Незалежний громадський портал

У попередньому блозі “Виборча технологія від влади — ані згадки про Партію регіонів” я детально описав методи маніпуляції свідомістю виборців, до яких вдалася партія влади напередодні проміжних виборів до обласної ради у Волочиському районі. Брудну роботу виконала місцева районка, яка постійно залежить від примхи керівництва району.

Піар-технологію з кандидатом від влади, головним лікарем Волочиської ЦРЛ Віктором Чубарем, але зі зміною акцентів, підхопили соратники боксера-політика Віталія Кличка. Його підопічний і водночас кандидат у депутати облради від “УДАРу” Володимир Клімов на сторінках власної агітки вдався до використання месиджа з тонким психологічним прийомом: “Підтримаємо нашого земляка, кандидата в депутати від опозиційних сил”.

Звісно, що у цьому немає нічого забороненого тому що, подразнення електорату опозиційністю — це своєрідний карт-бланш, який наближає до омріяної перемоги. Це добре розуміють різношерстні антиподи влади. Однак, коли двори виборців Волочиського району закидали іншою політичною продукцією зі співзвучним текстом “Олександр Симчишин отримав мандат довіри від імені опозиції захищати інтереси України та українського народу”, напрошується запитання: “Хто з них двох опозиційніший або найопозиційніший до провладного кандидата?”

Сільському обивателю, як кажуть поляки, пшеско єдно, хто б’є себе в груди й говорить за протиставлення білого з чорним. Зневірений виборець, очевидно, як завжди, голосуватиме під страхом або “як скажуть”. У цьому випадку червоною лінією вкотре виділяються побиті горшки самими опозиціонерами. Ялові домовленості Об’єдненої опозиції, “УДАРу” і “Свободи” повністю відповідають законам лісу: виживає сильніший. Та “гарячі голови” забули врахувати важливу деталь: похід двома колонами опозиції грає на руку Партії регіонів. Хто не вірить, нехай згадає недавні парламентські вибори, де на мажоритарних округах Хмельниччини представники від опозиції фактично воювали між собою, а “спритні” вовки в овечих шкурах здобули перемогу.

До речі, в “опозиційну” халепу втрапив ще один кандидат Руслан Рохов, якого наврядчи можна вважати серйозним суперником. У “Фейсбуці” він розтиражував повідомлення, що начебто він “єдиний опозиційний кандидат від громадськості”. Та наткнувся на остракізм деяких громадських організацій, які ні слухом, ні духом не чули про делеговані повноваження від громадської спільноти для Рохова.

Віталій Тараненко.