Нещодавно єпископ-ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні Леон Дубравський отримав найвищу та одну з найстарших нагород в Польщі, засновану 1705 року – Орден Білого Орла. Він став першим з церковної знаті в Україні удостоєним такої почесної відзнаки.
В різні часи орденом були нагороджені король Швеції Карл XVI Густаф, Папа Римський Іван-Павло II, королева Великобританії Єлизавета II, один з керівників повстання у Варшавському гетто Марек Едельман, екс-президент Польщі Лех Качинський та інші відомі постаті.
– Єпископе, ви очікували на таке визнання в Польщі?
– Ні, я був дуже здивований. Коли ми приїхали до консула у Вінницю і мені вручали відзнаку, я, чесно кажучи, навіть зробив «великі очі». Це дійсно було не очікувано. Хоча перед цим мені надійшов лист з Кракова з привітанням, але я ще нічого не знав і не розумів, а в Польщі значить про це було відомо. Нагородження у консула було приурочено до Дня Незалежності Польщі.
– Наскільки польське духовенство обізнане у ситуації в Україні?
– Польща завжди питає, коли б я не був там, що робиться у нас. Вони за нас переживають, думають, моляться. Наші два народи дуже близькі, нам немає, що ділити і чому воювати між собою. Історія різна, була і буде, але нам завжди треба шукати те, що нас об’єднує, а не розділяє. Поляки хочуть підставити нам плече у різний спосіб, якби вони могли, то би усім нам допомогли. Повірте, Польща з нами.
– Здається українці стали більш співчутливими. Майдан і війна потрохи видавлюють з нас ген «моя хата скраю». Як нам зберегти цю рису?
– Знаєте, я над цим багато задумуюсь. Як викинути з голів українців «свою хату скраю»? Ми не виховували суспільство, воно було готове до цього – Майдану, війни. Комунізм, сталінізм зробили дуже велику кривду. Кожен боявся, що його завтра репресують, заберуть. Не було солідарності, а це дуже погано для народу. Цього нам бракує. Нас і зараз розривають на всі боки, а люди не знають, де є правда. Народ бачить, що правда в Слові Божому, тому вони ходять в церкву, і це їх зближує і дуже важливо, щоб церква не лізла в політику. Одна історія: відкрився новий Храм Божий і на першу службу одразу прийшли представники двох партій і питаються настоятеля: «Ви яку партію підтримуєте?», – а він відповідає: «Моя партія – це Ісус Христос».
– Водночас після паризьких терактів суспільство дещо розділилось. Частина співчуває французам, а інші кажуть: «подивимось, як тепер Олланд проводитиме переговори з терористами», «а у Франції буде Мінськ-1?», «у нас щодня гинуть люди, але про українців не говорять». Чому так?
– Люди очікують, що хтось прийде і їм щось зробить, а потрібно самому підставляти плече, самому братись до роботи. У співчутті немає нічого погано, потрібно робити все для того, щоб у свій небесний банк послати якнайбільше любові, надії та віри.
– Після подій 31 серпня під Верховною Радою ви виступили із закликом не допустити більше смертей. Як зараз ви оцінюєте дії всіх сторін?
– Люди повинні вчитись не тільки на своїх помилках, а й на чужих. З того, що стається, має бути завжди якийсь висновок, аналіз. Потрібно діяти так, щоб таке більше ніколи не ставалось. Шкода, що люди не виносять з цього уроку, і зараз бачимо, що нам знову нічого не відомо. Чи їх хтось підставив, чи цим способом хочуть знову використати простих людей. Все і досі до кінця не ясно. Все це темне і чорне. Там, де диявол – там темнота і нічого не ясно, там, де Бог – світло і любов.
– Під час нашого попереднього інтерв’ю ви сказали: «Влада повинна жити ідеями народу і чути його голос». Як гадаєте, чому цього досі не сталося?
– Була минула влада, прийшла нова. Вони ж бачили ці всі помилки, чому ж знову це саме робити? На першому місці повинні бути не власні справи, а справи народу, а зараз, на жаль, виглядає, що відстоюються свої інтереси. Все могло б бути інакше, може б не було війни, а вони ніби засліплені. Не бачать або не хочуть бачити. Я розумію, що «своя сорочка ближча до тіла», але ж треба думати, як інші люди живуть, як їм допомогти. Завжди потрібно думати, що я можу зробити для людини.
Мені дуже подається президент Кеннеді, у нього на могилі написано: «Не питайте, що ваша країна може зробити для вас — питайте, що ви можете зробити для своєї країни». Я вважаю, що наші мужі повинні завжди думати, чим можуть допомогти народу, бо люди і так багато зробили, вони виявились мудрішими за владу.
Розмовляв Дмитро Шеремета, НГП.