Українська економіка: стабілізації прийшов кінець

В третьому кварталі поточного року українська економіка, вперше після кризи 2009-го року, зафіксувала економічний спад (- 1,3%). В останньому кварталі цього року вірогідне подальше падіння ВВП, що означатиме формальний початок рецесії. Поза макроекономічними показниками, що стабільно погіршуються, перед Україною постає ряд інших економічних проблем: збільшення торгового дефіциту, падіння росту промислової продукції, танення валютних резервів і ослаблення гривні. Низький рівень економіки виливається в нижчі, аніж планувалося, бюджетні доходи, породжуючи небезпеку можливого бюджетного секвестру в останні місяці року. Падіння основних економічних показників у другій половині 2012 року завершує період так званої стабілізації і дворічного періоду економічного росту, що було чи не єдиним досягненням президента Віктора Януковича і правлячої Партії регіонів.
Підступні експортні ринки

Стан української економіки дуже залежить від ситуації в експортноорієнтованих секторах. Тим часом прогнози щодо зовнішніх ринків водночас не лише не оптимістичні, але й важко передбачувані. Не можливо встановити, чи поточний економічний спад носить тимчасовий характер, чи це вже початок затяжної кризи. Обмежені можливості самостійного вирішення зростаючих економічних проблем призводять до того, що Київ потребуватиме зовнішньої фінансової підтримки. Це особливо важливо в контексті обслуговування зовнішнього боргу, коли протягом 2013 року Україна має сплатити майже $9 млрд., з яких понад $5,5 млрд. становлять зобов’язання перед Міжнародним Валютним Фондом. Для того, щоб подолати спад і стабілізувати державні фінанси уряд буде приречений на здійснення кількох непопулярних соціальних кроків, серед яких підвищення цін на газ для населення та комунальні тарифи. Це необхідні умови для отримання фінансової підтримки і розблокування $12 млрд., які Україна вже понад два роки не може отримати зі стабілізаційного фонду МВФ. Альтернативою західних кредитів і реформ може стати лише фінансова підтримка з боку Росії. Однак ціна такої російської допомоги може стати для України занадто високою і означатиме повернення закордонної політики в напрямку формованих Москвою проектів з реінтеграції пострадянського простору.
Не те зростання, на яке очікували

Незважаючи на негативний тренд ВВП в третьому кварталі, за рахунок результатів першого і другого кварталів (ріст на 2% і 3%), влада зможе задекларувати економічне зростання впродовж року. Але це буде зовсім не те зростання, на яке очікували: більшість прогнозів незалежних українських економічних експертів та міжнародних фінансових інституцій передбачає його (ВВП-ред.) в межах 0,5 – 1,9 % , а в останньому кварталі року цього року Україну очевидно теж чекає чергове падіння ВВП. Незалежно від остаточних результатів четвертого кварталу, рік, що минає, буде найгіршим з огляду на макроекономічні результати з часу найглибшої в історії України кризи 2009 року, коли ВВП впав ледь не на 15%.

Падіння ВВП у третьому кварталі передрікали інші раніше опубліковані негативні макроекономічні показники. Першим симптомом став березневий спад ( -1,1) промислової продукції – вперше після жовтня 2009 року. Щоправда у двох наступних місяцях відбулося незначне пожвавлення випуску продукції, однак вже у червні промислова продукція пішла на спад ( – 1,4%), котрий посилився у наступні місяці ( – 0,9% у липні, – 4,7% у серпні, – 7% у вересні, і – 4,2% у жовтні). У результаті кумулятивного ефекту промислова продукція впала за три квартали поточного року стосовно до результатів трьох перших кварталів 2011 року. Обсяг сільськогосподарської продукції за три квартали цього року впав на 4,4% , а будівельної аж на 9,1%.

Згасаючий економічний ріст екстраполювався на бюджетні доходи та зростання дефіциту бюджету, який за 9 місяців перевищив 24 млрд. грн. ($3 млрд.). Лише у вересні бюджет виконано з дефіцитом у розмірі 7,4 млрд. грн. Що породжує підозру можливого бюджетного секвестру в останньому місяці поточного року. Цьогоріч парламент кілька разів збільшував рівень максимального бюджетного дефіциту, який на кінець року очікується на межі 2,5 -2,6% ВВП (проти 1,8% у 2011 році).
Причини спаду

Негативні поточні макроекономічні показники України мають низку причин. Насамперед, погіршилась кон’юнктура на зовнішніх ринках, від котрих дуже залежить українська економіка (ВВП України майже на 60% створюється в галузях орієнтованих на експорт). Падіння цін на світовому ринку сталі призвело до глибокого падіння експорту українського металургійного сектора. За дев’ять місяців поточного року – щонайменше на 12%, тобто майже на $2 млрд. Оскільки 70-80% продукції цього сектора потрапляє на експорт, сповільнення зовнішніх продаж спричинило зменшення виробництва в металургії на 4,5% за три квартали цього року. Також невтішні результати зафіксовані у секторі сільського господарства. Після минулорічного рекордного врожаю 56,7 млн. т зерна цьогоріч загалом зібрали на 20% менше. Падіння обсягів будівництва розпочалося ще в першій половині року і значно прискорилося після Євро 2012; більшість інвестицій, пов’язаних з чемпіонатом, мала місце у попередніх роках.

