Незалежний громадський портал

Позачергові вибори до Верховної Ради змінили розстановку політичних сил на мапі України. “Войовнича”“Свобода”, членом якої є голова Хмельницької обласної ради Іван Гончар, на найближчі три роки з учасника процесу перетворилася на глядача, не зумівши подолати 5-відсотковий бар’єр.

Сам Іван Ярославович опинився не в менш пікантнішому становищі. По-перше, він на виборчому етапі відмовився від змагань за мандат нардепа в одному з мажоритарних округів Хмельниччини. Рішення було прийняте всупереч партійному наставнику Олегу Тягнибоку, який хотів бачити Гончара кандидатом у велику політику. По-друге, після поразки “Свободи” керівництво партії зайняло позицію з відкликання своїх високопосадовців, котрі займають керівні місця у державних органах влади. Опосередковано це стосується й Івана Гончара. Однак голова ради, який на сьогодні серед депутатського корпусу вважається найбільш прийнятним на цю посаду, має всі шанси зберегти крісло до чергових виборів місцевих рад.

“Незалежний громадський портал”протягом неповної години спілкування з Іваном Гончарем порушив ряд проблемних питань, починаючи від комуналки і закінчуючи бюджетним кошторисом на 2015 рік.

Фото Віталія Тараненка

— Іване Ярославовичу, чи зміниться конфігурація обласної ради після останніх виборів?

— Суттєвих змін не очікую. Хіба що можуть з’явитися нові депутатські групи. У мене великий сумнів, що за нинішніх важких фінансових обставин в країні, хтось з депутатів облради щиро хоче сісти в крісло голови обласної ради. Перезимувати буде дуже складно.

— З якими проблемами найбільше стикаєтеся?

— Передовсім це витрати споживання природного газу. Тут є приємний момент, що на тридцять відсотків Хмельницька область уже зменшила його використання. Також ми відшукали резерви (у деяких галузях попереднє керівництво області “забило” штучні видатки на загальну суму у кілька мільйонів гривень), що спрямували на закупівлю твердопаливних котлів. Водночас є передчуття, що більшість населення регіону постане перед вибором: або сплачувати кошти за комуналку, або жити у борг. Все зав’язане у низькому рівні добробуту людей.

— Є рішення Ради нацбезпеки України, яке стосується енергетичної безпеки. У ньому записано, що, починаючи з листопада, українці повинні наперед розраховуватися за споживання енергоносіїв.

— РНБО живе своїм життям. Ви уявіть: як середньостатистична українська сім’я з доходом близько трьох тисяч гривень повинна розпланувати власний бюджет, наперед сплативши за ще невикористаний газ?

Наведу цікавий приклад зі спілкування з одним поляком. Він каже: “Ви бардзо ладно живете”. У вас (на Хмельниччині — НГП) є інтернатні заклади, де навчається 32 дитини, яких обслуговує 50 працівників. У Польщі в середньому такі заклади нараховують не менше 100 учнів. Ось вам і втрати, які несе бюджет — щорічне неефективне використання коштів на одному інтернаті становить три мільйони гривень.

Хочу, щоб мене правильно зрозуміли — із 55 соціальних установ, які сьогодні діють в області, цілком достатньо 35. Двадцять закладів можна оптимізувати, зекономивши 70 мільйонів. А у тих, що залишаться, потрібно провести належний ремонт, аби його мешканці насправді відчували належне піклування і догляд.

Натомість Міністерство фінансів постійно вимагає економії коштів від Хмельницької області. Гаразд, я готовий це робити, але дайте відповідні законодавчі повноваження. На рівні держави ухвалене рішення про мораторій на закриття шкіл, коли в області функціонує до 300 малонаповнюваних шкіл, в які ходить від 10 і більше учнів.

Фото ye.ua

— Як поляки прийшли до розв’язання цих соціальних питань?

— Було політичне і вольове рішення. Одного дня влада вийшла до людей і пояснила правду, що так не можна жити. Ухвалили спеціальні закони. У поляків була складніша ситуація, ніж є зараз в Україні.

Не можу не скати про кричущий приклад марнотратства. В області постійно проходить списання старого транспорту, яке виходить з ладу у комунальних підприємств. Раніше ці машини тупо здавалися на металобрухт. Сьогодні ж зіткнувся з певною проблемою. Є хворі на гемодіаліз, яких необхідно постійно підвозити на відповідні процедури в лікарні. Достатньо транспорту в райлікарнях немає, тому обласний бюджет щороку виділяв 2 мільйони на підвіз цих хворих. Як тут можна зекономити бюджетні витрати?

