Якщо на минулих виборах Михайло Сімашкевич увійшов до кабінету міського голови Кам’янця-Подільського, м’яко кажучи, «зі скрипом», то цього разу, мабуть, і не пакував речі. Опитування показували значний відрив мера від конкурентів, і вибори це довели: найближчий переслідувач – голова міського осередку ВО «Свобода» Михайло Посітко набрав близько 20 % голосів, тоді як Сімашкевич випередив його більше, аніж вдвічі.
Усіх цікавило, чи БПП висуватиме свого кандидата на посаду градоначальника міста, однак, як і на позачергових виборах до ВР, у президентській партії не знайшли достойних кандидатів.
Про політику діючий мер говорить неохоче, а ось коли тема переходить на питання життєдіяльності міста, то його ентузіазм помітно зростає. Він завжди всім нагадує, що є аполітичним, однак не заперечує, що партії все ж намагаються його «перетягнути» чи «придавити».
Про вибори, кадрові зміни, забудову Старого міста та мораторій на встановлення МАФів у сьогоднішньому інтерв’ю зі старим-новим мером Кам’янця-Подільського Михайлом Сімашкевичем:
– 2010 року ви стали мером міста з підтримкою в 26,6%, цьогоріч вона зросла до майже 47%. Що сприяло такому поштовху?
– В 2010 році мене ніхто не знав, не знали, що я зробив. Тому це і так добре, що тоді набрав 26 відсотків. Я був начальником податкової інспекції, і тоді вважалось, що це адмінресурс. Тому мало хто міг повірити в те, що я можу щось зробити як господарник. Стосовно цих виборів, то думаю, що багато залежить від того, що я не відносився до жодної політичної сили, і під час проведення цих виборів у мене було що розказати про нашу спільну з командою роботу: конкретні справи, конкретні результати. Для того щоб не говорили, що я використовую адмінресурс, я не проводив фактично жодної зустрічі перед самими виборами у школах, колективах. Ми розробили листівки, де вказувалось, що зроблено у Кам’янці-Подільському. На сьогоднішній день мені абсолютно не соромно за жодну справу, яку ми зробили. Я можу кожному у вічі дивитись і відверто сказати, що те, що зроблено, зроблено тільки для блага міста. Також я вкотре підкреслюю, що міський голова має бути позапартійним і дивитись у вічі не партіям, а простим людям.
– А з вами вели перемовини представники політичних сил, щоб йти на вибори під їхніми прапорами?
– Було таке, що і говорили, і придавити хотіли, щоб під «логіном» партії йти, але моя принципова позиція – в жодній партії не бути. Я не пішов в «Партію регіонів», коли мене «наклоняли», повірте, був тиск серйозний. Навіть зараз, коли були якісь розмови, то я зразу сказав, що від своєї ідеї не відмовляюсь, я – позапартійний. Працюю з усіма партіями, але дивлюсь на людей, які працюють поряд зі мною.
– Вас відкрито підтримував нардеп Володимир Мельниченко з президентської партії. Була домовленість, що БПП «Солідарність» не висуватиме вам конкурента?
– Враховуючи той рейтинг, що робили в загальному опитувані, вони (БПП, – авт.), побачили (я так собі думаю), що немає такої людини, яка б перевершила (Сімашкевича, – авт.), а для партії було б соромно програти вибори. Мені ставилось запитання «чи підете від партії?», та я ще раз наголошую, що не піду в жодну партію. Хоча деякі політсили дуже багато що обіцяли.
– Деякі політологи, навпаки, стверджують, що міському голові без допомоги власної фракції доволі важко працювати. Як шукатимете компроміс з новими депутатами?
– Я дивлюсь, як було минулої каденції. В політичних сил думки не сходились тільки в одному – реакції на те, що зверху кажуть партії. Наприклад, треба написати листа, щоб зняти Прем’єр-міністра. Ура, всі йдемо або не підтримуємо. «Війна» йшла тільки через це. Або ж треба щось написати проти Президента, проти уряду і т.д. Коли йшли питання по життєдіяльності міста, то в нас не було жодного дискусійного питання: ні по розподілу фінансів, ні по бюджету, по виділенню земельних ділянок. Ми маємо на місці вирішувати умови проживання нашого населення. Якщо ж буде напруження політичних пристрастей, то, напевно, треба виходити до народу і питати «чиї інтереси вони захищають: ваші чи безпосередньо свої?»
В нас би не було стільки інвестицій за ці кілька років, якби я належав до якоїсь партії. Приїжджаєш в місто Київ, і якщо в тебе є якась партійна приналежність, то, повірте мені, на тебе дивляться зовсім іншими очима. Якщо ти з протилежної партії, то кажуть: «Почекайте, може, ваші вам щось допоможуть».
– Скільки коштувала ваша виборча кампанія?
– Близько 60 тисяч гривень. Зрозумійте, як тільки починається передвиборча кампанія, то ціни для виступів на радіо, в газетах, на телебаченні певною мірою ростуть.
– Хто головні спонсори кампанії?