Зниження металургійного експорту викликало збільшення дефіциту торговельного балансу. За три квартали поточного року він становив $11,5 млрд. і був на $2,1 млрд. вищий аніж за аналогічний період 2011 року. Структуральною проблемою, що визначає дефіцит, є залежність від імпорту російського газу і кабального контракту України з «Газпромом» від 2009 року. Витрати на імпорт цієї сировини до кінця вересня цього року перевищили $10,4 млрд. Незважаючи на скорочення споживання блакитного палива майже на 30%, газ коштував Україні майже стільки ж , скільки за аналогічний час 2011 року ($10,3 млрд.). Це відбувається з огляду на високу ціну російського газу для України, яка протягом двох минулих років ледь не подвоїлася. У 2011 році Україна витратила на імпорт цієї сировини понад $14 млрд., що становило аж 17% загальної вартості українського імпорту (у 2010 році імпорт російського газу коштував Україні $9,4 млрд., а в 2009 році $8 млрд.). У зв’язку з утримуванням низьких цін на газ для населення і комунального сектора, їхнє дотування обтяжує державні фінанси і призводить до зростання заборгованості як внутрішньої, так і зовнішньої. Уряд останніми роками регулярно дотує НАК «Нафтогаз» випуском облігацій, котрі концерн згодом продає банкам, головно державним, аби за отримані таким чином кошти була можливість розраховуватися з російським «Газпромом».

Лише у 2012 році з метою покриття дефіциту у фінансовому балансі НАК «Нафтогаз», бюджетна підтримка концерну сягнула понад $1 млрд. «Нафтогаз» цього року, вирішуючи свої поточні проблеми, клопотався з кредитами державних банків – як українських, так і російських (поміж іншим, $2 млрд. отримав від «Газпробанку» у березні на період до 2019 року).

Окрім об’єктивних зовнішніх і внутрішніх чинників негативно на економічну ситуацію вплинула і економічна політика уряду. У 2010 році і перших місяцях 2011-го зрушено з місця кілька знакових реформ, однак незабаром вони фактично загальмували. Забракло подальших кроків: реформування газового сектора після прийняття в 2010 році закону про функціонування газового ринку і підвищення цін на газ. Поспішне прийняття Податкового Кодексу (2010), котрий, пропри все, обмежив кількість державних і місцевих податків і впровадив поступове скорочення корпоративного прибуткового податку і ставки ПДВ, призвело до чисельних поправок через недоопрацювання оподаткування малого і середнього бізнесу. Після ухвалення закону про земельний кадастр (2010) загальмована робота над земельною реформою і законом про ринок землі.

Всупереч декларованій лібералізації економіки, економічна політика уряду призвела до погіршення бізнес-клімату. Однією з головних причин цього став фіскальний тиск, який українські чиновники вважали засобом лікування під час економічного спаду в момент скорочення доходів підприємств, а також маніпуляції з поверненням підприємствам ПДВ. Згідно з даними Європейської Бізнес Асоціації (EBA), податкове навантаження у 2011 році зросло до найвищого рівня в історії України (25% національного ВВП становлять податки) і продовжує зростати (очікується до 26% у 2013 році). Водночас із зростаючим державним «фіскалізмом» затоваришував передвиборчий політичний популізм щодо зростання соціальних витрат.

У 2008 – 2011 роках на 70% виріс рівень корупції, який фіксується терміном «бізнес-витрати на хабарі» в загальній виручці фірми. Негативно на інвестиційний клімат і можливий приплив іноземного капіталу мала також приватизація реалізована протягом кількох останніх місяців. Всупереч декларованій політиці прозорості щодо іноземних інвестицій продаж державних активів в енергетичному і газовому секторах був здійснений під конкретний, пов’язаний з оточенням Віктора Януковича, великий бізнес. Крім руйнування інвестиційного клімату, негативним результатом такої приватизації стали мінімальні доходи до державного бюджету.
Проблема гривні, що слабшає

