Нелегальний парламент

Легальним може визнаватися законний парламент, утворений за наслідками народного волевиявлення згідно із процедурою, передбаченою законами.

Функція легалізації народного волевиявлення відведена ЦВК, як колегіальному органу, який на підставі та у спосіб, передбачені законами, приймає рішення щодо визнання обраним персонального складу парламенту.

Натомість український парламент VІІ скликання є нелегальним. І не тільки через те, що обирався за законом, окремі норми якого не відповідають Конституції.

А ще й тому, що Центральна виборча комісія не приймала рішення про визнання обраними народних депутатів, які перемогли в одномандатних виборчих округах і, відповідно, не легалізувала таке рішення у встановленому законом порядку.

13 листопада в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” ЦВК оприлюднила Список народних депутатів України, обраних на виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року в кількості 445 осіб, з яких 225 в загальнодержавному виборчому окрузі та 220 – в одномандатних виборчих округах.

Оприлюднення списку є одним із завершальних етапів на шляху до визнання народних депутатів обраними. Такому оприлюдненню має передувати рішення ЦВК про визнання обраними депутатів, включених до такого списку.

10 листопада на своєму офіційному сайті ЦВК опублікувала протокол про встановлення результатів виборів в загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, за змістом якого обрано 225 народних депутатів поіменно за списками партій, а також з результатами голосування по кожній із політичних партій в розрізі кожного виборчого округу.

Оприлюднення цього рішення, хоча і у формі протоколу, але дало можливість суб’єктам виборчого процесу ознайомитись із результатами, які були офіційно визнані ЦВК і, відповідно, оскаржити або ж погодитись із прийнятим рішенням.

Відсутність судових позовів щодо рішення ЦВК з боку політичних партій може підтверджувати відповідність прийнятого рішення здійсненому волевиявленню та паралельному підрахунку голосів.

6 листопада на офіційному сайті ЦВК було оприлюднено постанову від 5 листопада 2012 року № 1931 “Про неможливість встановлення достовірних підсумків голосування в одномандатних виборчих округах № 94, 132, 194, 197 та 223″.

Оприлюднення цієї постанови надало можливість її оскаржити, чим і скористалися окремі кандидати в депутати та політичні партії.

Проте, будь-яких рішень ЦВК з приводу встановлення результатів виборів в інших 220-ти одномандатних виборчих округах оприлюднено не було.

Більше того, рішень щодо встановлення результатів виборів в 220-ти одномандатних виборчих округах Центрвиборчком у встановленому законом порядку не приймав.

А тому, оприлюднення в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” списку народних депутатів України, обраних на виборах до Верховної Ради в одномандатних виборчих округах, є безпідставним, а отже і протиправним.

Правові обґрунтування

Центрвиборчком, згідно 1,2,3 статей закону “Про Центральну виборчу комісію”, є постійно діючим державним органом, що діє на підставі Конституції, цього та інших законів і наділений повноваженнями щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів.

Комісія є колегіальним державним органом, який здійснює свої повноваження самостійно, незалежно від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Комісія будує свою діяльність на принципах верховенства права, законності, незалежності, об’єктивності, компетентності, професійності, колегіальності розгляду і вирішення питань, обґрунтованості прийнятих рішень, відкритості і публічності.

Комісія та її члени зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, цим та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 30 закону про вибори народних депутатів, повноваження Центрвиборчкому щодо підготовки та проведення виборів визначаються цим законом, законом про ЦВК та іншими законами України.

При цьому, зі змісту пункту 2 статті 30 закону про вибори видно, що основні повноваження ЦВК визначені законом “Про Центральну виборчу комісію”. А в законі про вибори лише наведено додатковий перелік повноважень, крім тих, які визначені у вищезгаданому законі.

Стаття 19 закону про ЦВК називає повноваження Комісії щодо організації підготовки і проведення виборів народних депутатів. Зокрема до повноважень Комісії належить:

пункт12) встановлює результати виборів народних депутатів України та офіційно оприлюднює їх;

пункт14) публікує списки обраних народних депутатів України в порядку, визначеному законом про вибори народних депутатів.

Таким чином, законодавець розділив повноваження Центральної виборчої комісії щодо встановлення результатів виборів та їх офіційного оприлюднення, а також щодо публікації списків народних обранців на дві окремих дії, кожна з яких потребує дотримання процедури, встановленої законом та Регламентом.

