Влада, під якою ми розуміємо правлячий режим, попри базікання про «реформи» як шлях до «покращення життя вже сьогодні», робить все, аби це життя покращилося саме тим, хто цей режим і уособлює.
Громадян України вони розглядають виключно як матеріал та засіб для свого збагачення. Це робиться відкрито та цинічно, без тіні співчуття до проблем людей, які в силу нав’язаних їм владою економічних стосунків і правил дружньо створюють райське життя для так званої «еліти».
Сьогодні обриси партнерських відносин між бізнесом і органами влади розтанули в тумані порожніх обіцянок, здирницьких законопроектів, зростання відстані між доходами найбіднішої та найбагатшої частин українського суспільства.
Численні акції протесту та майдани при теперішньому правлінні були спровоковані прийняттям нового Податкового кодексу. Підприємці масово виходили на майдани всієї України з вимогою зупинити його дію, адже розуміли: тільки Податковий кодекс в дію – почнеться знищення середнього класу в державі. Можновладці не зважали, що більшість тих, хто торгує на базарах, у торгових центрах, у своїх приватних магазинах, хто виробляє у маленьких цехах свою продукцію, хто, маючи свій транспорт, почав займатися перевезеннями, та і не тільки, відкривали свою справу, бо іншого виходу не було у 90-х. У той час фабрики та заводи були знищені та порізані на металобрухт «прихватизаторами», а працівники викинуті на вулицю. Бюджетників, вчителів та медиків, а заразом і армію, посадили на голодний пайок. Тому люди давали самі собі раду, хто як міг, але хтось і не зміг… Нікого не хвилюють набрані кредити в банках, які також належать їм, а «стрибки» долара та євро повинні компенсовувати підприємці та інші громадяни, тоді коли з-за кордону мільярди пішли в «чиїсь» кишені.
Фото Віталія Тараненка
Ми у жовтні-листопаді 2010 року провели чимало безсонних ночей у автобусах та поїздах у напрямку до Києва, з мокрими ногами стояли на майданах, у холоді проводили ночі у наметах, надовго залишали у своїх домівках дітей заради одного – скасувати Податковий кодекс, щоб дати можливість підприємцям вести та розвивати свій бізнес. Ця вимога і зараз є незмінною, тому що Закон України № 2755-17 є нікчемним і недолугим. Нікчемним і недолугим він є тому, що це не продукт одного професійного колективу науковців і практиків, він є продуктом колективів «проФФесіоналів» з домінантою податкової, яка взяла на себе функції (не надані їй державою), а саме: інквізиції, рейдерів, кілерів. Ми вважаємо, що в державі, яка декларує принципи природного права людини, принципи правової держави, принципи демократії та стоїть на захисті цих прав і гарантує їх виконання, такий Податковий кодекс існувати апріорі не може і не повинен. На цьому стоїмо і стояти будемо!
Немає також ясності із спрощеною системою оподаткування. Урядовий закон є неприйнятним для більшості суб’єктів малого бізнесу.
Непід’ємним тягарем для більшості суб’єктів малого підприємництва залишається єдиний соціальний внесок.
Перевірки господарської діяльності суб’єктів господарювання органами державного нагляду (контролю) надання документів дозвільного характеру перетворилися на низку актів корупції та відвертого хабарництва.
Повністю ігноруються органами влади та їх посадовими особами вимоги законодавства в сфері державної регуляторної політики, діалог органів влади та підприємницької спільноти фактично не відбувається.
Ці проблеми, які створила нинішня влада за останні роки підприємницькому середовищу в Україні, не оминули й інших громадян. Нема такої верстви населення, на яку б сьогоднішня «проФФесійна » влада не наступила. Суспільство поки-що мовчить, але набирає гніву. Час від часу своє незадоволення ми «виплескуємо» на акціях протесту, автомайданах, майданах у свої регіонах. Масові, організовані протести – це початок кінця кожного антинародного режиму.
Галина Кулик,
приватний підприємець,
м. Хмельницький.