– Ми надамо звіт по кожній людині, це в основному фізичні особи, прості люди, які надавали по 4-5 тисяч гривень. Скажімо, зять мій дав майже 10 тисяч гривень.
– Стосовно вашої команди: ви майже не проводили її ротацію. Задоволені їхньою роботою чи будуть кадрові зміни?
– Деякі кадрові зміни, звичайно, будуть, без них не обійдемось, але в цілому я б не хотів розривати команду на цей період. Ви самі розумієте, що це на 2 роки, і не хотілось би за цей час провалити все те, що ми не доробили. Ось цих два роки мають довести правильність рішень, що наша команда приймала, це будуть фактично ті 2 роки, що у нас забрала війна. До цього були нормальні інвестори, які готові були вкладати гроші, але війна все загальмувала.
– Ще одне кадрове запитання – Валерій Гордійчук, гендиректор КП «Міськтепловоденергія». Під час акцій протесту ви казали, що після отримання кредиту Світового банку подумаєте про його можливу заміну. Щось змінилось з тих пір?
– На сьогоднішній день кредит Світового банку ще не отриманий, йдуть останні перемовини. Кредит Світового банку – це не просто отримали і все: за нього на початку мусить хтось розписатися і коли закриють теж. Якщо ми зробимо ці роботи за рік, то тоді можна буде щось говорити. В мене питань до нього як до керівника (Валерія Гордійчука, – авт.) дуже багато, але всі ці питання відносяться тільки до його характеру. Він практично з машини не вилазить: треба їхати дивитись пелетний завод, треба їхати в Латвію дивитись котли, в Бельгію, Німеччину. Це все він практично за свої кошти їде. Він їздить, щоб впевнитись, чи кошти нам прийдуть та якої якості обладнання.
Ми взяли «Теплокомуненерго» з 47 мільйонним боргом, а зараз жодної копійки боргу і підприємство оновилось на 76 мільйонів. Це завдячуючи тим програмам, де він приймав участь і домовлявся. Ця людина на сьогоднішній день, як керівник в глобальному плані, мене влаштовує. І хоча в нас завжди на високих тонах проходять розмови, але я не бачу іншої людина, яка б «потягнула» це.
– Багато «каміння летіло у ваш город» через суттєве збільшення кількості МАФів в місті. Вони розміщувались в найнесподіваніших місцях, наприклад, посеред тротуару біля «старого Фуршету». Як ви слідкуєте за цією ситуацією?
– Ситуація з МАФами – це проблема всього міста, усієї країни, Східної Європи. Зараз, коли я буваю в Європі, то бачу, що ніхто не звертає увагу на те, що біля мерії стоїть МАФ. Можуть бути кругом квіти, а між ними – МАФи невеликі, але вони нормально виглядають. Біля них завжди дуже багато квітів і люди там заробляють кошти. Там це якось входить в нормальну концепцію міста.
По нашому законодавству, якщо людина написала звернення, де просить в певному місці надати дозвіл на розміщення малої архітектурної форми, і це не заборонено Законом або генпланом міста, нам потрібно надати офіційну відповідь, чому його там не може бути. Також я розумію, що кожен МАФ – це 1-2 робочих місця. Проте за цих 5 років ми використали всю можливість, де можна встановлювати МАФи, особливо в центрі міста. Тому з цього року ми накладаємо повний мораторій на встановлення будь-яких МАФів.
Хіба буде велика необхідність: якщо люди звертатимуться через електронну петицію з проханням встановити тимчасову споруду в центрі міста, скажімо, для продажу ліків. Якщо аптека готова продавати ліки дешевше, і це підтримуватимуть люди, тоді це питання буде розглядатись. А так вже все, де можливо було їх розставити, ми вже це дозволили, інакше буде просто загромадженість території міста.
– А як стосовно забудови Старого міста? Рекламні щити «Увійди в історію. Придбай квартиру в 40 метрах від найдревнішої аутентичної ратуші України» на туристів справляють, м’яко кажучи, дивні враження.
– В 2010 році, коли ми прийшли, все Старе місто було в парканах. Земля тоді ще продавалась за дуже серйозні гроші, з правом оренди. Ми прийняли рішення: хто не використовує землі певний період, і закінчується термін, то передаємо її в руки тим будівельним організаціям, що спроможні щось зробити. Стосовно відбудови Старого міста, то вона відбувається чітко до плану. Без погодження з радою архітекторів нічого не будується. Якщо будівництво не суперечить Закону, ми не можемо просто відмовити, а необхідно доводити, чому ми це забороняємо.
На сьогоднішній день серйозних порушень не виявлено. Цим питанням займалась обласна прокуратура, Генеральна прокуратура. Є одна-дві людини, які, коли починаєш розбиратись, чому вони пишуть ці скарги, то виявляєш, що в них там є зацікавленість. В них або поруч будинок, або їм просто заважає, що хтось щось будує. На сьогоднішній день я не бачу якихось непорозумінь стосовно Старого міста.
