“Незалежний громадський портал” розпочинає цикл публікацій про кандидатів у депутати Верховної Ради від Хмельницької області. Ми запропонуємо нашим читачам побачити потенційних слуг народу з різних ракурсів: їхнє минуле, теперішнє і майбутнє.
Першим під лупу НГП потрапив наймолодший у сучасній історії України колишній голова облдержадміністрації Олександр Буханевич. Помаранчевий хмельницький губернатор і перший заступник голови Державної податкової адміністрації, який на початку 2010 року після зміни влади в державі, канув в Лету, нині перед виборцями намагатиметься реанімувати власну політичну історію.
Під час бесіди Олександр Миколайович пообіцяв не виливати словесний бруд на свого візаві, що ітиме на опозиційній електоральній ниві. Щодо кандидатів від партії влади, то молодий політик висловив певний жаль, оскільки, як він вважає, вони є заручниками системи та змушені з відповідною риторикою (не завжди популярною) шукати прихильників.
Від себе Буханевич поклявся не роздаватиму гречку, але кілька новітніх обладнань до вибіркових офтальмологічних кабінетів, що розташовані у його 189 одномандатному округу, все ж таки планує поставити.
“Ближче до фінішу виборчих перегонів опозиційним кандидатам
варто об’єднатися і зняти слабші кандидатури на користь сильнішого”
— Ваша поява в амплуа кандидата у депутати Верховної Ради відверто здивувала. Адже за різними мірками, вартість проведення виборчої кампанії для кандидатів-мажоритарників вимірюється мільйонами доларів. Це похід за олімпійським принципом “головне не перемога, а участь”?
— Безумовно, що моєю метою є виключно перемога по 189 одномандатному округу. По-перше, до людей іду зі щирими принципами, які сповідую протягом тривалого часу. Це засади патріотизму та демократизму. Впевнений, що у цьому виборчому округу мої ідеї сприймаються. По-друге, працюючи на посадах секретаря Нетішинської міської ради, а згодом голови Хмельницької облдержадміністрації, вдалося зробити багато добрих справ, які, сподіваюся, нині пам’ятають люди. Мені не соромно йти до людей, з ними спілкуватися. Переконаний, що закидів на кшталт, що я щось вкрав, не буде.
Я продовжую підтримувати ідеї Об’єднаної опозиції. Тим паче, що з самого початку мою кандидатуру на цей округ було погоджено у Києві. Це вже після того, як в останній момент опозиція уклала угоду з ВО “Свобода”, на Хмельниччині 189 округ відійшов свободівцям. Всі чудово розуміють, що з рейтингом 3 відсотки ВО “Свобода” ніколи не переможе Партію регіонів. Тому, аби не бути каменем для перешкод Об’єднаної опозиції, я вирішив балотуватися як самовисуванець. Моїм завданням є недопущення тих людей до парламенту, яких би хотілося там менше бачити.
— Хто є спонсорами Вашої виборчої кампанії?
— Моя дружина працює підприємцем, і вона частково допомагатиме у фінансуванні. Також виборче законодавство не забороняє залучати до виборів друзів, партнерів, які б її фінансували. Наразі прізвища можливих спонсорів не буду називати тому що, у кампанії використовуватиму опозиційні гасла, а це може вплинути на їхній бізнес. Більше того це виглядатиме сьогодні ведмежою послугою.
— У документах, які Ви надали до ЦВК, говориться, що наразі представляєте громадську організацію “Об’єднання за Батьківщину”. У передвиборчій програмі Ви стверджуєте: “Підтримую положення програми Об’єднаної опозиції “Батьківщина” і готовий слідувати принципам, що в ній запропоновані: Справедлива держава, Чесна влада, Гідне життя”. Тобто на 189 одномандатному округу Олександр Буханевич позиціонуватиме себе, як опозиціонер?