Якраз іде передача старих автомобілів від санітарної станції на баланс облради. Ми їх приймаємо і передаємо комунальному підприємству, щоб те їх відремонтувало. На ці цілі витрачаємо 300-400 тисяч гривень. У сухому залишку отримуємо економію 1,6-1,7 мільйона гривень, а відремонтовані автівки спрямовують у райони для хворих на гемодіаліз.

— На одній із сесій Ви говорили про об’єкти комунальної власності, котрі були приватизовані за заниженими цінами. Яка їх доля?

— Ми зробили все, що від нас залежало і на сьогодні усі документи по цих об’єктах спрямовані до суду. Наразі чекаємо справедливого рішення.

До речі, про судові процеси. Нещодавно виграли справу у Вищому адмнісуді Києва проти Миколи Дерикота, котрий намагався у судовому порядку повернутись у крісло голови обласної ради.

— Яка доля скандального «лімузина Ядухи»?

— Свого часу ним користувався голова Хмельницької ОДА Леонід Прус. Сьогодні ж він стоїть у гаражі. Я принципово їздив на інших автомобілях. Продати його зараз немає можливості, оскільки втратимо у його вартості. Крім того цей автомобіль має бути на балансі обласної ради певний, чітко визначений законодавством, термін. Тому порушувати закон я не буду. Однак, як тільки з’явиться реальна можливість вирішити це питання — воно, повірте, буде вирішене.

— Ваше бачення обласного бюджету: які у нас перспективи?

— Кожен із нас планує свій сімейний бюджет, виходячи з доходів, котрі отримує. Відповідно до них, людина планує, що їй необхідно у першу чергу придбати.

Такий підхід має бути і до обласного бюджету. Так звані соціальні бюджети — це просто «проїдання» коштів, це тупиковий шлях. Ми не маємо права жити у борг. Слід чітко розуміти: що заробив, те й потратив. А для того, аби тратити ефективно, слід провести інвентаризацію усього господарства та привести його до сьогоденних економічних реалій. Нам конче необхідна оптимізація певних соціальних сфер, аби кошти не вилітали «в трубу».

Однак, на жаль, не все залежить, як ви розумієте, від обласної влади. Децентралізація влади — це той крок, який дозволить ефективно планувати та реалізовувати проекти на місцевому рівні. Однак цей крок повинна зробити центральна влада.

— Який досвід дала Вам робота управлінцем?

— У наших європейських партнерів слово іноді важливіше грошей. Сказав-зробив, по іншому й бути не може. Для них важливі порядність та фаховість. На жаль, у нас до цього потрібне ще рости.

Зрозумів, що 70 відсотків паперової бюрократичної тяганини не потрібно. Простих правил, як у математиці, не існує. Усе зроблено, аби людина залежала від чиновника.

З усім цим я намагався і намагаюсь боротися та змінювати чиновницькі правила. Ми сьогодні стали набагато більше відкритими для людей. Я доступний для кожного, аби допомогти вирішити їх проблеми.

— Іване Ярославовичу, набувши управлінського досвіду, є бажання його реалізувати на вищому рівні?

— У владу потрібно йти, коли ти бачиш можливість щось змінити. Сьогодні такої можливості не бачу. Тому, власне, ми й в опозиції. Якщо систему не зламати, згодом ти стаєш її гвинтиком.

— Це стало причиною, чому не пішли на вибори по мажоритарному округу?

— І це теж. Однак головне те, що займаючись виборчою гонкою, довелось би залишити вирішення нагальних і далеко не популістських проблем області. Розпочате завжди слід доводити до кінця.

Більше того, навіть якби я і переміг, що може зробити мій мандат та мандат декількох свободівців у цій Верховній Раді?

— Ігор Сабій у інтерв’ю НГП сказав, що на мерські вибори у Хмельницькому, партією, ймовірно, будуть розглядатися кандидатури Олександра Симчишина та Ваша.

— Якщо партія визначить, що найкращими претендентами на посаду міського голови від «Свободи» є я та Олександр Симчишин, говорю вам відверто: свою кандидатуру зніму. 

Розмовляли

Віталій Тараненко,

Вадим Олексюк.