Хмельницькі волонтери: “Робимо усе, що можемо”

Неоголошена війна раптово увірвалась у кожну родину. Зараз для тих, хто проживає на мирних територіях, немає нічого важливішого, ніж вісті з передової, з фронту. Український народ вкотре демонструє неймовірний патріотизм, те, що вирізняє справжню свободолюбиву націю від людей без роду і племені. Майдан розбудив у наших душах істинне прагнення до верховенства права, довів, що «Ми є народ, якого правди сила ніким звойована ще не була!». Це щоразу підтверджують і наші герої, які воюють у зоні АТО, і легендарні «кіборги», про котрих за життя складають легенди.

Попри величезну кількість різноманітних уривків інформації, потужної машини «агітпропу» з російського боку, прості українці добре розуміють на чиєму боці правда. Вірять лише побаченому власними очима, або почутому з вуст бійців, що повертаються під час ротації з пекла війни. І не втомлюються допомагати бійцям, інколи жертвуючи останнім. Якби не оця всенародна підтримка, невідомо де зараз пролягала б умовна лінія фронту. Від харчів, одягу, взуття, спальників – до автомобілів, відремонтованої у стислі терміни бойових машин і т. інш. По суті, наші волонтери підставили плече українській армії й добровольчим загонам у найважчий час, коли вирішувалось питання: чи зможе наша армія відновитися, протистояти добре озброєному та вишколеному противнику під час бойових дій. Відповідь очевидна. Українці ще раз показали свою міць духу, свій незламний характер.

Кожен день сотні, тисячі волонтерів, перебуваючи у тилу, наближають таку жадану перемогу. Наша розповідь – про хмельницьких добровольців, які щодня докладають частку своєї праці для допомоги бійцям в зоні АТО. Вперше я побачила їх у Подільському Центрі Реріха. Кілька жінок перетворювали гору викладених на великому столі речей у…смужки. Куплених у секонд-хенді. З них потім плестимуть захисні маскувальні сітки. Місце основної праці добровольців – Хмельницький палац творчості дітей та юнацтва, що на вул. Прибузькій. Зазвичай робота там посилюється опівдні. На великих підрамниках натягнуті риболовецькі сіті. З нарізаних смужок (білих, бежевих, блідо-сірих), волонтери плетуть маскувальну сітку, старанно заповнюючи кожне вічко. При цьому пам’ятають, що використовувати можна лише клапті з натуральних тканин – бавовни, шерсті. « Щоб ворог не побачив у тепловізор»…

IMG_2466

–  Ми працюємо у фойє Палацу творчості майже місяць, – розповідає координатор волонтерського руху Інна Каськова. Ідея виникла після того, як наші воїни із зони АТО розповіли телефоном, чого їм особливо бракує зараз. Приміром, триметрова  маскувальна сітка призначена для індивідуального захисту бійця. Звичайна сітка із жилки не годиться – вона виблискує, її «прочитає» кожен снайпер.

Нині рулони сітки до Хмельницького надходять на замовлення з-під Києва. Наші земляки налагодили постійне постачання…

IMG_2467

Щодня сюди, на місце «бою» приходять десятки жінок-волонтерів. Як правило, з уже заготовленим вдома робочим матеріалом. В хід пішли й ідуть простирадла, підодіяльники (зазначають, що навіть добре, якщо постільна білизна пожовкла), спідня білизна. Традиційно виручають магазини вживаного одягу «Секонд-хенди». Там за невелику суму можна купити речі, які однозначно виготовлені з натуральних тканин, і які пригодяться на заготовки для маскувальних сіток. До речі, рами на сітки збили зі звичайних плінтусів, куплених на ринку. Робота над плетінням маскувальних сіток триває зранку до вечора. Тут трудяться  і жінки пенсійного віку, і матері, які приводять своїх дітей на заняття у гуртки Палацу творчості, і жінки, котрі працюють, і можуть долучитися до загальної справи лише після роботи  або у вихідні дні…

Справжньою підтримкою для усіх волонтерок є Марина Терещенко. Жінка- приватний підприємець, але щодня приходить сюди в обідню перерву і вносить свою частку праці й душі у спільну справу. Плете сітку та в’яже теплі шкарпетки для відправки бійцям. Про збір натуральних тканин та ниток на потреби воїнів АТО вона говорила на батьківських зборах у школі. Із 30 батьків наразі відгукнулася лише мати одного учня. – Що ж, буду закликати іще! – оптимістично розповідає Марина, а заодно демонструє шкарпетки, які в’яже вдома, вечорами.

Будь-який соціум – зріз нашого суспільства. У той час, коли одні жінки займались виготовленням маскувальних сіток, в’язанням шкарпеток (Наталя Присяжнюк, Майя Гелевата присвячують волонтерській справі години, поки займаються їхні діти), інші сиділи й просто спостерігали за процесом. Що ж, це вибір совісті. А мені весь час звучать слова жінки у віці, яка щоденно збирає « хебешні» речі, ріже їх на смужки, вплітає у метри натягнутої сітки: «Робимо все, що можемо»…

IMG_2473

Того дня жінки-волонтери знайомили зі специфікою в’язання маскувальних сіток гостей із Кам’янця-Подільського. Двоє чоловіків приїхали до обласного центру перейняти досвід, щоб у південному регіоні добровольці змогли долучитися до благої справи. Про хмельницьких волонтерів вони дізналися із соцмереж. Упродовж години вони спілкувалися, фотографували фрагменти секцій, етапи роботи, занотовували. «Головне – заплітати смужки тканини плямами, не прямими лініями, щоб снайпер не розгледів», – наголошували жінки. Насамкінець координатор Інна Каськова вирушила додому, щоб принести кам’янецьким гостям сітку. Чим більше маскувальних сіток буде виготовлено – тим краще, адже попереду зима, укритися ніде.  Кам’янчани теж приєднаються до руху, який має за мету врятувати життя нашим бійцям на сході.

Наразі хмельницьким волонтерам надійшло замовлення на виготовлення маскувальних сіток великих розмірів: 6х9 м і 6х12 м. Ними учасники АТО накриватимуть бронетехніку. До слова, готові маскувальні сітки,балаклави, захисні костюми для снайперів (так званий «рукав кікімори»), теплі шкарпетки звідси передають у  БФ «Добриня» для подальшої відправки на фронт. Координатор діяльності благодійного фонду – Центру допомоги військовим у м. Хмельницькому Тамара Штойко.

Якщо на початку діяльності 4 волонтерів могли виготовити 1 маскувальну сітку на тиждень, то нині у Палаці творчості щоденно працює до 15 осіб. За день з-під їхніх рук стабільно виходить 1 сітка розміром 3х3 м. Волонтерський рух набирає все ширшого розмаху. Головне зараз – не бути байдужими. Допомагати нашим воїнам усім, чим можемо. Навіть якщо немає змоги прийти й особисто взяти участь у в’язанні маскувальних сіток, можна зробити необхідні заготовки тканин вдома, зрештою, купити й принести шерстяні нитки, поторочити на нитки старі мішки.

Перемога твориться щоденно, в тому числі і руками багатьох безіменних волонтерів, ім’я їм – народ. Разом – вистоїмо!

                                                                 Яна Небесна,

                             фото автора.

Loading...
Теги: 
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.