В українців є гарна приказка: “Старого парубка женити, що старе м’ясо варити”. Під схожу дефініцію підпали останні події у політичному новоутворенні — Партії розвитку України. Цим вікендом по обласних центрах країни відбулися звітно-виборчі конференції, під час яких були обрані “нові” політичні лідери на місцях. Здебільшого, це номенклатура з одіозної Партії регіонів, котра публічно, начебто самоочищається від заплямованого шлейфу.
Поза тим, як казав гумористичний Майкл Щур, “але є одне але”. Як би не хотіли “убити” в собі “регіоналів”, не виходить. Це на власному прикладі довів миколаївський “прушник” і екс-депутат обласної ради від Партії регіонів Микола Машкін. На відео, яке “гуляє” Інтернетом, він заявив, що на Майдані стояли західноукраїнські радикали-націоналісти, що в Криму не відбувся акт анексії, а АТО є “каральною операцією”.
А лідер ПРУ Сергій Ларін (за Януковича був заступником голови Адміністрації Президента — авт.) під час “гостин” у Миколаєві заговорив голосом російського пропагандиста Дмітрія Кісєльова. Даємо мовою оригіналу. “Я не хочу говорить о лидерах других государств, с 22 февраля всю ответственность несет сегодняшняя власть, давайте копнем глубже. С чего начались волнения в Крыму, Донецкой и Луганской областях? Люди просили больше полномочий, децентрализации власти. А центральная власть не услышала. Произошло одно, второе, а потом то, о чем мы говорим. То есть, естественно, была поддержка с Российской Федерации”, — сказав Ларін.
У соратниках Льовочкіна (саме йому приписують фінансування ПРУ — авт.) продовжує жити дві політичні істоти. Від першої хочеться відректися, хоч і дуже важко це зробити, бо багато “приємних спогадів”; друга — все ще нестійка і заражена “вірусом” першої. Цей симбіоз, навряд чи, принесе очікуваних дивідендів. Розрахунок на слабку пам’ять виборців та а ля “нові рецепти” для України.
Однією із таких програмових “панацей” стала публікація ідейного та фінансового боса ПРУ Сергія Льовочкіна у газеті “Дзеркало тижня” за назвою “Шанс народження нової Незалежності України”. Вона з календарною точністю співпала з обранням керівників обласних осередків Партії розвитку України. Так ось, пан Льовочкін пропонує “народити” Україну (пам’ятаєте як за Януковича “будували нову країну” і що з цього вийшло насправді! — авт.) і “новий Донбас” на платформі Національного форуму єдності. Він вважає, що було би добре, аби це відбулося на День Незалежності, 24 серпня, який згодом можна перетворити на День єдності і національної консолідації.
Вам це не нагадує казку “Український прорив”, яку 2007 року писали для Юлії Тимошенко? Прочитайте і тоді зрозумієте — країна стоїть на порозі нових виборів до Верховної Ради. Тому кожен політичний проект з амбіціями “причепурюється”, як тільки може. Проте на брудне волосся не достатньо нанести суперовий шампунь — еволюція — це кропіткий труд, який веде до самоочищення і кардинальних змін. Натомість у ПРУ запустили верстат із вироблення старих-нових лідерів, енергії яких вистачить до кінця жовтня, допоки не одержать на руки мандат недоторканності.
Віталій Тараненко.
Схожі матеріали:
- У Хмельницькому визначили 27 місць для розміщення передвиборної агітації
- ЦВК оголосила перші вибори в 21 об’єднану тергромаду Хмельниччини. Дві громади “пролетіли”
- Хмельницький комуніст: рішення Мінюсту щодо заборони компартіям брати участь у виборах порушує Конституцію
- На виборах ректора ХУУПу почалася гра ва-банк. Які шанси залишаються в Омельчука?
- Йду, щоб повернутися
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Один, “по- новому ” жити вчить, ці – країну перебудують…
Слабенький материал слабенького журналиста.
Во-первых, Левочкин вывел 30 ноября студентов на майдан, а люди Клюева их разогнали. Таким образом, именно Левочкин спровоцировал старт революции, от которой в восторге сегодня все национал-демократы и национал-радикалы.
Во-вторых, политические партии образуют политический рынок, на котором граждане выбирают своих представителей. Чем больше партий, тем больше возможностей у людей выбрать свою политическую силу. Это и есть демократия.
Тогда почему же сегодня многие победители майдана бесятся по поводу политической активности инакомыслящих? А потому что чувствуют, что нынешнее руководство страны так нарулит, что скоро власть попросту упадет в руки таких как Тигипко, Левочкин, Добкин и Ефремов.
Вывод: нужно больше работать на позитив, а не бесноваться по поводу того, что не все граждане Украины разделяют революционный оптимизм лидеров «Удара», «Батькивщины» и «Свободы».
“Левочкин вывел 30 ноября студентов на майдан” ! Хлопці (а переважно дівчата) з піар-обслуги партії регіонів (чи то, пардон, з партії розвитку!) не вважайте більшість дурнішими від себе! А стосовно слабенького матеріалу, то ви, Сергію, бодай такий напишіть.
Подобные слабенькие материалы писать противно и бессмысленно. А студентов вывел на Майдан действительно Левочкин, который не только имеет влияние на Партию регионов, Партию развития Украины, но и контролирует УДАР, «Солидарность» Радикальную партию Ляшка, «Демократический альянс» и десятки неправительственных общественных организаций. Он мега-политик, который содержит политический и информационный холдинги. Именно поэтому революционная власть не преследует его, а заискивает перед ним.
Читающие политические журналисты знают эту ситуацию. И только провинциальные лузеры делят мир на наших и ненаших.