Ірина Ковальчук: “У Хмельницькому понад 80% базарників перебувають у “тіні”

Вірна соратниця хмельницького міського голови Сергія Мельника Ірина Ковальчук на якомусь етапі виявилася не потрібною і її швиденько викинули за борт. Як засвідчує історія взаємин між Мельником і його командою, “збиті льотчики” з посад заступників мера успішно переводилися на інші ділянки роботи. Так було з Анатолієм Савчуком, який у міській раді вів житлово-комунальні питання, — тепер очолює бюро технічної інвентаризації. Так було з гуманітарним замом Віктором Байдичем, посаду якого взагалі довелося ліквідовувати, а “кадра” спустити на нижчі кар’єрні щаблі, тобто на посаду директора СЗОШ I-III ступенів №24. Збій системи відбувся, коли звільнили Ірину Ковальчук, яка вела у місті питання підприємництва та інвестицій. Вона залишилася безробітною, чим було перекреслено восьмирічну командну роботу.

“Я на свободі”, — з цих слів розпочалася наша бесіда з Іриною Іванівною. Вигляд у неї говорив сам за себе, але у розмові відчувалися неоднозначні нотки. Вона практично не критикувала міського голову, іноді залишаючи для роздумів три крапки.

Фото Віталія Тараненка

На нашу адресу сипалися безпідставні звинувачення з боку Василя Ядухи

— Ви пропрацювали у Хмельницькій міській раді шість років. Розкажіть, які у Вас зараз відчуття, коли перебуваєте серед пересічних хмельничан, живете їхнім життям?

— Спочатку була боязнь. Адже тривалий час спілкуєшся в одному колі і тоді, здається, що іншого життя немає. Тепер, коли почала їздити тролейбусами і автобусами або ходити пішки, знаєте, комфортно себе відчуваю. Навіть дещо по-іншому реагую на буденні проблеми… Мені це подобається (усміхнулася). Щоправда, я все життя боялася відірватися від простого народу. Тому що я вийшла з робітничої сім’ї.

Взагалі налаштовувала себе на гірший варіант після звільнення, мовляв, комусь щось не вгодила або стала нецікава. Але виникла зворотна реакція — знайомі потягнулися до мене. Це з мирського боку. Що стосується духовного, то на власному прикладі переконалася (в силу різних обставин, раніше рідко відвідувала храми, хоча є віруючою людиною) у дієвості слів священика: “Господь вам воздає ще більше, ніж ви очікуєте”.

— Які уроки вдалося винести з чиновницького середовища?

— Мабуть, найголовніше те, що я реалізувалася. Передовсім, довела собі на що здатна. Також навчилася дипломатії і не боюся спілкуватися з людьми тоді, коли компетентна в тому чи іншому питанні і доводжу власну правоту.

— До речі, чи зуміли хоча б раз переконати на свій бік губернатора Василя Ядуху, який на останніх колегіях облдержадміністрації не скупився на критику влади Хмельницького?

— На одній з колегій ОДА, що стосувалася виплати заборгованості із заробітної плати, підкріпившись суттєвими аргументами, давала відсіч на кожне питання, яке озвучував Василь Ядуха. У мене було, що сказати, оскільки всі проблемні об’єкти ми совісно відпрацьовували. Але наступного дня викликали до прокуратури. Зустрілася з ними, домовилися про плідну співпрацю. Хоча, вважаю, що мета виклику до прокуратури стосувалася єдиного — поставити на місце міську владу.

На іншій вузькій нараді без преси я висловила власне бачення щодо подолання знову ж таки заборгованості. І Василь Степанович дав вказівку записати всі пропозиції. У кінцевому протоколі, на жаль, тільки врахували окремі.

— Не секрет, що з приходом на “капітанський місток” облдержадміністрації Василя Ядуха загострилися взаємини з хмельницьким міським головою Сергієм Мельником. Ви це відчували?

— Чого гріха таїти — на нашу адресу сипалися безпідставні звинувачення, що ми маємо “хвости”. Та кажуть, що сьогодні вже менше…

— Подейкують, що призначення на посаду заступника Мельника регіонала Анатолія Лаврентія, лобіювалося з ОДА і було частиною плану Партії регіонів, щоби взяти під контроль насамперед міську скарбничку.

— Неправда. Ніхто його не нав’язував, навпаки, — це був крок на зустріч з боку Сергія Івановича (Мельника — авт.), аби спільно попрацювати з Партією регіонів на громаду міста. Цим самим довести, що ми не плетемо жодних інтриг, а намагаємося забзпечувати життєдіяльність міста. Ми розраховували, що Анатолій Лаврентій — молода людина, з приватного бізнесу, з можливим прицілом на перспективу… Йому була доручена ділянка щодо залучення інвестицій. Однак не вийшло. На мою думку, не вистачило здібностей, при тому, що ми йому завжди всебічно допомагали.

— На останній сесії міської ради відбулася події, яку пророкували не один місяць — Сергій Мельник повернув у заступники Анатолія Нестерука, який  протягом 2006-2008 років уже працював на цій посаді. Як вважаєте, це підсилення команди бютівського мера?

(пауза). Так. Хто би не прийшов працювати, це, звичайно, підсилення. Анатолій Макарович має досвід, уже працював у міській раді. Це непоганий варіант. Але нині міській владі не вистачає кадрів.

