Ліси навколо Святогірської Лаври нагадують “Конча-Заспу” – порослі соснами маєтки, де за кам’яними парканами проглядаються шикарні дерев’яні тереми, та блищать позолотою куполи капличок (є така манера в української еліти будувати бані-сауни вкупі зі спорудами релігійного культу).
Однак серед цієї розкоші трапляються бази радянського вигляду. Це дитячі санаторії. Чому вони ще збереглися? Донецька область не багата рекреаційними ресурсами і тому оздоровлення дітей в Святогорську приносить реальний прибуток. Особливо, якщо їх власники близькі до влади – можна відмивати гроші у державних тендерах. Місцеві розповідають, що більшість дитячих баз “патронує” Анатолій Близнюк -міністр регіонального розвитку, колишній губернатор області.
Наша ж розповідь буде також про дитячу базу з радянською назвою “Гайдар”. Ця база вже більше року не приймає дітей. Тому, що не мала даху в керівництві області, на ній “не годувався” губернатор, отож пала вона жертвою рейдерів. І, як говорить колишній власник бази Валентина Скугаревська, діти повинні подякувати за це молодій команді Сергія Арбузова.
До 2011 року “Гайдар” завжди був повний дітей, путівки сюди користувалися популярністю. По-перше, були недорогі. По-друге, дітям подобалося, як було організовано їх дозвілля. “Нам діток навіть привозили на шестисотих мерседесах”, – хвалиться Скугаревська. “При чому тих кого привозили на Мерсах зазвичай мали пільгові путівки”, – додає власниця бази.
“Ми проводили велопробіги по лісу, вночі з ліхтариками водили дітей на гору до пам’ятника Артему зустрічати світанок, у нас відбувалися вистави і бали, була своя костюмерна, дітки носилися з тваринками з живого куточка – шиншилами та хом’ячками, в міні-зоопарку були дорогі папуги, та рідкісний білий байбак, ми дуже старалися, щоб дітям було весело”, – розповідає колишня власниця бази. Скугаревська згадує, як на день Нептуна дітям дозволялося ловити персонал табору та кидати в басейн. Басейном Скугаревська особливо пишалася – адже на його будівництво довелося витратити чимало коштів.
Оздоровлення дітей було прибутковим бізнесом. Справи йшли не погано. Отож в 2009 році Скугаревська вирішила взяти кредит в “УкрБізнесБанку” для євроремонту в корпусах, щоб база отримала вищу категорію.
В 2009 році кредит було отримати нелегко, тому Скугаревська була щаслива, коли їй на зустріч пішов працівник “Укрбізнесбанку” Андрій Карабут.
Скугаревська розповіла, що Карабут пообіцяв їй допомогти в отриманні кредиту за “відкат”. “Він пояснив, що для нього це не проблема, бо з Сергієм Арбузовим, тодішнім керівником “УкрБізнесБанку” він мав давні довірливі стосунки”, – розповіла Скугаревська.
І справді, коли Арбузов, ще на початку своєї банківської кар’єри керував костянтинівською філією “Приватбанку”, Карабут очолював підпорядковану їй філію в сусідньому невеличкому містечку Дзержинськ.
Коли Арбузов перейшов в “УкрБізнесБанк”, то забрав Карабута з собою. Коли в 2009 році було утворено, ще один банк Януковичів – “Всеукраїнський банк розвитку”, який очолила мати Арбузова Андрій Карабут отримав в ньому високу посаду заступника голови правління.
Скугаревська довірилася людині з такими зв’язками, хоча мусила би насторожитися, коли Карабут поставив їй умову, що кредит в розмірі 430 тисяч доларів для дитячого табору він буде отримувати на себе. Проте Скугаревська легковажно на все погодилася – підписала з Карабутом документ, про те що на час дії кредитного договору, вона передає у його власність будівлі табору “Гайдар”, які стають залоговим майном. Також Скугаревська взяла на себе обов’язки обслуговувати кредит.
Що з цього вийшло? Скугаревська так і не отримала гроші від Карабуту. Лише на самому початку їх співпраці він видав їй трохи більше 200 тисяч грн. Однак це виглядає дрібницею на фоні того, що обслуговуючи так і не отриманий кредит вона заплатила “УкрБізнесБанку”, а потім “Всеукраїнському Банку Розвитку” 800 тисяч грн.
Карабут, за словами Скугаревської постійно годував її обіцянками, що гроші скоро будуть, що у банку тимчасові труднощі з фінансами пов’язані зі створенням “Всеукраїнського банку розвитку”.
