відновлення тутешніх авіаперельотів або їхнього забуття назавжди.
Через два з половиною роки тема хмельницького аеропорту знову стала актуальною. Депутати Хмельницької обласної ради затвердили програму фінансової підтримки комунального підприємства “Аеропорт Хмельницький” на 2016 рік з кошторисом 2,867 млн. грн. Кошти спрямовуються на погашення заборгованості по зарплатах і податках.
З ініціативи Хмельницької облдержадміністрації утворили координаційний комітет щодо розроблення і впровадження заходів з відновлення та діяльності хмельницького аеропорту, куди ввійшли депутати обласної ради, представники структурних підрозділів ОДА та громадські організації. Проте не вирішеним залишається глобальне питання — відновлення дії сертифіката аеродрому та сертифіката служби авіаційної безпеки — як запоруки стабільної роботи КП, а звідси прихід нових авіакомпаній на терени Хмельниччини.
Приватизаційно-інвестиційні маневрування
Історія хмельницького аеропорту починається з 1984 року, коли його спорудив будівельний підрозділ “Промбуд-1” комбінату “Хмельницькпромбуд” за проектом інституту “Украеропроект”. На початку нульових аеропорт з державної власності перейшов до Хмельницької обласної ради. Спочатку новий власник не скупився на фінансові вливання, витративши бюджетні гроші на капітальний ремонт світлосигнальної системи — 250 тис. грн; реконструкцію зливної каналізації — 782,4 тис. грн, ремонт злітно-посадкової смуги — 600 тис. грн. Потім на шиї влади повисло утримання ще й немаленького колективу комунального підприємства “Аеропорт Хмельницький”, кепські справи якого почалися після перебоїв з нерегулярними пасажирськими перевезеннями.
“Підприємство збиткове, але що цікаво: з моменту свого створення аеропорт уже був планово збитковим — радянська держава просто компенсувала ці збитки”, — таку думку у 2009 році автору цих рядків висловив тодішній керівник КП Вадим Якимчук.
Арештований літак банкрута “Поділля Авіа” простоює в аеропорту
З приходом до влади Партії регіонів хмельницькому летовищу швиденько знайшли призначення — його включили до Програми приватизації об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки, затвердженої на сесії 18 травня 2011 року.
Теперішнє майно КП “Аеропорт Хмельницький”
Колишній посадовець обласної ради наголосив, що аеропорт виставлявся на продаж як цілісний майновий комплекс зі збереженням профілю.
“Почали розбиратися і з’ясували, що КП “Аеропорт-Хмельницький” немає свідоцтва правовласності на будівлі, відсутній державний акт на землю. Взялися розробляти. Коли раптом один з керівників підрядної земельної організації каже, що з 1 січня 2012 року вступили в силу зміни до Повітряного кодексу України, які забороняють відчужувати аеродромні об’єкти”, — зазначив він.
Дійсно, стаття 75 Повітряного кодексу України чітко говорить: “Аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів), що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу”.
Схоже тлумачення надає закон про приватизацію державного майна: “Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів)”.
Після жорсткого приземлення керівництво Хмельниччини взялося активно просувати ідею передачі цілісного майнового комплексу КП “Аеропорт-Хмельницький” у концесію на 30 років. Простими словами, потенційний інвестор одержував у довготермінове користування аеропорт. Однак перед тим, як на ньому заробляти, необхідно було погасити кредиторську заборгованість комунального підприємства, у тому числі податків та зборів, заробітної плати протягом трьох місяців з моменту підписання договору концесії; провести реконструкцію злітно-посадкової смуги та приміщень аеропорту. Зрозуміло, що за рахунок приватних інвестицій.
На кінець березня 2012 року залишкова балансова вартість аеропорту становила 8,7 млн. грн.
