Незалежний громадський портал

Інтернет-видання “Незалежний громадський портал” на старті позачергових виборів до Верховної Ради України зіткнулося з небезпечним прецедентом. Це — кібератаки, направлені на паралізацію роботи засобу масової інформації, який пише правду. Виявляється, якщо ду-у-у-у-же захотіти, буквально за лічені години можна покласти на лопатки будь-яке медіа, яке працює у мережі Інтернет.

Пам’ятаєте, як у розпал зимових розстрілів на київському Майдані, хакери виводили з ладу популярні українські ЗМІ, зокрема, “Українську правду”, УНІАН, “Лівий берег”? Мета таких витівок одразу читалася: максимально врізати доступ читачів до споживання інформацій. А звідси — мінімізувати вплив громадянського суспільства на процеси, що відбуваються в країні.

У випадку з “Незалежним громадським порталом” прослідковується та ж тенденція. Починаючи з шостої вечора 11 вересня, ми майже два дні “пролежали”: сайт не відкривався, на нього не було можливості оперативно “залляти” свіжі новини. Технічні працівники НГП розводили руками, мовляв, такого потоку “заражених”“айпішок” до цього часу не спостерігалося. Що їх так раптом “зацікавило”?

Так виглядав “Незалежний громадський портал” після втручання DDoS-атак

11 вересня, як і в попередні дні, НГП, здебільшого, давав інформації, пов’язані з військовим конфліктом, який кілька місяців триває на сході України: хто і скільки спрямував допомоги українській армії з області, скільки загинуло наших вояків тощо.

Розбавленням інформаційної гами стала публікація у блогах про діяльність одного з народних депутатів України, який у 2012 році виграв вибори на одному з округів Хмельницької області. Це була звичайна аналітика звіту нардепа, який у формі журналу нині роздається в окрузі. До того ж цей політик на момент написання статті ще не зареєструвався кандидатом у народні депутати до нового парламенту.

За нашими припущеннями, збій у роботі сайту стався після кількох годин, коли з’явився цей політичний блог. Це дає підстави говорити, що в країні відбулася лише вулична революція. Натомість революція мислення та глузду у багатьох людей, на жаль, не пройшла. Виходить, що тирана вигнали з України і, начебто, надломилися система, але в декого “тиран” і далі сидить. І чинить страшні речі.

Країна проводить дочасні парламентські вибори за механізмом, який залишив у спадок Янукович і його Партія регіонів. Кандидати-мажоритарники за старою звичкою понесуть у народ мішки з гречкою, що у підсумку будуть набиті половою.

Преса знову опиниться між двох вогнів: подаючи правду про нинішніх чи майбутніх слуг народу, нариваєшся на проблеми. Однак кожен з нас, журналістів, вибирає той шлях, який вважає правильним. Як казав французький мислитель Жан-Жак Руссо, моя справа сказати правду, а не змушувати вірити в неї.

P.S. Якби всі затрачені зусилля і гроші, кинуті невідомими особами на виведення з ладу “Незалежного громадського порталу” та й направити на повалення прокремлівської пропаганди, повірте, ефект був би набагато вищим і кориснішим.