Ми вперше за всі роки Незалежності і Радянського Союзу, там, де надавали дозволи на реконструкцію старих будинків, почали роботи археологічні розкопки. Зрозумійте, ми змушуємо підприємців за власні кошти робити археологічні дослідження, це одна з умов для відбудови .
– На якій стадії реконструкція Новозахідної башти?
– В чому проблема: коли кошти виділяють, у нас область завжди хоче перехопити їх, щоб бути розпорядником. Кошти виділили на «Єдиного замовника» (Державне підприємство «Хмельницька обласна служба єдиного замовника», – НГП), ми ставили вимогу, щоб гроші дали місту, і поки вони будуть йти, ми б своїми силами вже почали робити ремонт башти. Нам цього не дали і сказали, що тільки через центр Єдиного замовника, через Хмельницький. Поки кошти пройшли, то виявляється, що в них заблокований рахунок, і ми зараз не знаємо, як вийти з цієї ситуації, бо за півтора місяця ці кошти ми освоїти не зможемо. Така ситуація виходить, ніби нас свідомо підводять до того, що ці кошти необхідно забрати.
Ці гроші завжди виділяються в кінці року. Кабмін виділив їх і дотримав до останнього часу. Тепер, якщо ми протягом одного тижня не отримаємо цих коштів, то будемо змушені відмовитись від них, щоб перенести на наступний рік. Тому що, якщо ми їх візьмемо і не використаємо до 1 січня, то будуть великі проблеми.
Це загальна проблема нашої держави. Прем’єр-міністр завжди нам каже: «ми ж вам гроші дали, ви їх не використали», або на нараді: «минулого року місто Кам’янець-Подільський не використало 1,5 мільйона гривень для будівництва доріг». Але ж ніхто не говорить, що ці гроші нам дали 24 грудня і ми мали за 7 днів їх використати. Але звучить то голосно, так?
– Є якась нова інформація стосовно пожежі на центральному ринку? Можливо, висновки експертизи, чи хоча б «хто винен і що робити»?
– Попередня інформація – коротке замикання в холодильних установках. Ще немає результатів експертизи. Самі бачите, до чого призводить, якщо непланомірно проводиться забудова. Шкода тих людей, бо вони якось заробляли ті кошти, але я скажу відверто, я стараюсь абстрагуватись від ринку, щоб потім не говорили, що в мене є там якийсь інтерес. Коли люди до мене звертаються по конкретному питанню, я його вирішую.
Я не хочу йти на базар, щоб не казали, що хочу його забрати собі. Я хочу лише порядку та спокою на ринку. Те, що в моїй компетенції, я буду добиватись. Коли ми хотіли забрати землю ринку в місто, хоча й розуміли, що це велике навантаження, то народ на базарі став категорично проти, захищали дирекцію ринку, бо думали, що в них хочуть щось забрати. А зараз, коли до мене приходять і кажуть, що каналізація не працює, то за що нам її робити? Ви платите все в кооперацію. А податки, які дають в місцевий бюджет, – це копійки. І що ж, ми маємо забрати кошти з дитячого садочку і зробити вам на ринку каналізацію? Звичайно, ні. Я такого не дозволю собі, та й совість мені не дозволить. Збирайте кошти, створюйте собі організацію. Тут багато нюансів є.
– Наприкінці серпня Валерія Лутковська направила вам лист, де просила надавати за вимогою інформацію про вільні землі в місті. Яка ситуація з такими ділянками?
– Для того щоб надавати таку інформацію офіційно, необхідно мати її в електронному або іншому вигляді. Щоб зробити загальний реєстр всіх земель, нам потрібно близько 10 мільйонів гривень. Ми це питання розглядали протягом 5 років, але таких коштів не можемо виділити. Зараз така ж ситуація і з учасниками АТО. Якщо в нас зараз є 700 учасників АТО, яким необхідно дати землю, то ми знайшли лише 60 ділянок. Знайдемо ще 20 – це не вирішить ситуацію. Такий реєстр ми не зробимо ще за 5 років однозначно.
– Три найважливіші кроки на цю каденцію
Перше – відійти від енергетичної залежності нашої ТЕЦ. Її необхідно закрити і збудувати нову котельню, зробити центральні магістралі, що проходять по вулицях. Зробити один раз, щоб було на років 25. Перше питання – енергетика, тепло, вода.
По друге – створення робочих місць, залучення інвестицій. Обов’язково розвивати економіку, бо жодне місто без розвитку економіки не буде працювати. Пріоритети – інвестиційні проекти, побудова бальнеологічного курорту, завод «Електроприлад», насіннєвий завод.
Третє основне питання – ремонт доріг та внутрішньодворових проїздів.
Це три основних напрямки. Також за найближчих 2 роки плануємо максимально зробити шатрові перекриття в будинках.
Ще ми відчули, що треба посилювати роботу з нашою молоддю. Треба їм пояснити, що від них багато залежить. Для того щоб безглуздя «я ні на що не впливаю» їм вибити з голови, треба їх вислуховувати, пояснювати, що ми можемо разом зробити.
Розмовляв Дмитро Шеремета.