25-річний хмельницький депутат зі “Свободи” і лідер місцевої молодіжної організації “Сокіл” Віктор Бурлик зробив своє політичне ім’я на епатажних акціях, епіцентром яких у різні періоди були представники партії влад. Пригадуєте, як націоналіст у 2013 році біля підніжжя пам’ятника Тарасу Шевченку спалив прапор Партії регіонів через незгоду з діями на той час провладної політичної сили. Через рік Бурлик брав участь у “винесенні” з приміщення облдержадміністрації постреволюційного губернатора Леоніда Пруса.

У березні 2017-го він у статусі депутата обласної ради за допомогою кувалди зніс турнікет та пошкодив контрольно-пропускний пункт, що з’явився у фойє Будинку Рад.

По всіх трьох епізодах свободівець проходив за кримінальною статею “хуліганство”. У випадку з прапором він відбувся арештом на 5 діб; справу по Прусу прокуратура закрила. Наразі в активні фазі знаходиться “турнікетна” справа.

Довкола постаті Бурлика більше білих плям та міфів, аніж якоїсь конкретики. Його демонізація може бути вигідною передовсім політичній силі, яку він представляє. Водночас обласна влада досі не винайшла політичної вакцини від цього гіперактивного сокола-свободівця.

“Незалежний громадський портал” поспілкувався з Віктором Бурликом. Розмова вийшла тривалою: практично в питаннях, де звучали речі про персональну відповідальність за ті чи інші дії, Віктор перемикав нашу увагу на колективний фактор, мовляв, свободівська сім’я не кидає своїх у біді. Себе ж він не вважає “бойовиком”, а намагається довести, що поступає, як справжній націоналіст.

У першій частині інтерв’ю читайте про те, які акції проводить молодіжний “Сокіл”, на яку оцінку напрацював нинішній депутатський склад обласної ради, злощасний турнікет і де Бурлик  взяв гроші на започаткування підприємницької справи.

“СОКІЛ” НІКОМУ НЕ НАВ’ЯЗУЄ ВІРОСПОВІДАННЯ”

— Почнемо з останньої резонансної події за участю “Соколу” та переселенців з Донбасу. Мова йде про відео, яке зібрало понад 60 тисяч переглядів у Фейсбуці, де “соколята” проводять антиалкогольний рейд на залізничному вокзалі Хмельницького, розганяючи любителів алкогольних напоїв. Наскільки часто відбуваються подібні акції?

— Чомусь у Хмельницькому більшість звикли асоціювати молодіжну організацію “Сокіл” з дебоширами. Насправді наша концепція має різні напрямки, серед яких пропагування здорового способу життя. Так звані “тверезі” рейди, проводимо регулярно. Нещодавно викрили факт розливу спиртних напоїв у кафе “Затишок”, яке розташоване біля центрального продуктового ринку. Викликали патрульних, котрі склали протокол правопорушення. Аналогічні проблеми виявляли у МАФах, де, по суті, не дозволяється розливати алкоголь. Ці рейди не є хаотичними, — ми до них добре готуємося, вивчаємо законодавчу базу.

На жаль, мушу констатувати, що не завжди є позитивна реакція патрульної поліції міста на наші сигнали. До прикладу, в дворі 33 їдальні (знаходиться у центральній частині Хмельницького — НГП) протягом одного дня чотири компанії в різний час розпивали спритне. Я викликав поліцію. Вони приїхали і почали виступати з претензіями, мовляв, це не наша функція слідкувати за громадським порядком.

Інший приклад. 1 вересня, який міська рада оголосила Днем тверезості, представники “Соколу” проінспектували магазин “Принцип”, що біля зупинки “Юність”, на предмет дотримання заборони продажу алкогольних напоїв. Зафіксували порушення і викликали поліцію, яка приїхала через півтори години.

Або коли ми повідомили поліцію про розповсюдження імперської символіки в так званому музеї православ’я, правоохоронці, не знаючи, як реагувати, їздили службовими автомобілями під вікнами цього закладу.

Чи поліція не бачить, що на залізничному вокзалі цигани видурюють у людей гроші? Бачить, але кажуть, що не отримували заяв про факти шахрайства.

— Ти згадав релігійну тему. Не так давно російським телебаченням облетів відеоролик, де Віктор Бурлик з побратимами зі “Свободи” допомагали селянам Віньковецького району вийти з-під юрисдикції УПЦ МП і перейти під “дах” УПЦ КП. Схоже, що кремлівська пропаганда успішно використала вашу партію в антиправославному світлі.

— Я не прихильник зрадофілів. Більше того, не я мав їхати в село Зоряне і підтримувати громаду. На мою думку, заборонити діяльність московської церкви в Україні потрібно на законодавчому рівні. До того ж “Сокіл” нікому не нав’язує віросповідання і везе у те чи інше село київського священика. Громада самостійно повинна дозріти до цих процесів.

— Тоді внеси ясність: організація “Сокіл” — це силове крило партії “Свобода”?

— Фактично, це молодіжка Всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Віковий ценз наших членів — від 18 років. Молодь приходить до нас, а потім з часом у них формується світогляд і вони вступають до лав “Свободи”. Таким чином, “Сокіл” виступає кузнею кадрів для партійної організації.

