Початок робочої п’ятниці, 23 березня у Хмельницькій міській раді абсолютно нічим не відрізнявся від інших буденних днів. Довгими коридорами пробігали до своїх кабінетів працівники, більшість яких з глибокими сподіваннями чекали настання вікенду. За півгодини до десятої, не поспішаючи, сходилися керівники і представники приватних перевізників, котрі заявилися на конкурс з пасажирських перевезень. О 10 ранку колегіальний орган, який очолює заступник мера Андрій Бондаренко, повинен був приступити до обрання 8 переможців на 12 маршрутах.
П’ять місяців тому атмосфера в приміщенні міської ради була не надто святковою. Вервечки місцевих перевізників та їхні групи підтримки намагалися психологічно розчавити заїжджого представника з Одеси, який ризикнув податися на ринок перевезень у Хмельницькому. Тоді сенсації не сталося — хмельницькі полюбовно розділили між собою конкурсні лоти таким чином, щоб не перейти дороги один одному. У буквальному розумінні.
Натомість окремі з них забуксували і провалили певну кількість маршрутів. Річ утім, що комісія і, зокрема, представники влади у ній, жорстко наполягали на дотриманні статті 45 закону про автомобільний транспорт. Вона забороняє допуск на конкурс перевізників із переобладнаними (з вантажних на пасажирські) транспортними засобами. Таким чином, недобрали маршрути ТОВ “Рембуд-транс”, ТОВ “Хмельницьке таксі” і ФОП Віталій Марценюк.
Спроба №2: приреченість на везіння?
У давніх римлян існував популярний вислів: “Що дозволено Юпітеру, не дозволено бику”. Трансформуючи його на сучасний лад, отримуємо абсурдну ситуацію. І так, на конкурс №1, який містив маршрут №36 Книжківці-Катіон, подався єдиний претендент — ТОВ “Хмельницьке таксі”. Підприємство заявило 10 машин при потребі 9. При цьому, за даними регіонального сервісного центру МВС, один автобус є переобладнаним.
— Переобладнані можуть бути резервними? — поцікавився заступник міського голови Андрій Бондаренко у членів комісії.
— Якщо на заміну, думаю, можна використовувати. Він же не здійснюватиме щоденні перевезення, а тільки у випадку виходу із ладу основного автобуса, — відповів один із членів комісії.
На цьому зійшлися, та більшістю голосів проголосували за обрання переможцем хмельницької фірми та укладання з нею 5-річного договору.
Розіграш маршрутів №25 Ракове-Катіон, №25А Ракове-Катіон, на якому знову змагалося “Хмельницьке таксі”, ще більше ускладнив ситуацію. Організатори прописали, що перевізник-переможець має забезпечити обидва маршрути 18 транспортними одиницями. На конкурс претендент заїхав на 19-ти, але два з них були переобладнані. Ще два сьогодні працюють на іншому міському маршруті.
Представниця перевізника Валентина Мороз хотіла достукатися до комісії з тими аргументами, що на базі є 160 автобусів, а тому можна з чого перебрати. Проте вона не пояснила, чому до конкурсу цього не впорядкувала заявку з транспортними засобами.
Зрештою, комісія більшістю голосів віддала перемогу ТОВ “Хмельницьке таксі”, дозволивши з ним укласти договір терміном на 5 років.
ФОП Віталій Марценюк проскочив із ігноруванням вимог до переобладнаних автобусів. На маршрути №26 Вул. Північна-Катіон, №37 Вул. Північна-вул. Будівельників він подав 22 із 20 машини. Комісія виявила, що три одиниці є переобладнані. Також перевізник не мав автобуса, який пристосований для перевезення осіб з особливими потребами. Це ще одна із вимог влади — на кожному міському маршруті має їздити відповідний автобус.
Не зважаючи на значні недоліки, перевізника обрали переможцем з можливістю підписати договір на 1 рік.
Голова конкурсної комісії Андрій Бондаренко разом із виконувачем обов’язків начальника управління транспорту Сергієм Шепуревим утрималися під час цих голосувань. На запитання НГП, чи не вважає він, що такі результати можна буде легко оскаржити в судах, Андрій Євгенович спробував тримати удар.
— Я утримався тільки тому, що там були переобладнані транспортні засоби. Я маю поступати за законом.
— А решта членів комісії діяла поза законом? — наступаємо на посадовця.
— Це їхнє право. Я ж несу персональну відповідальність.
Якщо копнути глибше, то типова форма договору про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в Хмельницькому, затверджена виконкомом восени 2017 року, прописує чіткі обов’язки для перевізників. Серед них, підпункт 2.3.37 гласить: “Не допускати обслуговування маршрутів транспортними засобами, переобладнаними з вантажних автомобілів”.
Кандидати на судові позови
Тепер щодо судової перспективи. Потенційними позивачами до хмельницької влади можуть стати кандидати, яких конкурсна комісія не допустила до участі. Це — ТДВ “Чемеровецьке автотранспортне підприємство 16847” і ПП “АТП Поділля-Тур” (Хмельницький).
Чемерівчани боролися за маршрути №№ 18 Вул. Верейського-Ракове, 19 Ракове-Озерна, інтерес до яких півроку тому мало хмельницьке ТОВ “Рембуд-транс”. Їх викинули, як не парадоксально не через переобладнані машини (із необхідних 13-ти було заявлено 14 із 4 переобладнаними), а накладку автобусів.
Справа втім, що п’ять запропонованих автобусів на конкурс, паралельно закривають внутрішньообласні маршрути Чемерівці-Хмельницький, Дубівка-Хмельницький, Хмельницький-Буйволівці, Городок-Хмельницький.
