Незалежний громадський портал

В українців є гарна приказка: “Старого парубка женити, що старе м’ясо варити”. Під схожу дефініцію підпали останні події у політичному новоутворенні — Партії розвитку України. Цим вікендом по обласних центрах країни відбулися звітно-виборчі конференції, під час яких були обрані “нові” політичні лідери на місцях. Здебільшого, це номенклатура з одіозної Партії регіонів, котра публічно, начебто самоочищається від заплямованого шлейфу.

Поза тим, як казав гумористичний Майкл Щур, “але є одне але”. Як би не хотіли “убити” в собі “регіоналів”, не виходить. Це на власному прикладі довів миколаївський “прушник” і екс-депутат обласної ради від Партії регіонів Микола Машкін. На відео, яке “гуляє” Інтернетом, він заявив, що на Майдані стояли західноукраїнські радикали-націоналісти, що в Криму не відбувся акт анексії, а АТО є “каральною операцією”.

А лідер ПРУ Сергій Ларін (за Януковича був заступником голови Адміністрації Президента — авт.) під час “гостин” у Миколаєві заговорив голосом російського пропагандиста Дмітрія Кісєльова. Даємо мовою оригіналу. “Я не хочу говорить о лидерах других государств, с 22 февраля всю ответственность несет сегодняшняя власть, давайте копнем глубже. С чего начались волнения в Крыму, Донецкой и Луганской областях? Люди просили больше полномочий, децентрализации власти. А центральная власть не услышала. Произошло одно, второе, а потом то, о чем мы говорим. То есть, естественно, была поддержка с Российской Федерации”, — сказав Ларін.

У соратниках Льовочкіна (саме йому приписують фінансування ПРУ — авт.) продовжує жити дві політичні істоти. Від першої хочеться відректися, хоч і дуже важко це зробити, бо багато “приємних спогадів”; друга — все ще нестійка і заражена “вірусом” першої. Цей симбіоз, навряд чи, принесе очікуваних дивідендів. Розрахунок на слабку пам’ять виборців та а ля “нові рецепти” для України.

Однією із таких програмових “панацей” стала публікація ідейного та фінансового боса ПРУ Сергія Льовочкіна у газеті “Дзеркало тижня” за назвою “Шанс народження нової Незалежності України”. Вона з календарною точністю співпала з обранням керівників обласних осередків Партії розвитку України. Так ось, пан Льовочкін пропонує “народити” Україну (пам’ятаєте як за Януковича “будували нову країну” і що з цього вийшло насправді! — авт.) і “новий Донбас” на платформі Національного форуму єдності. Він вважає, що було би добре, аби це відбулося на День Незалежності, 24 серпня, який згодом можна перетворити на День єдності і національної консолідації.

Вам це не нагадує казку “Український прорив”, яку 2007 року писали для Юлії Тимошенко? Прочитайте і тоді зрозумієте — країна стоїть на порозі нових виборів до Верховної Ради. Тому кожен політичний проект з амбіціями “причепурюється”, як тільки може. Проте на брудне волосся не достатньо нанести суперовий шампунь — еволюція — це кропіткий труд, який веде до самоочищення і кардинальних змін. Натомість у ПРУ запустили верстат із вироблення старих-нових лідерів, енергії яких вистачить до кінця жовтня, допоки не одержать на руки мандат недоторканності.

Віталій Тараненко.