На початку 1990-х Україна не змогла б відбутися як незалежна держава без необхідних складових державотворення. Після проголошення незалежності одним із головних елементів захисту державності було створення власної спецслужби. Цю потребу розуміли й націонал-демократи, незважаючи на те, що деякі з них повною мірою відчули на собі дію репресивної машини радянського КДБ. Але прийшов час, коли Україні потрібна була власна спеціальна служба. І вона була створена. Як відбувалося зародження СБУ, як ці процеси проходили на Хмельниччині, з нами поділяться люди, котрі стояли у витоків: полковник у відставці, народний депутат Верховної Ради першого скликання Науменко Микола Вікторович та генерал-майор у відставці, перший начальник Управління СБ України у Хмельницькій області Денищик Олексій Іванович.
Біографічна довідка:
Науменко Микола Вікторович, народився 01.02.1945 (с.Рубіжне, Климовський район, Брянська область, Росія) в селянській сім’ї;
Освіта: Омське вище загальновійськове командне училище (1963-67);
Військова академія бронетанкових військ (1981).
1963 р. – Курсант Омського вищого загальновійськового командного училища.
1967 р. – Командир мотострілецького взводу Група радянських військ у Німеччині.
1970 р. – Командир мотострілецької роти р Старокостянтинів Хмельницька область.
1973 р. – Начальник штабу, заступник командира окремого розвідувального батальйону р Старокостянтинів
1977 р. – Начальник штабу – заступник командира, командир 72-го батальйону винищувачів танків р Старокостянтинів.
1979 р. – Начальник штабу танкового полку р Хмельницький.
1981 р. – Заступник командира 70-ї окремої мотострілкової бригади 40-а Армія, обмежений контингент радянських військ в Афганістані, важко поранений.
1982 р. – На лікуванні у Головному військовому госпіталі ім. Бурденко, інвалід I групи.
1983 р. – Старший викладач військової психології та педагогіки Хмельницького вищого командного артилерійського училища ім. Маршала артилерії Яковлєва.
1994 р. – Начальник Першого відділу-заступник Хмельницького обласного військового комісара.
18.03. 1990 – обраний народним депутатом України, 2-й тур- 50.43% голосів, 11 претендентів.
Голова Комісії ВР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів.
Нагороди: Орден Червоної Зірки, Орден “За заслуги” ІІІ ст., 10 медалей.
Микола Науменко: Після проголошення 24 серпня 1991 року незалежності України одразу постало питання про ліквідацію КДБ і створення нової спецслужби, покликаної захистити суверенітет та національну безпеку держави. У той час я працював народним депутатом України, був Головою Комісії ВР у справах ветеранів, пенсіонерів, інвалідів, репресованих, малозабезпечених і воїнів-інтернаціоналістів.
Необхідно зазначити, що підґрунтям, яке запустило процеси, котрі привели згодом до проголошення незалежності та створення нових державних структур, стало ухвалення 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР Декларації про державний суверенітет України.
До середини літа 1991 року було створено певне правове підґрунтя, що дало змогу розпочати розгортання системи забезпечення державної безпеки суверенної України. Своєчасність проведення цієї роботи засвідчили серпневі події в Москві, пов’язані з діяльністю Державного комітету з надзвичайного стану (рос. – ГКЧП).
На тлі подій у Москві ухвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України, а також заходів, передбачених постановою вищого законодавчого органу України, зобов’язували парламентарів та органи держбезпеки у стислі терміни вирішувати питання зміцнення безпеки республіки.
У Верховній Раді була створено Комісію по реорганізації органів державної безпеки України, яка спільно з постійною Комісією з питань оборони і державної безпеки розпочала роботу зі створення нової спецслужби. Мав честь входити до її складу й я.
Результатом спільної роботи стала постанова «Про створення Служби національної безпеки України», котру парламент ухвалив 20 вересня 1991 року. Першим пунктом її ліквідовувався КДБ УРСР.
Вважаю першу назву, де є акцент на слові «національна», більш влучною, оскільки вона чітко визначає коло завдань, котрі стоять перед спецслужбою.
Далі відбувся процес призначення Голови СНБУ – Євгена Марчука та його заступників, а також керівників обласних управлінь.
Стосовно керівника Хмельницького управління, генерал-майора Денищика Олексія Івановича, у члена комісії, народного депутата Юрія Костенка виникли заперечення. До його рук потрапив лист, фактично донос, на Олексія Івановича. На той час я особисто Денищика не знав, однак підписант цього листа, виявився мені знайомим. Не зовсім порядна, на мій погляд, людина. Розповів Юрію Костенку про певні деталі та переконав, що на цей лист не слід звертати уваги. Голосуванням, члени комісії затвердили Денищика Олексія Івановича на цій посаді без заперечень.