— Такий учасник не може бути претендентом на міські маршрути через недостовірно подану інформацію, — вважала член комісії Алла Бруснічкіна.
Представник Чемеровецького АТП наголосив, що у нього достатній запас транспорту, тим паче закон не зобов’язує прив’язувати конкретний автобус під визначений маршрут.
— Свого часу ми мали філію у Хмельницькому (“Подільська транспортна компанія ТДВ “Чемеровецьке АТП 16847” — авт.), сплачували відповідні податки. На жаль, зайшли кримінальні структури з інших міст, витіснивши нас, — додав він.
У підсумку комісія відсіяла “варяга”, на провалені маршрути виконком повинен затвердити тимчасового перевізника і повторно оголосити конкурс.
Нефартовим конкурс виявився й для ПП “АТП Поділля-Тур”. Підприємство має судовий досвід у позовах проти дій хмельницької влади. Спочатку оскаржувався їх не допуск до участі восени 2017-го; згодом самі результати. Однак усе безуспішно.
Нині чорна смуга продовжила переслідування. На конкурсі з розіграшу маршрутів №№ 20 Катіон-Лезневе, 47 Перший парковий-Катіон “АТП Поділля-Тур” не вдалося перемогти через недовіру деяких членів комісії та окремі порушення, пов’язані з дотриманням вимог конкурсу.
У двобої з ТОВ “Рембуд-транс” за маршрут №54 Дачі “Електроніка”-Лезневе-2 поступилися лише за рахунок бальної системи — 31 проти 29 на користь “Рембуд-трансу” (в “АТП Поділля-Тур” кількість зареєстрована працюючих є меншою — авт.).
Чи бути війні за тариф?
Наприкінці січня цього року, коли пальне на АЗС демонструвало цінові “гойдалки”, мер Олександр Симчишин зайняв непохитну позицію.
— Попри те, що вартість пального суттєво здорожчала, ми не плануємо підвищувати вартість проїзду. Наші аргументи досить прості і зрозумілі: допоки не буде належного обслуговування пасажирів з боку приватних перевізників, взагалі не потрібно порушувати тарифне питання, — сказав він.
Разом з тим, за місяць до категоричної заяви міський голова визнав, що у Хмельницькому діє економічно-необґрунтований тариф на пасажирські перевезення у громадському транспорті (вартість проїзду у автобусах та маршрутних таксі становить 4 грн, тролейбусах – 2,5 грн — авт.).
Нині ж маємо ще більш заплутанішу історію. З лютого вартість проїзду у приміських, міжміських та міжобласних маршрутках і автобусах підвищилася, в середньому, на 20-30%. З 1 квітня у Кам’янці-Подільському проїзд у маршрутках зростає з 4 грн до 5 грн.
За словами опитаних НГП хмельницьких перевізників, вони кілька разів направляли до міської ради розрахунки тарифів у бік збільшення. Кожен із них озвучив різні цифри.
— Якби влада підвищила тариф на проїзд до 6 гривень, усі маршрути працювали б нормально, їздили великогабаритні автобуси… Ще на початку березня ми направили свої економічні розрахунки, за якими при сьогоднішніх цінах і вартості пального ціна проїзду виходить в межах 7-8 грн.
А так при тарифі 4 гривні ми заправляємо транспортні засоби власним коштом. Он у мене є дотаційний маршрут, який щомісячно “з’їдає” 30 тис. грн з власної кишені. На ньому спочатку їздило 55 пасажирів за день, нині — 90. Хорошим маршрутом можна назвати той, де возимо близько 500 пасажирів за день, — заявив перевізник.
— Якщо всюди феєрверки, конкурси, гуляння, то у нас в країні війна, а я повинен по 4 гривні перевозити і ще бути крайнім? Мене знайомі запитують: “Як тобі вдається їздити по 4 грн, коли ти кажеш про рентабельність у 6-7 гривень? Все просто. Влітку передні колеса хороші, задні — лисі; масло міняю не через 20 тисяч кілометрів пробігу, а через 40 тисяч; запчастини ставлю не нові, а вживані. У кінцевому ж результаті це відбивається на якості перевезень, — додав його колега, який тривалий час працює на ринку перевезень Хмельницького.
Крім цього, приватники майже в один голос заявили про різку зміну ставлення пасажирів до водіїв після запуску транспортної реформи наприкінці грудня 2017 року.
— Після введення транспортної реформи стало важче працювати, зокрема, водіям маршруток. Чомусь склалася атмосфера, що пасажири погано ставляться до водіїв. Я не їх не захищаю, але не завжди вони винні, — зазначив хмельницький перевізник, у якого траплялися випадки непорозуміння щодо пільгових перевезень учасників АТО та членів їхніх сімей.
Ще один перевізник нарікає на брак кадрів, які сідають за кермо маршрутки.
— Парадокс, але не ми управляємо ситуацією, а вже вона починає нами керувати. На сьогодні спостерігається катастрофічний відтік водіїв. І якщо на них надходять скарги, то я одразу попереджаю: звільняти не буду, лише покараю, — констатував він.
У коментарі НГП заступник мера Бондаренко поділився разючою статистикою — на початок року звільнилося 160 водіїв, задіяних у міських пасажирських перевезеннях. Відповідно, це потягнуло за собою скорочення кількості транспортних засобів, що виходять щоденно на лінію.
При цьому, посадовець не дав зрозумілої відповіді стосовно перегляду цін на проїзд. Сказав, що розрахунки перевізників передали департаменту економіки, який їх вивчає.
Віталій Тараненко.