Електронні гроші: загрози вигадані і реальні

Поки держава проводить репресивну політику, системи електронних грошей прокладають свої шляхи до українських гаманців. Останні тижні відзначені різким збільшенням кількості новин, присвячених електронним грошам. При цьому на подив часто в них фігурують міліція, суди й інші правоохоронні «органи» української держави.

Що насправді відбувається в цьому сегменті фінансового ринку? Які загрози реальні, а які — не більше ніж плід неспокійної журналістської уяви? Нарешті, з чим зустрічає новий 2013 рік сфера електронних платежів, невід’ємною частиною якої є системи електронних грошей?

Трохи лікнепу

Електронні гроші (ЕГ) найпростіше визначити як системи управління грошовими коштами, в яких гроші клієнта не прив´язані до персоніфікованого банківського рахунку. Після реєстрації в системі клієнт тим чи іншим способом вводить свої грошові кошти, готівкові або безготівкові, які зараховуються в його персональному «гаманці». Після цього клієнт отримує можливість віддалено, з допомогою інтернету й інших телекомунікаційних технологій розпоряджатися коштами в своєму «гаманці». Це дуже і дуже приблизний опис, проте його вистачає для більшості випадків.

Один із чинників, які забезпечили ЕГ популярність — більша зручність користування ними, ніж у банківських продуктах. ЕГ доступні цілодобово, їм не знайоме поняття «операційного дня». Такі системи, як американська PayPal або російська WebMoney, передбачають ефективні механізми гарантування операцій, затребувані у дрібного бізнесу.

Нарешті, ЕГ мають набагато більший захист від шахраїв, ніж традиційні платіжні картки. Мало хто з власників «пластика» усвідомлює ступінь ризику при розрахунках карткою в кафе або ресторані, коли вона, разом з усіма реквізитами, зникає з поля зору. Не люблять банки поширюватися і про принципову вразливість SMS-авторизації. Інший чинник успіху ЕГ полягає в тому, що вони дають прямий і простий вихід у глобальну економіку. Чи то як покупець на зарубіжних торговельних майданчиках, чи то як продавець власних товарів і послуг.

У 2003 році в Україні почала працювати з національною валютою старожил ринку ЕГ на пострадянськкому просторі — російська WebMoney. Пізніше з´явилися і бурхливо пішли в ріст термінали самообслуговування, які стали одним із найбільш масових інструментів доступу (поповнення електронних гаманців і оплати послуг) до систем електронних грошей.

У звіті «Електронні гроші в Україні», підготовленому співробітниками Інституту економічних досліджень і політичних консультацій, чисельність користувачів ЕГ в Україні оцінюється в більше ніж 4,7 млн осіб тільки для гривневих систем. Кількість тих, хто використовує міжнародні системи для транзакцій у доларах, російських рублях і євро, неможливо встановити. Але навряд чи їх менше, швидше, навпаки.

Загрози уявні й реальні

З моменту появи ЕГ в Україні Національний банк демонструє стосовно них непослідовну і, в цілому, репресивну політику. Нещодавно ухвалений закон №5284-VI (він же — законопроект №10656) став великим кроком назад порівняно з практикою, що вже склалася. Законом забороняється:

– повноцінний обіг електронних грошей: юридичні особи, включаючи приватних підприємців, не мають права оплачувати електронними грошима необхідні їм товари і послуги;

– використання платіжних коштів, номінованих в іноземній валюті;

– використання послуг міжнародних систем електронних платежів, які не погодили з НБУ свої правила.

При цьому НБУ вже третій рік поспіль не знаходить можливостей погоджувати правила роботи найбільших систем ЕГ, зробивши виключення для вельми обмеженого (всього три компанії) кола новачків. Мало того, Нацбанк регулярно ініціює інформаційні кампанії з дискредитації тих самих систем, яким сам же не погоджує правила діяльності.

Найбільш вірогідним поясненням цього парадоксу в галузі вважають спроби догодити українським банкірам, які буквально кожну гривню в кишені співвітчизників вважають своєю і категорично відкидають саму ідею небанківських платіжних систем. Хоча саме цей принцип — рівні можливості для створення і розвитку систем ЕГ для будь-яких юридичних осіб, що відповідають розумним вимогам, — реалізується і в ЄС, і на сусідньому російському ринку.

Вимушені орієнтуватися на суперечливу позицію профільного регулювальника, органи влади породжують інформаційний шум, який лише затуманює ситуацію, створюючи видимість проблем там, де їх немає. Вельми показові в цьому плані наведені вище новини. Розглянемо їх докладніше.

При ближчому розгляді в Житомирі підроблялися не електронні гроші як такі, а стодоларові купюри, які приймалися в обмінних пунктах. Для шахраїв виявилося простіше підробляти паперові гроші, ніж зламати алгоритми захисту ЕГ. Так само і ДПАУ, заявляючи про безліч порушень у сфері інноваційних фінансових сервісів, свої претензії формулює розпливчато і неконкретно, при цьому не заявляє ні про кількість порушених справ, ні про кількість ухвалених судових вироків. Із 137 заявлених правопорушень у цій сфері 100 пов´язані з розкраданнями. Тобто і в цьому випадку самі по собі ЕГ не створюють нових ризиків. А враховуючи невиразний характер коментарів ДПАУ, можна припустити чергове «прохання» НБУ налякати користувачів «неправильних» систем.

Гіганти і карлики

Спроби НБУ «притиснути» тих, хто виявляє бажання діяти в правовому полі, виглядають безглуздо на тлі нездатності відомства впливати на всіх решту. Восени минулого року в ході конференції IDCEE-2012, яка пройшла в Києві 11–12 жовтня, було зроблено украй важливу заяву, яка залишилася непоміченою українською пресою. Керуючий директор PayPal у Центральній Європі Деміан Перілла виголосив буквально наступне: «Як тільки це (дозвільна процедура. — Авт.) питання буде розв’язано, ми відразу ж з´явимося в Росії. І наступного ж дня — в Україні». Простіше кажучи, він заявив про швидке відкриття всіх можливостей, що надаються PayPal, для громадян України – з одного боку, і небажання компанії враховувати думку НБУ і української держави — з іншого.

Для росіян можливість прийому платежів на рахунки в PayPal з´явилася лише в 2011 році й досі виведення кштів можливе тільки на картки американських банків. Тепер цьому приходить кінець: протягом кількох місяців компанія отримає право здійснювати платежі на користь клієнтів російських банків. Для жителів України це означатиме, насамперед, можливість продавати свої товари і послуги резидентам інших країн. Щоб долучитися до всіх цих можливостей, резидентові України буде достатньо дистанційно, без особистої присутності (це досить поширена практика. — Авт.), оформити і отримати поштою пластикову картку Visa або MasterCard одного з російських банків.

У 2013 році в секторі електронних грошей відбуватиметься знайоме всім нам «кіно». Влада надуватиме щоки і напускатиме на себе грізний вигляд, ігноруючи навіть найочевидніші можливості вплинути на ситуацію. Громадяни робитимуть тільки те, що їм зручно і вигідно, не звертаючи особливої уваги на невиразні попередження. Запорукою успіху їхніх зусиль є найбільші компанії світу, для яких українські бюрократи — лише прикра перешкода на шляху до сердець і гаманців українців.

 Роман Хімич,

“Коментарі”.

Loading...
Теги: , ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.