Незалежний громадський портал

1 грудня 2013 року. На хмельницький Майдан вийшли кілька тисяч містян, аби висловити солідарність у кривавому та анти людському побитті столичних студентів “беркутятами”. Це була чи не перша мирна масштабна акція-протест в обласному центрі після податкових Майданів у 2010 році.

2 грудня до хвилі супротиву режиму екс-президента Віктора Януковича долучилося місцеве студентство. Студенти не просто “забили” на пари — вони вийшли заявити про власну громадянську позицію та не бажання бути рабами.

24 січня 2014 року. Владна “цитадель” Хмельниччини відчула, що таке народний гнів. Приміщення Хмельницької облдержадміністрації було тимчасово захоплене, а той, що клявся рідній Хмельниччині у вірності, підло втік від людей. Того дня обласна влада фактично втратила легітимність в очах громадянського суспільства.

19 лютого. Друге і остаточне захоплення обласного “білого дому”. Самооборона і народна рада встановила контроль. На Майдан тоді вийшло близько десяти тисяч людей. Їх протест — це не конституційний переворот, як хтось там собі думає. Це енна спроба достукатися до державних мужів з вимогами: а) не розкрадати бюджет; б) не тиснути на підприємців фіксальними органами; в) перестати жити збагаченням однієї Сім’ї Хмельниччини; г) працювати на народ владі, слугами якого вона є.

15 березня 2014 року після чотирьох місяців боротьби стало зрозуміло, що в цій країні і, власне, на Хмельниччині нічого не змінилося. Виконуючий обов’язки Президента України, Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов підписав Указ про призначення Леоніда Пруса головою Хмельницької облдержадміністрації. Кулуарщина і “блат” знову зробили свою чорну справу.

Фото Віталія Тараненка

“Що стосується формування уряду, то я публічно заявляю, що цей уряд буде легітимним не тоді, коли за нього проголосують в парламенті, а тоді, коли він одержить підтримку людей, які стояли на Майдані”, — так 25 лютого цього року сказав лідер парламентської фракції “Батьківщина” Арсеній Яценюк. Навряд чи Арсеній Петрович горів великим бажанням з кимось з вулиці узгоджувати кадрові призначення нового уряду. Відтак мусив віддати данину хоча би Небесній сотні, яка поклала голови на київському Майдані, щоб ми з вами жили в іншій, кращій Україні. Таким чином уряд Яценюка зазнав секвестру. У ліпший чи гірший бік, це вже інша справа.

Хмельницький Майдан, як казав полум’яний регіонал Михайло Чечетов, “развєлі, как котят”. Щоправда, процедурний момент висунення єдиного узгодженого кандидата на голову Хмельницьку ОДА, був витриманий. “Я пройшов усі щаблі з низу до верху. Мене висунула обласна Народна рада, ГО “Майдан”, хмельницький міський голова Сергій Мельник, який звернувся до Ради “Майдану” з пропозицією підтримати мою кандидатуру. Завтра відповідні протоколи везу до Києва. Для керівництва країни вже є посил —прислухатися до думки народу”, — заявив 2 березня бютівець Валерій Лесков, якого через Народне віче на Майдані майже “засватали” у губернатори.

Претензій до кандидатури від “Батьківщини” предостатньо. Однак формально він пройшов “чистилище” Майданом. Чого не скажеш про призначенця Леоніда Пруса. Громадськість публічно дізналася про ще одного претендента на губернаторське крісло за квотою партії “УДАР” лише 12 березня, коли він завітав на засідання громадської організації “Майдан”. “До цієї миті я був не публічним… Я скромна людина. Не було такої нагоди для спілкування з таким широким загалом”, — як згодом з телеекранів, буде виправдовуватися пан Прус.

“Ударівець”, який за освітою агроном, здається, почувався на ГО “Майдан” не в своїй тарілці. Підтримка партійців, котрі його супроводжували, не дала очікуваного результату. Члени “Майдану” відмовилися підтримувати Пруса на посаду голови облдержадміністрації, киваючи за прийняте раніше рішення по Лескову. “Я хочу налагодити співпрацю з радою “Майдан” як дорадчого органу, який співпрацюватиме з виконавчою владою”, — роздавав благі наміри кандидат від “УДАРу”.

Звідси висновок — Леоніда Пруса, як на шкільній лінійці, показали хмельницькій ГО “Майдан”, щоб унеможливити майбутнього “лінчування”. Адже перше запитання, яке виникає до новообраного губернатора: “Де був Прус, коли країна і Хмельницький горіли у революційному вогні?”