У важкий час війни, коли кращі українські сини кладуть життя за рідну землю, коли ми всі мали би згуртуватись в єдиному бажанні – об”єднатись, захистити і відстояти Україну, зміцнити силу і дух кожного, хто бореться за це, докласти старань для будівництва оновленої держави, знаходяться такі ділки, для кого найтрагічніші дні в житті всієї держави і кожного з нас перетворюються на момент швидкої і цинічної наживи. Для кого ні в помислах, ні в діях, ні у серці не залишається нічого святого. Серед таких народний депутат Олег Лукашук.
Не перший рік він зазіхає на територію, що на законних підставах належить Хмельницькій приватній науково – технічній фірмі “Союз”, і частина якої відведена під будівництво храму та лікарні.
При цьому освятили початок будівництва, збудували капличку, в якій вже проводяться богослужіння, поставили хрести. Однак продовжити будівництв і звести храм відповідно розробленого проекту і плану не вдається. Бо з 2006 року Лукашук постійно організовує рейдерське захоплення цієї ділянки.
Не обмежившись судовими скандалами, робітники ДП “Імпульс-Світ”, яке належить родині Лукашука, знесли огорожу фірми “Союз”, намагались не пустити на робочі місця її працівників. А ще за пару місяців почали будувати просто на чужій території свої комунікації та торгові кіоски. Не погребували нічим – з освяченої землі просто викрали і викинули три освячених хрести. Потім на очах у всіх знесли палі, які були забиті під будівництво церкви, і почали будувати кіоски.
Спроби силою заволодіти землею Олег Лукашук вже роками “підкріплює” судовою тяганиною, де намагається довести, що земля, на яку зазіхає, належить саме йому. І це при тому, що для ПНТФ “Союз” територія була виділена міською владою ще у 1990 році. Натомість ДП “Імпульс-Світ” отримав в оренду сусідню ділянку лише в 2007 році.
Площадка під спорудження церкви давно вимощена плитами, забиті палі, завезено близько тисячі тонн гранітного каменю, стільки ж залізобетонних відходів та спеціальні фундаментні конструкції. Ми готові були ось-ось розпочати масштабні будівельні роботи, але замість того змушені вже роками відбиватись від посягань депутата, котрий в той же час без усякого страху і мук совісті зводить на освяченій землі базарні ятки та туалет. Достукатись до його розуму і серця не вдається. Але найганебніше те, що і значна частина суддів підтримує цю надуману справу, виносить несправедливі рішення, свідомо підтримує вогнище цієї негідної війни з вірянами. Дійшло навіть до того, що суддя Господарського суду Хмельницької області просто знехтувала ухвалою Вищого адміністративного суду України, яка вже поставила крапку у цій справі, визнавши всі права ПНТФ “Союз”. Закрили очі на цю ухвалу і депутати Хмельницької міської ради, що стали на бік Лукашука і його торгових яток, а не на сторону віри і церкви.
фото макета церкви
Хочеться запитати, невже ніхто із депутатів, суддів, чиновників, приймаючи такі рішення, не думав про те, що будуючи базари на місці Божих храмів, завдають таких глибоких ударів своєму народові і країні, що ще важчі, ніж віроломна агресія сусідньої країни.
Якщо продажні суди і непрофесійні правоохоронці не бачать підстав для вжиття заходів для прокурорського реагування чи кримінального провадження, як це вони не один раз зазначали у своїх відписках, то хоча б на мить задумались про те, що існує ще й вищий Божий суд, рішення якого не дано нікому оскаржувати.
Ми вже переживали часи, коли руйнувались церкви, палились ікони, викидались на смітники хрести. Вони обернулись страшними людськими жертвами і стражданнями. Невже не зрозуміли уроків минулого? Невже не зробили жодних висновків?
Україні знову послані непрості випробування. Знову гинуть її найкращі сини. Та замість того, щоб усім миром молитись у храмах, підняти свої душі до неба, знаходяться негідники, котрі продовжують вести цинічні бої за землю та гроші. Найганебніше те, що роблять це не тільки зовнішні агресори, а й ті, хто називає себе українцем і християнином.
Не знайшовши підтримки і розуміння у правоохоронців та минулої влади, змушений звернутись до Церкви, до всіх православних священиків. Тільки ваше заступництво і підтримка може нам допомогти. Ми боремось не за земельну ділянку. А лише за право прислужитись церкві та вірі, будуючи для людей храм та лікарню. І тому звертаємось до духовенства із проханням підтримати нас і допомогти.