Україну підстерігає та ж загроза номер один, що й Росію: втрата керованості. Це коли нижчестоящі перестають підкорятися вищестоящим. Нічого страшнішого для правителів немає. Це починається в Росії. На чолі уряду ніхто і звати його ніяк.
Президент нічого не робить, боячись, що його накази не будуть виконуватися. Вельможі, вони ж головні злодії, в кількості приблизно двох тисяч осіб зайнято шкурними справами чи перебувають у ступорі від страху за себе і за свої гроші, які, як раптом виявилося, не можуть почувати себе в безпеці за бугром, на що були всі надії.
У такі історичні хвилини стає пронизливо ясно, що влада є владою лише остільки, оскільки її мовчазно визнають підвладні.
У свій час втрата керованості призвела до падіння Миколи Другого. Демократичний Тимчасовий уряд не зміг відновити керованість, і це дозволило взятися за справу більшовикам. Втрата керованості стала безпосередньою причиною розвалу СРСР.
Чиновництво виходить з підпорядкування в двох випадках. 1. Якщо альфа-самець явно слабкий. 2. Якщо він не може захистити від неприємностей, пов’язаних із виконанням його наказів. Що стосується населення, то тут додається випадок № 3: якщо вождь зі своїми наближеними остобісів людям так, що вони втрачають голови: хай гірше, аби інше.
Цікавий випадок № 4. І альфа-самець сильний, і захистити номенклатуру від неприємностей він в змозі: наприклад, надішле карателів для упокорення місцевого бунту, і не так вже він остобісів людям. А втрата керованості настає! Без всяких видимих причин. Напрошується порівняння з втомою металу. Це коли держапарат, суспільству, населенню – всім набридло безглузде правління, просто безглузде. Зазвичай це буває, коли перша особа виявляється явно не на своєму місці. Раніше всіх втомлюються від нього найближчі. Згадаймо хоча б Ніколашу.
За втратою керованості слідує анархія. Вона може бути короткою або тривалої, після чого одне з двох: або диктатура, або демократія. Диктатура, в свою чергу, буває швидкоплинною або довгої, після чого настає демократія. З демократією після анархії трохи інакше. Якщо вона не встоїть, то зміниться диктатурою, іншого не дано, це зрозуміло, але якщо встоїть і протримається більш-менш довго, то залишиться назавжди.
Анархія не обов’язково буває такою страшною, якою лякають один одного і населення ті, що боятися стати першими постраждалими. Такий чи вже страшною була вона, наприклад, у 1991 році? Труднощі життя були серйозні, заперечувати це неможливо, але вони були пов’язані не з втратою керованості, а з катастрофою абсурдною планової економіки. Для виникнення природних господарських зв’язків знадобився час, що опинилося в цілому далеко не таким трагічним, яким могло б бути.
Анатолій Стріляний,
“Коментарі, блоги”.
Версія для друкуСхожі матеріали:
