А тепер уважно дивіться, друзі, скільки з’явиться бажаючих привітати зі звільненням із ув’язнення Юрія Луценка, заявити про те, що вони готові нести з ним далі «ленінські колоди». А де ж вони були два з лишком роки тому, коли тільки я один виступав у своїх постах блогів на захист бранця? Скільки тоді дошкульних шпильок сипалося на мене?
Хто хоче переконатися в справедливості сказаного, перечитайте мої пости з приводу Ю. Луценка і коментарі до них, хоч би тут.
Фото Романа Шрайка
Я постійно стверджував, і зараз про це впевнено кажу: Юрій Луценко найбільш інтелектуально готова до управління Україною людина. Тепер уже й із достатнім запасом житейського досвіду, ви добре знаєте про що я кажу, з огляду на події останніх років.
Але коли Юра піде в партійні підпасичі до Яценюка й Турчинова, чи навіть Кличка – він нівелює себе як політичну особистість. Втратить свою дипломатичну, інтелектуальну привабливість. Його схочуть перетворити в банального підручного
Чому?
Тому, що в Україні, через корупційну складову партійного життя, в тому числі й опозиційного, яка, до речі, значно перевершила навіть рівень цього зла у самій владі, розчарувала народ у партіях, як в організуючих, спрямовуючих силах. У їх сонцеликих і медоустих вождях. Їм нині ніхто не вірить. Бо у кожній великій чи малій партії, у тій чи іншій мірі, сидить синдром тимошенків, турчинових, яценюків, які збирають гроші з тушок, продають місця в партійному списку, а потім роблять великі очі: а були ж такими надійними людьми!
Куди ж тоді податися Юрію Луценку?
Думаю, що йому найкраще інтегрувати, поєднати довкола себе громадські об’єднання, інтелектуальні активи, небайдужих людей насамперед. Бо активних, розумних, небайдужих людей поза партійними формуваннями значно більше, ніж у самих партіях. До того ж таких партіях, які скомпрометували себе на шляху державного будівництва, котре фактично завмерло в Україні.
Як каже мій один толковий приятель: «Сучасні політичні партії сповідують мораль бродячих котів – де ситніше годують, там для них «батьківщина»…
Думаю, що не помилиться і той, хто напише останнє слово в попередньому реченні з прописної літери…
Олександр Горобець, “Блоги Кореспондент”.