Щораз потужним викликом для держави стає обслуговування державного боргу. Розмір заборгованості держави утримується ще на відносно безпечному рівні в межах 37% ВВП (на кінець вересня становив майже 62 млрд.). Однак проблему становить структура боргів і частка короткотермінових зобов’язань зі строком сплати протягом кількох найближчих місяців. Протягом 2012 року Україна ледве впоралася із обслуговуванням зовнішнього боргу, рятуючись його частковою реструктуризацією. У 2012 році Київ сигналізував про бажання реструктуризації кредиту отриманого від МВФ ще урядом Юлії Тимошенко. Незважаючи на попередні невдачі цих намірів, в середині листопада Україна сплатила рештки цьогорічних зобов’язань в розмірі $3,5 млрд. Ці виплати, а також погіршення настроїв на ринку спричинили дренаж валютних резервів, котрі скоротилися з початку року з $31,8 млрд. дo $26,8 млрд. на кінець жовтня (особливо сильно – на 8,4% в місяць парламентських виборів). Валютні резерви небезпечно наблизились до критичної межі, яка становить вартість тримісячних витрат на імпорт. Тимчасом у 2013 році Україна мусить повернути зовнішнім позичальникам кошти в розмірі $9 млрд. (більшість з яких, понад $5,5 млрд. – MВФ). Значне зниження резервів і зростаючий дефіцит торговельного балансу, при постійних витратах на придбання російського газу викликали побоювання з приводу ймовірного і значного зниження курсу гривні. Згадані фактори, а також традиційний “навколовиборчий” підвищений попит на іноземну валюту призвели в середині листопада до зниження курсу національної валюти на ринку з 8,1 грн до 8,3 грн за долар (найнижчий курс з 2009 року). Зовсім не виключене й подальше послаблення гривні в наступному році.
Прогноз на 2013

Уряд свідомо ухилявся від офіційного заниження закладеного в бюджеті і давно нереального показника цьогорічного росту ВВП в розмірі 3,9% з огляду на парламентські вибори. Ще кілька днів перед виборами прем’єр запевняв, що економіка почуває себе дуже добре і ситуація стабільна. Лише 7 листопада, під час засідання уряду, прем’єр Микола Азаров визнав, що “економічна криза, на жаль, поглиблюється”, зазначаючи , що винен у цьому спад на світових ринках: падіння цін на металургійну продукцію і ріст цін імпортованого газу. Однак уряд так і не змінив закладені до цього макроекономічні показники на поточний і майбутній рік: у проекті бюджету 2013 року передбачається зростання ВВП до 4,5%. Необхідною (але не єдиною) умовою виконання такого оптимістичного урядового прогнозу мав би бути ефект низької бази – тобто, за умови що зростання ВВП в 2012 році наче б не існувало або було близьким до нуля.

Насправді ж експерти і фінансові інститути прогнозували протягом 2013 року лише певне економічне пожвавлення, розбіжність оцінок щодо динаміки росту українського ВВП у майбутньому році вражаюча (від 0,5% передбачених Агенцією Fitch до 3,8% на думку Ernst&Young). Оскільки кондиція української економіки значним чином залежить від кондиції експортних секторів – а перспективи на зовнішніх ринках дуже непередбачувані – прогнози на наступний рік ризикують бути хибними. Таким чином, нинішній економічний спад може мати або тимчасовий характер, або стати початком затяжної кризи.
Можливі дії влади і політичні наслідки

Задля стабілізації економічної ситуації уряд спробує вдатися до непопулярних кроків. У короткій перспективі може «замінити» частину зовнішнього боргу, сплачуючи його з одночасним збільшенням внутрішнього боргу – шляхом випуску державних облігацій, котрі будуть викуповувати НБУ та державні банки. Обмеженням для таких операцій стає низький рівень валютних резервів. Допускаючи контрольоване зниження курсу гривні, уряд демонструє МВФ політику часткового вивільнення валютного курсу, рекомендованого МВФ в якості механізму захисту економіки від зовнішніх впливів. Це ще один попередній доказ бажання Києва відновити співпрацю з МВФ. Не виключено, що з метою покращення стану державних фінансів, в найближчі місяці звично зросте фіскальний тиск на бізнес за апробованими схемами.

Влада намагатиметься вийти з рецесії з мінімальними суспільно – політичними втратами. Економічна рецесія руйнує один із стовпів, на яких був вибудований імідж Партії регіонів і самого президента Януковича – міф про «команду професіоналів», котрі 2010-го повернулися до влади, аби очистити її від некомпетентності «помаранчевих». Цей міф існував в умовах економічної кон’юнктури і сприятливої ситуації на експортних ринках, котрі співпали в часі з приходом до влади нинішньої правлячої команди. Тепер видається, що Партія регіонів не впорається з економічними негараздами без зовнішньої допомоги, насамперед у справі обслуговування зовнішнього боргу. Найближчим часом ключовим питанням стане «розморожування» співпраці з МВФ. Тому можна очікувати, що влада буде змушена підвищити ціни на комунальні послуги і газ для населення. На серйозніші, непопулярні суспільні економічні реформи однак не варто розраховувати в контексті президентських виборів 2015 року, приготування до яких розпочнуться незабаром.

Альтернативою реформ і відсутності підтримки з боку Заходу може стати лише російська допомога. Ціна такої підтримки буде дуже високою. Російська влада неодноразово її називала: реальне залучення України в процес реінтеграції пострадянського простору, яка б нівелювала досягнення останніх років України, котрі ще дозволяють нині говорити про балансування Києва поміж пропозиціями Росії та Заходу.

Аркадіуш Сарна,

Osrodek Studiow Wschodnich.

Переклад “Главкому”. 

Loading...
Теги: ,
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.