— Так, я опозиціонер і в майбутньому підтримуватиму Об’єднану опозицію. Що стосується представника ВО “Свобода” (Ігор Сабій — авт.), що висунений на цей округ, то як такого погодження з “Батьківщиною” не було. Цей виборчий округ відійшов свободівцям винятково через домовленості. Але це не говорить, що вони агітуватимуть виборців за Об’єднану опозицію “Батьківщина”. Я переконаний, що соратники Тягнибока цього не робитимуть, бо їхнє завдання провести до Верховної Ради власну політичну силу. З огляду на таку ситуацію, задаюся питанням: “Хто агітуватиме на 189 окрузі за “Батьківщину?” Я готовий узяти на себе цю нішу, адже маю стабільну політичну орієнтацію. До речі, моя громадська організацію “Об’єднання за Батьківщину” видає газету “Правда Хмельниччини” 50-тисячним накладом, де чітко публікуються виступити лідерів опозиції Юлії Тимошенко і Арсенія Яценюка.
— Гаразд, аякже бути з ключовим принципом Об’єднаної опозиції щодо взаємної непоборності однополюсових кандидатів на окрузі?
— Я нікого не поборюю. Не критикував і надалі не критикуватиму діяльність ВО “Свободи”. Аналогічно діятиму щодо представників УДАРу та решти самовисуванців, які підтримають ідеї опозиції. Власне, політику будуватиму не на критиці опонентів, а не тій позитивній роботі, яку свого часу зробив сам.
В ідеалі я би притримувався наступного розвитку подій. Ближче до фінішу виборчих перегонів, коли стали би відомі реальні рейтинги кандидатів з опозиційними гаслами (не важливо, які у них прізвища), варто об’єднатися і зняти слабші кандидатури на користь сильнішого.
— Олександре Миколайовичу, чи залишився певний осад від того, що Об’єднана опозиція віддала виборчий округ свободівцю, а не Вам?
— Якщо він є, то досить незначний. Вважаю, що іноді потрібно придушувати особисті амбіції задля спільної перемоги.
— Місто Нетішин, де свого часу працювали секретарем Нетішинської міської ради, вважаєте для себе зручним у питанні голосування?
— Щойно повернувся з Нетішина. Скажу, що приємно здивований великою підтримкою мешканців. З іншого боку — я ніколи не втрачав зв’язок з цим містом, де прожив п’ять років. Маю там хороших друзів.
— Натомість Ваші опоненти кажуть, що працюючи в міській раді Ви брали хабарі мобільними телефонами.
— Хабарів я ніколи не брав, а тим паче мобілками. Нехай щось краще придумають, оригінальніше… Насправді, нетішинці знають, що вперше, за моєї ініціативи, у міській раді функціонувала депутатська група “Народна довіра”, що вносила конструктивні пропозиції і відстояла торговий центр і ринок, що мали піти з молотка.
— Які стосунки з керівництвом Хмельницької електростанції?
— Нормальні, робочі. Генеральний директор Микола Панащенко у минулому скликанні Хмельницької обласної ради був нашим соратником (пройшов від “Нашої України” — авт..).
“Я вдячний Івану Гладуняку за його школу. І у цій виборчій кампанії він мене підтримає”
— Як кандидат у народні депутати, маєте непоганий політичний досвід. 2006 року Ви стали наймолодшим в Україні головою облдержадміністрації. З нинішньої висоти польоту, оцініть, чи були тоді готові до посади губернатора.
— Не відразу я погодився на посаду керівника області. Проте команда, що тоді працювала, зокрема, колишній голова Хмельницької ОДА Іван Гладуняк і керівники силових структур підтримали мене, настільки зарядили… Оцінюючи зараз виконані справи нашою командою, переконаний, що є чим пишатися.
— Ви досі відчуваєте певні зобов’язання перед попереднім губернатором Іваном Гладуняком, який фактично привів Вас до посади голови облдержадміністрації?
— Насамперед Іван Васильович пішов працювати на посаду голови Хмельницької обласної ради, і, як підтвердила практика, це виявився правильний його вибір. Тож не коректно говорити, що він для мене поступився попереднім місцем роботи. Чи є зобов’язання перед Гладуняком, запитуєте Ви? Думаю, швидше, повага, вдячність за школу, яку разом пройшли, дружбу, що досі триває між нами. Впевнений, що ми з Іваном Васильовичем і надалі йтимемо разом по життю. І у цій виборчій кампанії він мене підтримає.