Крім того, рішенням комісії, я був закріплений уповноваженим з реорганізації обласних управлінь за Вінницькою, Хмельницькою та Тернопільською областями. Без мого погодження ніхто не міг бути призначений на будь-яку посаду.
В усіх обласних управліннях було створено атестаційні комісії, котрі проводили відбір на нову службу.
Більшість працівників Хмельницького управління, за винятком 2-3 чоловік, пройшли комісію та виявили бажання працювати у новоствореній спеціальній службі.
Ну а далі розпочалась рутина робота по реорганізації структури управління. До речі, структура СБУ формувалась не з верху до низу, а навпаки. Обласні управління визначали пріоритетні напрямки роботи, відповідно формуючи свої відділи.
Таким чином, було сформовано структуру, котру я й затвердив.
Біографічна довідка:
Денищик Олексій Іванович, народився 13 березня 1937 року в місті Дзержинську Донецької області.
У 1955 році закінчив Полтавський землевпорядний технікум за спеціальністю техніка-землевпорядника, після чого вступив до Харківського сільськогосподарського інституту ім. В.В. Докучаєва в 1960 році за спеціальністю інженера – землевпорядника.
З 1960 року по 1965 рік працював у землевпорядних органах Черкаської області на посадах інженера-землевпорядника та начальника землевпорядного загону.
З квітня 1965 року по серпень 1973 року працював у комсомольських органах Черкащини – пройшов шлях від інструктора обкому комсомолу до першого секретаря Черкаського обкому ЛКСМУ. Нагороджений знаком ЦКВМКСМ „За активну роботу в комсомолі”.
У 1975 році закінчив Вищу школу КДБ при Раді Міністрів СРСР за спеціальністю офіцера з вищою спеціальною освітою.
У серпні 1973 року управлінням КДБ у Черкаській області направлений на службу в органи державної безпеки, де служив на різних посадах в Управлінні КДБ у Чернігівській області, центральному апараті КДБ УРСР та управлінні КДБ у Хмельницькій області. У січні 1992 року переатестований комісією Верховної Ради України, прийняв присягу і був призначений начальником Управління Служби Безпеки у Хмельницькій області. Прослужив на цій посаді до серпня 1995 року. Військове звання – генерал-майор. Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Нагороджений знаками «Почетный сотрудник госбезопасности», «Почесний співробітник органів безпеки».
Олексій Денищик: За одну ніч світогляд змінити не можливо, однак усі працівники Хмельницького управління, котрі пройшли атестацію та виявили бажання служити в новій службі, при різності поглядів, були насамперед патріотами. Це та головна та визначальна риса, котра єднала всіх та давала стимул рухатись уперед.
За винятком декількох чоловік, усі пройшли атестацію на роботу на той час в СНБУ. Прийняли присягу.
Слід зауважити, що у КДБ працювали справжні професіонали, котрі проходили серйозний вишкіл та відбір, котрі протистояли серйозним супротивникам з інших спецслужб. І я радий тій обставині, що на той час було розуміння, як правильно провести процеси переатестації, аби не втратити професіоналів, як це робиться сьогодні в результаті так званої люстрації.
Щодо передумов. Під час путчу у Москві, мені особисто і колективу управління, котре очолював довелось прийняти непросте, але виважене рішення – ми за Україну. Ці процеси проходили, до речі, не лише в управлінні, а й скрізь в області. Це був перший крок висловлення та усвідомлення патріотизму.
Головний здобуток того часу – відсутність кровопролиття. Деякі гарячі голови кричали, що відкрийте списки тих, хто співробітничав і т.д. Дуже добре, що все ж таки здоровий глузд переміг і цього не зробили, а інакше пролилися б кров.
Тому, коли прийшов час реорганізації спецслужби, працівники уже чітко визначились зі своїм вибором. До речі, становлення структури нової служби проходило в обласних управліннях. Наша область характеризувалась наявністю великої кількості військовий частин та розвиненою військовою промисловістю, що й визначало певну специфіку нашої роботи. Такий підхід до формування, як показав час, повністю себе виправдав. Приємно було співпрацювати у цьому напрямку з Миколою Науменко, котрий як людина військова чітко розумів, що і як має бути.
До речі, з кожним працівником, коли проходив процес атестації, я розмовляв особисто. Повторюсь, усі були вмотивовані та патріотично налаштовані. Вмотивовані у першу чергу морально, а не матеріально. Саме такі люди й розпочинали історію Управління СБ України у Хмельницькій області. І жоден із них, з плином часу, не пожалкував, що він прийшов на службу в СБУ.
Редакція НГП
P.S. 25 березня працівники СБУ відзначають своє професійне свято.
Редакція «Незалежного громадського порталу» вітає усіх діючих співробітників та ветеранів СБУ з професійним святом. Бажаємо успіхів у нелегкій праці захисту національних інтересів, впевнені, що ви з честю виконуєте покладені на вас обов’язки.
Зичимо добра, миру та міцного здоров’я!