З 2014 року Хмельницька обласна рада змінила трьох директорів комунального підприємства “Аеропорт-Хмельницький”. Однак зміна менеджменту (якщо це так можна назвати), не переломила важке фінансове становище КП: заборгованість перед Пенсійним фондом становить 716 тис. грн, перед працівниками підприємства — близько 300 тис. грн, сума несплачених податків — 1,6 млн. грн.
Теперішній керівник Валерій Сорока, якого було обрано наприкінці вересня минулого року, вважає: якщо аеропорт за 2018 рік не виконає програму мінімум (а це, щонайменше, п’ять конкретних заходів), облраді доведеться ліквідувати однойменне комунальне підприємство. Водночас пан Сорока під час бесіди з “Незалежний громадським порталом” зізнався про те, як уникнути “дефолту” для аеропорту. Рятівною паличкою має стати створення спецфонду під егідою громадськості, який акумулюватиме спонсорські кошти на відновлення діяльності КП.
— На черговій сесії 22 грудня депутати не без дискусій затвердили програму відновлення та розвитку комунального підприємства “Аеропорт-Хмельницький” на 2018-2022 роки із загальним обсягом фінансування 774 млн. грн. Чим концептуально ця програма відрізняється від попередніх?
— Найперше, що мене запитають, — коли ми будемо літати. Відповідь проста: тоді, коли я зможу елементарно ввімкнути чайника і зробити чаю. Парадокс, але хмельницький аеропорт з 2012 року немає світла. Більше того комунальне підприємство навіть не є власником лічильника, все належить державному підприємству “Украерорух”. Вони кажуть: “Валерію, якщо хочеш ввімкнути два ліхтарі в аеропорті, будь ласка, плати нам щомісячно 16 тис. грн — це мінімальні затрати, які нестиме трансформатор, що стоїть на території КП”.
Зрозумійте, що найголовніша проблема у тому, що, починаючи з 2008 року, коли з’явилися перші борги в аеропорту, всі причетні особи до цього комунального підприємства відкараскувалися, не виявляли бажання реально переломити ситуацію. І тільки 2017 року депутати облради підтримали позицію відновлення діяльності КП. Для того, щоб почати приймати малі повітряні судна до 61 т, необхідно відремонтувати злітно-посадкову смугу і розпочати сертифікацію. Паралельно слід відродити пожежну службу, утримання якої з’їдатиме 700-800 тис. грн щорічно.
З іншого боку, сьогодні маю дві інвестиційні пропозиції від американського і китайського інвесторів. Один має намір працювати за державно-приватним партнерством, інший — готовий відкрити кредитну лінію.
Можемо обрати третій варіант: відмовляємося від інвесторів і самостійно шукати спонсорські кошти. Приємно констатувати, що у цьому напряму є певні зрушення. На кінець січня маємо завершити реєстрацію громадської спілки “Фонд розвитку аеропорту Хмельницької області”. Цю недержавну установу засновують громадські організації: “Повітряні ворота Хмельницької області”, “Два крила”, “Рідний край”. До них доєднаються Союз підприємців і промисловців Хмельниччини і Хмельницька торгово-промислова палата. Запуск Фонду дасть можливість пришвидшити відновлення роботи хмельницького аеропорту.
До прикладу, передовсім треба буде вирішити питання подачі електроенергії, додатково закупивши кілометр кабелю вартістю приблизно 70 тис. грн. Щоб не просити цих коштів в обласному бюджеті, небайдужі підприємці або пересічні мешканців Хмельниччини роблять пожертви на відповідний рахунок і таким чином розв’язується надважлива проблема.
За попередніми домовленостями Фонд очолить авторитетний хмельничанин Іван Бухал. Переконаний, що він зуміє згуртувати довкола себе дієву команду.
— Хто ці люди, які готові вкладати у недіючий аеропорт?
— Одразу після мого обрання на посаду телефонували досить поважні особи, котрі пропонували живі гроші для відновлення аеропорту. Серед них був знайомий, який хотів викласти близько 100 тис. грн. Усім їм я казав: необхідно виробити механізм, який дозволяв би показувати прозоре витрачання позабюджетних коштів. Ним повинен стати Фонд розвитку аеропорту.
— Яка першочергова потреба у фінансуванні?