За словами працівників аеропорту та службовців обласної ради, активно летовищем цікавився китайський інвестор. Зокрема, він розглядав можливість прив’язки польотів до запуску багаторічного базару-привиду “ТСЦ “Поділля”, а також створення близько 500 робочих місць з пошиття одягу.
“Говорилося про нібито привезення сюди півтисячі китайців, котрі шили б одяг”, — розповіли співрозмовники.
Не спрацювало. Тоді обласна влада не втрачала ентузіазму з пошуку інвесторів і через сесію ради 28 березня 2013 року провела Програму відновлення роботи комунального підприємства “Аеропорт Хмельницький” на 2013-2014 роки. Головними позиціями документа визначені проведення поточного ремонту злітно-посадкової смуги та її маркування і відновлення світосигнального обладнання та його сертифікація.
“Ми у серйозному пошуку. Щоправда, нікому цей аеропорт не потрібен. Як кажуть у народі, купляє на словах, а не витягує кошти. Ми готові розглянути різні версії від інвесторів, починаючи з оренди летовища і закінчуючи його викупом”, — говорив у 2013 році тодішній губернатор Василь Ядуха.
Ремонт смуги. Гарантія два роки
У гонитві за інвесторами злітно-посадкову смугу хмельницького аеропорту, яка має 2,2 км довжини і 42 м ширини, таки добили. Треба розуміти у прямому і переносному значеннях.
За результатами тендера 8 жовтня 2013 року ДП «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» уклала угоду з ТОВ “СТКбуд” (Хмельницький) на поточний ремонт аеродрому КП «Аеропорт Хмельницький» вартістю 980 тис. грн. Планувалося розібрати старе цементно-бетонне покриття і влаштувати нове, залити гарячий шар асфальтобетону, зрізати і викорчувати чагарники, встановити огорожу по периметру з металу і залізобетонних стовпів.
За даними сайту “Youcontrol”, фірму «СТКбуд» заснували у березні 2013 року чотири особи: Михайло Сікорський, Валентин Євчук, Віталій Кримський і Андрій Трубаєнко. Керівником записаний Михайло Сікорський, який паралельно заснував “Поділлясантехмонтаж”.
Про необхідність ремонту смуги летовища наголошує одразу кілька спеціалістів. Насамперед головний конструктор хмельницького філіалу державного науково-дослідного інституту “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ” А.Антонюк в експертному висновку за 2013 рік написав: “Згідно державних будівельних норм технічний стан злітно-посадкової смуги “Аеропорт Хмельницький” визначається як “непридатний до нормальної експлуатації” в зв’язку з виявленими дефектами. При цьому, усунення виявлених дефектів практично неможливе. За даних обставин реальним може бути нейтралізація негативного впливу виявлених дефектів на умови експлуатації злітно-посадкової смуги при необхідності збільшення постійного контролю за станом злітно-посадкової смуги та виконанням відповідних ремонтних робіт в перспективі”.
Думку експерта розділяє керівник державного підприємства «Хмельницька обласна служба єдиного замовника» Андрій Колеснік. За його словами, плити, з яких складається злітно-посадкова смуга, підняті на 10-15 см.
“Таким чином, підрядник вибив шви на смузі, щоб посадити ці плити та зв’язати їх арматурою і бетоном”, — пояснив він.
“Злітно-посадкову смугу необхідно було ремонтувати. Коли Прем’єр Юлія Тимошенко сиділа літаком у хмельницькому аеропорті, один із керівників області ледь не посивів”, — у контексті цього додав колишній посадовець обласної ради.
У результаті “напрацювань” ТОВ “СТКбуд” на злітно-посадковій смузі утворилася низка вирв. Одиничні вибоїни підрядна організація встигла залатати ще 2013 року, однак їх нинішній стан потребує повторного ремонту. В цілому, ремонті роботи не виконалися, бо казначейські рахунки показували нулі.