— У ті помаранчеві часи, паралельно з держслужбою, Вас обрали головою обласного осередку партії “Наша Україна”. 2006 року чергові вибори до Верховної ради засвідчили нечистоплотність політичної партії екс-президента Віктора Ющенка. Приміром, на Хмельниччині обласний осередок партії “Народний союз Наша Україна” заборгував працівникам свого апарату понад 800 тис. грн зарплати, що є найбільшою заборгованістю серед економічно-неактивних підприємств краю. Загалом, зарплату не одержали майже 80 працівників апарату партії. Чому так сталося?
— Допоки я очолював облдержадміністрацію і головував у “Нашій Україні”, боргів із зарплати не існувало. Обласна партійна організація практично ніколи самостійно не фінансувалася — кошти надходили з центрального виконавчого комітету партії. Невиплати з’явилася пізніше, коли мене звільнили. Тоді, вочевидь, до вподоби був інший проект — Єдиний центр і “Нашу Україну” пустили на самоплив.
— Як нині боргова прірва може вплинути на перебіг виборчої кампанії партії “Наша Україна”, яка знову виявила намір брати участь?
— Зрозуміло, що партійні активісти, яким заборгували кошти, більше не візьмуться за стару справу. Тим більше, що рейтинг цієї політичної сили низький. Якщо говорити про Віктора Ющенка, який мене призначав і звільняв з посади голови Хмельницької облдержадміністрації, то тих 10 відсотків, на їхню думку, на які претендує його сила, сьогодні замало. Адже 2004 року українці всенародно обрали Віктора Андрійовича. До слова, на Хмельниччині рівень підтримки становив 70-80%! Зараз усі розуміють, що “Наша Україна” не набере і одного відсотка.
“Планував захищатися докторську дисертацію наступного року, але, враховуючи нинішній політично-бурхливий рік, доведеться її відкласти до 2014 року”
— У Вашій біографії є запис двох років і одного місяця роботи на посаді першого заступника голови Державної податкової адміністрації України. Тепер у передвиборчій програмі Ви наголошуєте: “Податкова повинна працювати для людей, а не люди на податкову”. Цікаво, а як було при Вас?
— Ми намагалися цей принцип втілювати в життя. І завжди по вертикалі переконували районні та обласній податкові інспекції: не рапортувати про зібрані податки, їх підприємці повинні сплачувати. На жаль, те, що відбувалося на місцях, йшло у розріз наших звітів на Кабінет міністрів України. До прикладу, керівництво ДПА звітує, що в областях перевірки малого і середнього бізнесу зменшені на третину. У дійсності податковий інспектор заходив сільські магазини, оголошував, що прибув з перевіркою за що негласно одержував мзду від приватних підприємців. Такі випадки перевірки на паперах не фіксувалися.
Я постійно задаюся запитанням: а чи варто винаходити велосипед щодо реформування податкової системи? Є ряд країн, що нормально розвиваються з розумною системою оподаткування. Чому б Україні не взяти за зразок той чи інший напрямок та апробувати у себе?! Натомість сьогодні у нашій державі хочуть ввести податок з обігу, при цьому зменшити ПДВ до 7%. Виходить такий мікс, який теоретично і практично не можливий.
— Ваш колишній шеф по податковій Сергій Буряк нині балотується до ВР по 192 одномандатному округу з центром у Шепетівці. На якому рівні залишилися зв’язки з ним і чи готовий він частково посприяти Вам на виборах?
— Із Сергієм Васильовичем Буряком знайомий ще до призначення губернатором Хмельниччини. Склалися нормальні товаристські стосунки. Я та мої колеги податківці вважають його керівництво кращими роками для ДПА України. Сергій Буряк відстоював інтереси служби, толерантно вирішував проблеми.
Що стосується допомоги на виборах, то вплив Буряка на окремі частини мого округу чималий (смт Антоніни Красилівського району входить у сфери впливу корпорації “Сварог Вест Груп”, що належить С.Буряку — авт.). Буду спілкуватися з Сергієм Васильовичем, адже кожен голос виборця на вагу золота.