Здійснюючи свої повноваження, Центральна виборча комісія встановила результати виборів у загальнодержавному виборчому окрузі, постановивши рішення у формі протоколу від 10.11 2012 року, визнавши таким чином обраними 225 народних депутатів за списками політичних партій, та оприлюднила своє рішення на офіційному сайті ЦВК, оскільки такий спосіб оприлюднення визначений частиною 12 статті 98 закону про вибори.

Однак, Центральна виборча комісія самоусунулась від встановлення та оприлюднення рішення про встановлення результатів виборів в 220 одномандатних виборчих округах, обмежившись постановленням рішення лише по 5 округах – № 94, 132, 194, 197 та 223.

На своєму засіданні вона не приймала рішення та не визнавала обраними 220 народних депутатів, а тому не здійснивши своїх повноважень, визначених законом, безпідставно опублікувала в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” список народних депутатів в частині 220 депутатів, обраних в одномандатних виборчих округах.

Згідно із частиною 1 статті 99 закону про вибори народних депутатів, Центрвиборчком на своєму засіданні на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки голосування в одномандатних округах встановлює результати виборів депутатів у відповідних одномандатних округах, про що складає протоколи.

Зі змісту цієї норми вбачається, що законодавець спеціальним законом про вибори народних депутатів поклав на ЦВК функцію встановлення на своєму засіданні результатів виборів в одномандатних округах, однак додатково не уточнював процедуру прийняття рішення за наслідками засідання щодо встановлення результатів виборів та оприлюднення цих результатів, оскільки це визначено законом “Про Центральну виборчу комісію”.

Так, відповідно до статті 10 цього закону, Комісія приймає рішення з питань, що належать до її повноважень, після їх розгляду на своїх засіданнях. Порядок організації роботи Комісії визначається цим законом, Регламентом ЦВК, а також іншими актами, що приймаються Комісією на виконання цього та інших законів.

Статтею 12 закону визначено, що за результатами розгляду на засіданні Комісії питання порядку денного, вона ухвалює рішення у формі постанови. З питань поточної внутрішньої діяльності Комісія може ухвалювати протокольне рішення.

Згідно частин 4,5,8 статті 12 закону, рішення Комісії приймається на засіданні відкритим голосуванням більшістю голосів від складу Комісії. Член Комісії, присутній на її засіданні, який не погоджується з прийнятим рішенням, має право викласти окрему думку, яка в письмовій формі додається до протоколу засідання.

Рішення Комісії може бути оскаржене в порядку, встановленому цим та іншими законами.

Аналогічні норми містяться в статті 17 Регламенту ЦВК, затвердженого постановою останньої від 26 квітня 2005 року за № 72.

ЦВК, всупереч вищенаведеним нормам, вчинила бездіяльність, оскільки відкритим голосуванням не приймала постанову про встановлення результатів виборів в кожному із 220 одномандатних округів та не оприлюднювала своє рішення про встановлення результатів виборів в одномандатних округах, що суперечить пункту 12 статті 19 закону про Центрвиборчком, а також статті 6 закону “Про інформацію”, статті 3 закону “Про доступ до публічної інформації”, та статті 57 Конституції.

Наслідком такої бездіяльності стало позбавлення права членів Центральної виборчої комісії брати участь у прийнятті рішення, у встановленому законом порядку, щодо результатів виборів в кожному із одномандатних округів, а також позбавлення суб’єктів виборчого процесу конституційних прав на оскарження в судовому порядку рішення ЦВК – статті 55, 64 Конституції.

Оприлюднивши списки народних депутатів в газетах “Голос України” та “Урядовий кур’єр” в частині 220 депутатів, що обиралися в одномандатних виборчих округах, без прийняття рішення про встановлення результатів виборів та їх офіційного оприлюднення, Комісія вчинила протиправно.

Тому, ЦВК не виконала свою функцію щодо легалізації результатів виборів в одномандатних виборчих округах.

Таким чином, парламент, в частині 220 народних обранців-мажоритарників, є нелегальним, а за мінусом цих 220 є неправомочним.

Віталій Мовчан, адвокат, засновник правозахисного фонду “МАЮ ПРАВО!”,

м. Хмельницький.

Loading...
Теги: , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.