Незалежний громадський портал

Коли під’їжджаєш до Києва, починає з’являтися політична реклама на білбордах: «Шукаємо нові обличчя», «Формуємо партійний резерв депутатів», «Потрібні лідери громадської думки». Це ознаки кадрового голоду.

Головне завдання партії – не лише прийти до влади. З ким прийти? Необхідно виростити та підготувати так званих «істинно державних людей», державних лідерів, політиків-професіоналів. Країна відчуває дефіцит нових людей та нових ідей. Сьогодні вже вимито той глибокий прошарок професіоналів, які вміло робили свою справу. Історичний досвід нас вчить, що владу легше здобути, ніж її втримати. Непідготовленість багатьох посадовців до державного управління може стати початком кінця їх кар’єри. За попередні роки у нас зруйновано еволюцію підготовки управлінських еліт, яка передбачала професіоналізм, правонаступництво і найголовніше для державної служби – це стабільність. З’явився квотний принцип розподілу посад, який ганебно вбиває державу. Професіоналізм не можна замінити особистою відданістю. Це буде біда!

Сьогодні кадрові рішення – це не система відбору, а система випадковостей.

В свій час, будучи народним депутатом України IV скликання, розробив та вніс до парламенту законопроект «Про концепцію державної кадрової політики України». На жаль, він не прийнятий. Нам потрібні цивілізовані правила гри на ринку кадрів, які б передбачали пошук, висунення, навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів для державного управління, їх правові та соціальні гарантії. Дешевої влади не буває. Інакше вона стає корупційною та неефективною.

Справжні мудреці вчили: «Найкращий спосіб обирати людей на посаду – це висувати тих, хто сам усувається і усувати тих, хто сам висувається».

Найбільша проблема, яка виникне при активній фазі проведення децентралізації влади – це відсутність професійних, моральних авторитетів, за якими підуть люди. Хуторянський підхід в цій справі недопустимий. Сьогодні потрібні небайдужі, думаючі люди, адже доведеться ламати психологічні бар’єри та зсувати суспільну свідомість.

На відміну від сусідньої Польщі, яка отримала на проведення подібної реформи 25 млрд. євро технічної допомоги Євросоюзу, в нас, в Україні, аварійного ресурсу немає. А тому ставка повинна робитися на інтелект, на молодь, на лідерів громадської думки та злагоду в суспільстві. Україні як ніколи за всю історію потрібна єдність.

Вміти командувати хочуть багато хто, а вміти управляти не кожному дано. Ще філософ Платон говорив, що в світі існують дві найбільші проблеми – це мистецтво управляти та мистецтво виховувати.

За будь-якою серйозною реформою має стояти особистість, лідер, готовий йти на непопулярні кроки і говорити правду, а не те, що від нього хочуть почути.

Для багатьох нас, депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування, реформа територіальної влади – це тест на державність, патріотизм, професіоналізм.

Потрібні інвестиції в кадри. Потрібна якісна освіта та якісні знання. Принцип освіченої Європи – це навчання впродовж життя, безперервне навчання, самоосвіта. Як говорили древні римляни – vir bonus sеmper tiro, що в перекладі українською звучить так – порядна людина повинна навчатися завжди.

А тому з ініціативи та при фінансуванні Ради Європи в Україні розпочав втілюватися просвітницький проект «Академія лідерства», метою якого є проведення тренінгів, які створять незалежну систему навчання та підвищення кваліфікації з метою підготовки кадрів для успішного проведення реформ.

Методологія Академії лідерства Ради Європи використовується сьогодні всіма вишами, які спеціалізуються на підготовці управлінських кадрів, а наш Хмельницький центр підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування розпочав проведення тренінгів за програмами Академії лідерства.

І насамкінець. В місцеві ради потрібно обирати не партії, а людей. Людей авторитетних, яким не байдужа доля області, міста, села. Тому потрібно розширити наше бачення і набиратися сили через знання та досвід.

Зі свого досвіду скажу, що за плечима не одні вибори, адже обирався і депутатом селищної, районної, обласної рад, мав честь представляти наших виборців у Верховній Раді України і сьогодні вимушений визнати, що такого низького якісного рівня посадових осіб місцевого самоврядування ще не було за всі роки незалежної України. Одні повибували, інші повиїжджали, а треті деградували  в непростих умовах сьогодення. Особливо це помітно на низовому базовому рівні. З ким будемо проводити реформу?  Це визнають і самі керівники  органів місцевого самоврядування, третина яких готується до звільнення через нові зміни у пенсійному законодавстві. Немає з кого обирати сильних, немає конкуренції.

Урбанізація населення, погіршення демографічної ситуації в Україні катастрофічно зменшує сільське населення і особливо молодь. Україна, сама того не бажаючи, поволі пішла шляхом розвитку територій, який передбачає створення великих і середніх мегаполісів за рахунок зниження сільських територій. Вважаю, що це велика помилка, яка сьогодні замовчується всіма. Адже завдяки українському селу в нас збереглася українська мова, традиції, християнська віра, сільськогосподарське виробництво.

Ці та інші проблеми реформ, сподіваюсь, стануть предметом фахової дискусії та пошуку оптимальних рішень на загальнодержавному рівні.