“Якби не революція, то все було б добре. Ви думаєте, що ми не хочемо доробити цей об’єкт? Фактично моє підприємство виконало робіт на 170 тисяч гривень, а з нами розрахувалися лише на 100 тисяч. Що стосується окремих ділянок, які підприємство встигло зробити, то про це фаховіше сказав би виконроб. Гарантія на такі види робіт дається два роки”,— прокоментував “Незалежному громадському порталу” керівник ТОВ “СТКбуд” Михайло Сікорський.
Щодо тези пана Сікорського, мовляв, революція завадила до пуття довести летовище, то наприкінці 2014 року на казначейських рахунках була оформлена сума 117,8 тис. грн, яка призначалася на продовження ремонту смуги. Авансовий платіж становив 35,3 тис. грн.
“Цих коштів було достатньо, аби залатати вибоїни, зроблені ТОВ “СТКбуд” у 2013 році. Однак казначейські рахунки чомусь заблокували і кошти не вдалося освоїти”, — розвели руками у Хмельницькій обласній службі єдиного замовника.
За орієнтовними розрахунками пана Колесніка, завершення ремонту злітно-посадкової смуги при теперішній економічній ситуації затягне близько 2 млн. грн. Це без відновлення світосигнального обладнання аеродрому, тендер вартістю 299 тис. грн якого також провели 2013 року, але не зуміли профінансувати.
Непрацююче світосигнальне обладнання
Проліт повз держпрограму
Нові хвилювання у “білому домі” Хмельниччини почалися після того, як Кабінет Міністрів України 24 лютого 2016 року затвердив Державну цільову програму розвитку аеропортів на період до 2023 року. Загальний кошторис становить 8,6 млрд. грн.
Згідно з документом, до Програми потрапили 17 аеропортів України. Зокрема, 4 аеропорти сусідніх областей з Хмельниччиною (КП “Міжнародний аеропорт Рівне”, КП “Міжнародний аеропорт Чернівці”, КП “Аеропорт Тернопіль”, КП “Аеропорт “Вінниця”). Міжнародний аеропорт “Хмельницький” не ввійшов до цього переліку.
Причина досить конкретна і вимоглива — хмельницьке летовище не має діючого сертифіката аеродрому та сертифіката авіаційної безпеки. При цьому, у відповіді на інформаційний запит Державна авіаційна служба України назвала наш недіючий аеропорт “базовим у Західному регіоні”. На ці ж недоліки вказало Міністерство інфраструктури України.
Щоб відновити дію обох сертифікатів, треба привести у відповідність злітно-посадкову смугу, світосигнальне обладнання аеродрому тощо. Щоправда, на горизонті намалювалася іще одна проблема — в аеропорту забрали дороговартісне метеорологічне обладнання.
“Частину обладнання забрав житомирський аеропорт, який відновив роботу та одержав дозвіл на польоти. Решту метеообладнання віддаємо полтавському аеропорту. Чому так сталося? Приміром, житомиряни звернулися до нас, оскільки хмельницьке летовище простоює, а відповідно, не задіюється метеообладнання. Без метеорологічної служби про польоти у хмельницькому аеропорту не може бути мови”, — пояснила начальник Авіаційної метеорологічної станції цивільна Хмельницький (1985-2015 роки) Любов Криворучко.
P.S. Ухваливши стратегію регіонального розвитку Хмельницької області на 2011-2020 роки на сесії облради, розробники гордо прописали: “Розміщення Хмельницького аеропорту, з точки зору охоплення прилеглих перспективних територій щодо пасажиро- та вантажопотоку краще, ніж у названих сусідніх містах… Аеропорт може приймати літаки вдень і вночі злітною масою до 61 тонни”.
У такому разі діючій владі слід дати чесну відповідь: “А чи потрібен у теперішньому вигляді аеропорт?”. Адже, щоби комунальне підприємство було самоокупним, щотижня взлітати і приземлятися мають не менше двох літаків.
Віталій Тараненко.
Усі фото автора.