— Багато читачів нашого видання та й користувачів соціальних мереж сприймають тебе, як бойовика “Свободи”. Такий портрет сформувався в результаті конкретних твоїх дій. Тут можна згадати й акцію, направлену проти виступу Потапа і Насті Каменських, димові шашки у центрі Хмельницького, знесений турнікет, який встановила облдержадміністрація. Тобі імпонує такий образ?

— Я відверта людина — те, що декларую, те й роблю. Тому таким способом життя, я десь розумію, що можу не дожити до самої цілі, яку поставив собі… Мені близька в “Свободі” її дисциплінованість. Я впевнений, що партія ніколи своїх не кине.

“ДЕПУТАТСЬКИЙ МАНДАТ НЕ ВИДАЄТЬСЯ В КОМПЛЕКТІ З КУВАЛДОЮ ЧИ НАВПАКИ”

— Ситуація з турнікетом в облдержадміністрації: беручи кувалду, ти був впевнений, що партія тебе захистить?

— Партія повністю мене підтримала. Це була воля громади, щоб знести турнікет. Тоді я фактично керувався духом суспільства.

— Після засідання Апеляційного суду Хмельницької області, яке відбулося 30 серпня, ти заявив, що “турнікетна” справа є політичним замовленням голови ОДА Олександра Корнійчука. На чому конкретно були побудовані закиди?

— В обвинувальному акті чітко зазначено: Віктор Бурлик є депутатом Хмельницької обласної ради від ВО “Свобода”, який вчинив хуліганські дії. Але ж депутатський мандат не видається в комплекті з кувалдою чи навпаки. Натомість вважаю, що у цьому випадку я поступив як звичайний громадянин.

Розумію, що Корнійчук намагається самоствердитися саме таким чином (добившись кримінальної справи за злощасними подіями — НГП). Готовий з ним вийти на будь-які дебати, обґрунтувавши неправильність встановлення турнікету в приміщенні обласної ради, де облдержадміністрація орендує певну частину кабінетів.

Я не бачу реальної роботи Корнійчука, який, звітуючи перед депутатами за рік роботи, обмежився цитуванням статистичних даних. Поза тим весь його “здобуток” — це 80 депутатських запитів, на які підрозділи ОДА не реагують по суті.

— Дай оцінку дієвості роботи нинішнього депутатського складу Хмельницької обласної ради.

— Обласна рада настільки серйозний орган, що після обіду мало хто з депутатів хоче продовжувати працювати на пленарних засіданнях сесій. Цікаво тим, хто щось лобіює або добивається якихось преференцій. Є кричуще питання, яке неодноразово порушувалося під час нинішнього депутатського скликання  — подальша доля хмельницького аеропорту. Говорили всі: голова облдержадміністрації, голова обласної ради, заступники, депутат Харкавий; настворювали низку робочих груп для пошуку інвесторів. У кінцевому результаті вийшло так, що депутати облради взялися за проблему і не вирішили її.

Немає стратегічного бачення розвитку Хмельницької області. Депутати ніби й ухвалюють ряд обласних програм, надають всілякі дозволи на користування надрами. Проте як тільки-но настає час вносити зміни до бюджету, починається боротьба за гроші під конкретні округи.

— Прокоментуй казус депутата Харкавого, якого підозрюють у вимаганні грошей: це банальна підстава чи просто працюють подібні “схеми”?

— Не виключаю, що такий випадок міг мати місце. І якщо копнути глибше, то можуть вилізти цікаві прізвища.

Я був би дуже щасливим, якби правоохоронні органи озвучили всю правду і винесли справедливе рішення.

“Я — НЕ НА УТРИМАННІ В ГОНЧАРА”

— Наприкінці липня офіційно ти став співзасновником і директором Товариства з обмеженою відповідальністю “Тер-фрукт”, яке зареєстровано у Тернополі. У статутний капітал підприємства вніс 60 тис. грн. До цього кілька років у тебе була “нульова” декларація. Звідки взялися гроші?

— Я визнаю, що мав “нульову” декларацію. Гроші на внесок дали мої батьки, котрі працюють у селі, у них є господарство. Я їм також допомагаю.

— Чому ставку зробив на Тернопіль, а не на Хмельницький?

— По-перше, на сьогодні хмельничани мають доступ до фруктів та овочів за низькими цінами від Івана Гончара (торгівельна марка “Фруктовий рай” депутата облради, голови фракції ВО “Свобода” — НГП). По-друге, аби уникнути закидів, що, мовляв, під прикриттям депутатства зробив свій бізнес у Хмельницькому, навмисно обрав Тернопіль. Тому відкрито зробив бізнес, щоб більше не виникало питань, за які кошти я живу.

— Який розмір твоєї зарплатні і як часто буваєш у Тернополі?        

— У Тернополі буваю щотижня. Поки підприємство не веде активної діяльності отримуватиму мінімальну зарплату.

— Яку роль у твоєму житті відіграє Іван Гончар, оскільки є твердження, що до моменту започаткування бізнесу, ти перебував на його утриманні?

— Іван Гончар є одним з найкращих моїх друзів та побратимом. Я в нього не на утриманні. Правда, що він допомагає в організації роботи “Соколу” і “Свободи”.

Розмовляли

Віталій Тараненко,

Вадим Олексюк.

Усі фото взяті з “Фейсбуку” Бурлика.

Версія для друку