 

“Таких “підйомів”, коли кіоск на ТСЦ “Поділля” продавали за 24 тисячі доларів, годі очікувати

— Ви, як ніхто знаєте, проблеми підприємництва. Але парадокс: 2010 року, коли протестні настрої малого і середнього бізнесу, вилилися у Податкові майдани, Хмельницьку міську владу це оминуло. Це пов’язано з тим, що центральні органи влади — облдержадміністрації — швидше можуть відреагувати, ніж органи місцевого самоврядування?

— Номер один цьому пояснення — це кропітка взаємодія з підприємцями. Тому що, ми досить багато займалися роз’ясненням податкового законодавства, максимально враховували думки і пропозиції представників бізнесу. Навіть до цього часу при міській раді діє координаційна рада з питань підприємництва, яку ще два роки тому ліквідували на всеукраїнському рівні. Таким чином до нас не могло бути жодних претензій.

Що стосується облдержадміністрації, то це безпосереднє представництво президента, яке формує законодавство і його впроваджує.

Учасники акції «Марш порожніх гаманців» біля Хмельницької ОДА. Фото Віталія Тараненка

— У розмові з одним із депутатів міської ради довелося почути про специфічне ставлення міського голови Мельника до підприємців. Наводимо цитату: “Він їх недолюблює, бо, вважає, що кожен підприємець зобов’язаний допомагати місту”.

— Можливо, потрібно було лояльніше ставитися до підприємців. Але я переконана, що міський голова зайняв правильну позицію — насамперед покажи, що ти зробив для міста, а тоді ми готові йти підприємцю на поступки. Адже не секрет, що великий відсоток економіки Хмельницького знаходиться в “тіні”. За моїми суб’єктивними підрахунками, у “тіні” знаходиться понад 80% базарників, у промисловості — менше 50%. Мер ж на практиці намагається для міста притягнути якомога більше коштів.

— Побутує думка, що Хмельницький — це місто базарів. Якби у міста забрати ці ринки, воно було би дотаційним?

— Хмельницький бюджет на 30% залежний від базарів. Це великий відсоток. Інший бік медалі — зайнятість населення. Для тисяч хмельничан це не лише робочі місця, а й засоби виживання і прогодування сімей.

— Є інформація, що “мертвим” ринком ТСЦ “Поділля” зацікавилися росіяни. На Вашу думку, чи є у цього ринку майбутнє?

— Час змінюється й ринки вже не ті. У тому вигляді, в якому побудований ТСЦ “Поділля”, немає майбутнього. А тим паче тих “підйомів”, коли кіоск на ТСЦ продавали за 24 тисячі доларів, годі очікувати. Нехай потенційні інвестори розвивають логістику. Я ж переконана, що свого часу міська влада зайняла чітку лінію з недопущення відкриття цього базару, оскільки існувала загроза для самих хмельницьких підприємців.

— Резонансний казус про псевдоінвесторів, котрі зголосилися побудувати в Одеській області плавучий термінал для прийому скрапленого газу (називають LNG-терміналом), кинув тінь на місто Хмельницький. Виявляється, що шахраї, які видавали себе за іспанських інвесторів, зустрічалися з Сергієм Мельником і обговорювали питання переробки твердих побутових відходів і активного мулу на очисних спорудах. Скажіть. будь ласка, як українській владі можна розпізнати в іноземцях хто є хто?

— Це було без мене. Але для міської влади це урок, оскільки необхідно скрупульозніше пересвідчуватися в повноваженнях потенційних інвесторах. Щоправда, міський відділ інвестицій якби навіть вийшов на профільне міністерство, то, навряд чи хто з ним би говорив. Раніше ми напряму співпрацювали з торгово-промисловою палатою, яка має розгалужену мережу зарубіжних підприємств, котрі мають намір вкладати кошти у розвиток економіки.

— 2015 рік — це пора не лише президентських виборів. Також паралельно відбуватимуться вибори до місцевих рад. Ірино Іванівно, Ви бачите себе у ролі депутата міської ради?

— Осторонь цих процес я точно не буде, бо є членом громадських організацій “Професійна допомога” і “Клубу бухгалтерів і аудиторів”. Ми зосередимося на захисті підприємництва. Плюс розширюватимемо свої напрямки і звертатимемо увагу на виховання дітей та молоді. Зокрема, плануємо взяти опікунство над дітьми-сиротами. Це питання вестиме молодіжне крило нашої організації.

Крім цього, наша громадська організація обов’язково делегуватиме своїх представників на кандидатів у депутати міської ради. Щодо мене, я цей варіант не відкидаю. Все залежатиме від фінансування.

— Ваш прогноз стосовно третьої каденції міського голови Сергія Мельника. Чи вдасться йому знову отримати понад 70% підтримки громади?

— Скажу так: нехай Господь допомагає тим, хто хоче працювати саме для громади.

Loading...
Теги: , , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Віталій Тараненко

Віталій Тараненко

Журналіст сайту "Незалежний громадський портал".
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Один коментар

  1. Колись на факультеті журналістики казали: матеріал без заголовка, що дівка нерозчесана після сну!!! А вдалий заголовок може і з багна пулю зробити! І це правда. Матеріал Віталія тому підтвердження. Наче нічого особливого в інтерв”ю, та заголовок змусив прочитати матеріал до останнього рядка! Молодець Віталій!!! 5+!!!
    Михайло ВАСИЛАШКО.

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.