— Скажу кілька слів для розуміння ситуації. У хмельницькому аеропорту має діяти 14 служб з відповідною сертифікацією. У 2018 році поставили собі завдання відновити три служби: охорони і обслуговування, пожежну та авіаційного забезпечення. Також є домовленості з військовою частиною Хмельницького відремонтувати злітно-посадкову смугу. Це дасть можливість у третьому кварталі приймати на летовище малі повітряні судна до 61 т.
— Ви багато говорити про перспективи. Скажіть, чи хто-небудь відслідковував потенційну кількість пасажирів і напрямки повітряного руху ймовірних туристів з території Хмельницької області?
— У вересні 2016 року департамент економіки облдержадміністрації замовив відповідне соціологічне опитування. Анкетуванням охоплено 1345 респондентів Хмельниччини і 85% з них підтвердили готовність користуватися послугами авіаперевезень хмельницького аеропорту. Також вдалося сформувати попередній проект маршрутів.
Крім цього, є конкретна статистика руху наших туристів за межі країни. За даними місцевих туроператорів, протягом 2016 року 16,5 тис. хмельничан відвідали Туреччину, Єгипет, Грецію і Болгарію. 75% туристів добиралися літаками. Тобто приблизно 12,5 тис. осіб — це по суті відправна точка для підрахунку пасажиропотоку.
За даними хмельницької митниці, позаторік 1250 підприємців області відвідали Пекін. До початку подій на Донбасі більшість із них літали через Москву. Нині ж вони добираються до Пекіну через Стамбул і Варшаву. Що заважає нам спростити їм дорогу, відкривши повітряний хаб у хмельницькому аеропорту з прямим авіасполученням? Однак це вже перспективи 2019 року.
— На початку минулого року Хмельницька облрада виношувала ідею через конкурс передати в концесію цілісний майновий комплекс аеропорту. Однак не наважилася. Між іншим, у 2012 році депутати Хмельницької обласної ради відкрили аеропорту шлях до концесії. Чому тоді не спрацювало?
— Я прихильник, щоб аеропорт залишився у власності територіальної громади міста та області. Коли ж говоримо про концесію, то варто знати: жоден концесіонер не візьме об’єкт з чужими боргами. Інший момент полягає у тому, що аеропорт має в постійному користуванні 134,8 га землі. На сьогодні працюємо над завершенням виготовлення проекту землеустрою з метою остаточного закріплення цієї землі за комунальним підприємством.
— Як вважаєте, для чого був запущений земельний “дерибан” аеропорту, до якого, як з’ясувалося, були дотичні земельники і чиновники Хмельницької РДА?
— Це дуже велика прикрість. Я багато років пропрацював на державній службі і добре знаю: якщо людина в селі робить документи на землю, їй необхідно витрати від року до півтора. А тут на всю земельну документацію разом із реєстрацією пішло 5 днів. Я сам був у шоці!
Хочу подивитися в очі громадянину Петру Бицику (володіє майже гектаром землі аеропорту — авт.), який незаконно отримав земельну ділянку, а нині нахабніє і через суд ставить під сумнів державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 134,8 га, виданий аеропорту.
Попри це, дякуючи Хмельницькій обласній раді, яка 2016 року спільно з прокуратурою ініціювали судові процеси повернення земельних ділянок. Наразі ми виграли більшість судових справ.
— Окремі депутати обласної ради говорять про доцільність передачі аеропорту на баланс Хмельницькому. Яка Ваша позиція?
— Я мав розмову з міським головою Олександром Симчишиним. Він зацікавлений у відновленні аеропорту і готовий сприяти. Що стосується можливого співфінансування. Ми вивчали досвід роботи турецьких авіакомпаній. Виявляється, місцеві бюджети Анталії та Стамбула, частково компенсують авіакомпаніям вартість перевезення пасажирів, тим самим відкривають ширші можливості для лоукосту. Думаю, що Хмельницький міг би взяти собі на це замітку. Адже серце обливається кров’ю, коли при підготовці інвестиційної карти у розділі “Найближчий аеропорт”, один місцевий бізнесмен вказав: “130 кілометрів. Місто Вінниця”. Ми ж маємо так зробити, щоб у цій графі писали: “7 кілометрів. Місто Хмельницький”.
Розмовляв Віталій Тараненко.
Фото, надані прес-службою обласної ради.