— Олександре Миколайовичу, чим готові конкретно допомогти громаді? Будете обмежуватися банальними продуктовими наборами чи застосуєте іншу технологію?
— Для того, аби орієнтуватися в потребах громади, необхідно з нею попрацювати. На жаль, не можу у таких масштабах, як офіційні олігархи, що йдуть на хмельницькій мажоритарці, допомагати населенню. Я не олігарх, тож не буду роздавати гречку, як це роблять мої опоненти на округу. Адже, коли людям дає кілограм гречки, виглядатиме образливо, мовляв, за кіло купив виборців. Можливо, людина і потребує гречки, але мені соромно її роздавати, розуміючи, що людину можна образити.
Однак за сприяння київських друзів спробуємо оновити медичне обладнання на окрузі. Попередньо переговорили і зійшлися на тому, що мої знайомі закуплять обладнання до офтальмологічного кабінету, де є необхідність. Не секрет, що у кожній сім’ї знайдуться люди, котрі мають проблеми із зором. На мою думку, капіталовкладення в медицину є найнеобхіднішими і перспективними. Пам’ятаю, коли ще керував Хмельницькою областю, ми стали піонерами у деяких питаннях, а саме, проведення операцій на відкритому серці людини у Західній Україні тощо.
— Тобто під час агітації Ви обов’язково згадуватимете, що зробили для нетішинців, теофіпольчан, білогірчан, красилівчан та ізяславчан?
— Так. І мене обурює той факт, що сьогодні Партія регіонів іде на вибори з гаслом “Вони обіцяли — ми зробили”. Наприклад, ми газифікували 30 населених пунктів Білогірського району, а нова влада за останні два роки — жодного! То хто обіцяв, а хто зробив? У ті часи наша команда газифіковувала у рік, мінімум, 100 сіл.
Водночас не бачу резону критикувати діючу місцеву владу. Вони — заручники ситуації, в якій опинилися. Не зважаючи на мою опозиційність, діючий голова Хмельницької ОДА Василь Ядуха робить правильні речі щодо соціально-економічного розвитку краю.
— Ви зараз виправдовуєте регіонала Василя Ядуху?
— Маю на увазі, саме напрямок використання бюджетних коштів. Він заручник ситуації. Будуть Іванов, Петров – діятимуть так саме. Є визначені розміри державних субвенцій для Хмельницької області. Будь-який голова ОДА не хоче гіршого фінансування для своєї області. Але, якщо керівництво держави бачить лише східні і південні регіони, то до чого тут хмельницький губернатор. За інші напрямки роботи Ядухи не говорю, бо не мав достатньо часу їх вивчати.
— Якщо не пройдете до парламенту, чим займатиметеся?
— Я такої думки недопускаю (сміється).
— Ваше офіційне місце працевлаштування?
— Голова обласної громадської організацію “Об’єднання за Батьківщину” і разом з тим пишу докторську дисертацію в Інституті законодавства Верховної Ради на тему: “Теоретико-правові та праксеологічні засади надання адміністративних послуг в Україні”. Планував захищатися наступного року, але, враховуючи нинішній політично-бурхливий рік, доведеться відкласти до 2014 року. Торік у фахових виданнях Вищої атестаційної комісії України опублікував 10 статей, цього року — одну.
Крім цього, займаюся викладацькою діяльність у Національному університеті державної податкової служби України (м. Ірпінь).
— Як гадаєте, Ваша докторська дисертація знайде практичне застосування?
— Перед тим, як її захищати, я повинен показати її реалізацію. Відтак, як у жовтні стану народним депутатом, самостійно внесу на розгляд парламенту ряд законопроектів, що стосуються надання адміністративних послуг в Україні. Чи буде він ухвалений у такому вигляді, як я бачу, є великий сумнів, бо діюча влада до уваги бере лише свої законопроекти. Проте чималий ряд законодавчих поправок у напрямку адмінпослуг я розраховую.