Восени 2009-того року Карабут, за словами Скугаревської, переконав її переоформити кредитний договір на “Всеукраїнський банк розвитку”. Згідно нового договору вона мусила обслуговувати кредит, який банк видавав своїм працівникам Андрію Карабуту та Тетяні Кузнецовій. За словами Скугаревської, він обіцяв, що в такому випадку вона не лише отримає обіцяний кредит, а навіть трохи більшу суму, як бонус за прикру затримку коштів та нерви).
Однак кредитні кошти Скугаревська знов не отримала. “Валентина Арбузова сказала зачекати”, – так згідно слів Скугаревської Карабут в котрий раз пояснив невиконання своїх зобов’язань. Валентина чекала. Не просто чекала, а ще й виплачували не отриманий кредит… Адже інакше вона втрачала свій дитячий табір.
До серпня 2011 року Валентина Скугаревська повністю виконувала всі обов’язки перед банком! Виплачувала кредит якого не отримала поки не дійшла до повного банкротства! Коли з Скугаревської вже не було чого взяти, в січні 2011 року дитячий табір “Гайдар” перейшов під охорону банку старшого сина Януковича. Хлопці в масках викинули персонал за ворота, табір був розграбований і перестав працювати.
Автор питала Скугаревську, як можна було бути настільки наївною. “Але це ж не були шахраї з вокзалу, я домовлялася з посадовцями банку, який був відомий, як банк сина Януковича, я не могла собі уявити, що можуть так кинути”, – розповіла Скугаревська.
Останній рік Андрій Карабут став по іншому розмовляти зі своєю “партнеркою”. За словами Скугаревської він перейшов від виправдань до вимог: “Карабут мені говорив: “У вас є один шанс – оформляйте на мене землю, щоб я міг продати базу. Тоді ви отримаєте частину коштів”. Я вже звісно не вірю -відмовилася”, – розповідає Скугаревська.
Однак відмова не зупинила рейдерів, без відома Валентини в Святогірську міську раду надійшли фальшиві документи в яких пані відмовлялася від оренди землі на якій розташовано “Гайдар”. Випадково Валентина про це дізналася і зупинила процес позбавлення її земельної ділянки…
Автор намагалася отримати коментар заступника голови правління “Всеукраїнського банку розвитку” Андрія Карабута стосовно всієї цієї ситуації. Однак він не став відповідати ні на телефонний дзвінок, ні на СМС. Що стосується банку його офіційна відповідь звучала так: “Скугаревська ніколи не була і не є клієнтом “Всеукраїнського банку розвитку”.
Формально це справді так, хоча автор має копії платіжок, згідно яких Скугаревська дисципліновано перераховувала великі суми задля погашення кредиту у “Всеукраїнський Банк Розвитку”.
Цікаво, що банк близький сину Януковича також визнає, що Антрій Карабут “отримав кредитні кошти в повному розмірі”, а от зобов’язань перед банком майже на півмільйона доларів не виконав. Чому він тоді продовжує працювати на високій посаді заступника голови правління? Нажаль, пояснення цьому може бути лише одне – “шахрайська” схема була погоджена з його керівництвом – родиною Арбузових.
Скугаревська вважає, що сімейство Арбузових було в курсі “шахрайської схеми” свого підлеглого. “Я собі так міркую, що в 2009-тому Карабут переконав свого шефа Сергія Арбузова запустити шахрайську схему, бо дізнався, що табором “Гайдар” цікавиться покупець, який пропонував 2, 5 млн. доларів. В 2009-тому це були пристойні гроші для тієї команди. Проте продати “Гайдар” вони не змогли через те, що на мене оформлена оренда землі. Нині ця база не їх рівень, тому це вже певно справа принципу – жодної копійки лоху”, – каже Скугаревська.
І справді, ця історія вражає своєю дріб’язковістю. Адже Скугаревська лишилася не лише бази, їй навіть не була надана можливість вивести з дитячого табору майно, яке не закладалося в банк. Заступник голови правління Андрій Карабут не дав “партнерці” навіть забрати тваринок з живого куточка. Бо також копійка?
Папужки Жако, Нерозлучники, шиншили та інші тваринки згодом були розпродані на базарі в Слов’янську. Знайомі Скугаревської бачили її рідкісного білого байбака на виставці в Донецьку…
Така дріб’язковість з боку людини з команди віце-прем’єра Арбузова просто шокує. Це ж треба отримати доступ до всіх ресурсів країни і торгувати на базарі краденими хом’ячками!
Ця історія красномовно характеризує молоду команду, так званих Сімейних. “Сімейні” банкіри в білих комірцях мають такі ж хижацькі риси, як і ті “донецькі” політики, які чудом вижили в кримінальних війнах 90-тих. Тому не дивно що Сергій Арбузов та його команда витісняють з влади давно відомих “донецьких” зубрів.
Тетяна Чорновол,
“Блоги Українська правда”.