Весна 2015-го принесла аграрному сектору, який чи не єдиний сьогодні в Україні дає прибуток і своєчасно сплачує податки, масу неприємностей. Насамперед, крім вирішення традиційних сільськогосподарських проблем, аграрії кинулися на пошук резервів, аби пристойно ввійти у посівну кампанію.
Через нестабільність української економіки витрати на посів ранніх ярих і зернобобових культур зросли майже втричі. Товаровиробники кивають у бік нафтотрейдерів та монополістів ринку мінеральних добрив, мовляв, не без їхньої допомоги підігрівається ажіотаж. Ті ж виправдовуються, мовляв, розхитування економіки залежить від курсової прив’язки гривні до долара.
Крайнім у цих “розбірках”, як правило, залишаються покупці. Адже вже восени рум’яний буханець на Хмельниччині може злетіти до 20 гривень. Це не “страшилки”, а цілком проста математика, про яку вже говорять аграрії краю.
Підприємство-середняк з Хмельницького району “Нові аграрні технології”, яке обробляє 5100 га землі, на собі відчуло цінові “примхи”.
— Цьогорічна посівна кампанія значно здорожчала у порівняні з минулою. Зокрема, ціна пального зросла у тричі: рік тому на пальне я витратив 9 млн. грн, сьогодні — 27 млн. грн. Мінеральні добрива, засоби захисту рослин, запчастини тощо доводиться закуповувати, орієнтуючись на курс долара та євро. Виходячи з цього, можна рахувати, що усі матеріальні ресурси цьогорічної посівної кампанії зросли в середньому також у тричі. Цілком логічно, що продукція, яка буде на виході також здорожчає, оскільки виробник не зможе працювати у збиток, — розповів НГП керівник агрогосподарства Іван Ізбінський.
Фото business.ua
Іван Володимирович наголосив: якщо Україна орієнтована на Європу, де сільгоспвиробник має досить суттєві привілеї, то цілком логічно, що такий же підхід має демонструвати наша держава й до українського аграрія.
— Сьогодні аграрний сектор — це 27% надходження валюти, це 30% виробництва валової продукції. Однак порівняння з Європою ставлення держави до сільгоспвиробника явно не у нашу користь, — вважає він.
Справді, були часи, коли держава балувала аграріїв всілякими дотаціями та підтримкою не на папері. Бюджетні кошти виділялися під посів ярих зернових та цукрового буряку; компенсувалася відсоткова ставка за взятими кредитами на закупівлю техніки тощо. Це дозволяло здійснювати владі певні цінові коригування, уникаючи різких стрибків цін на сільськогосподарську продукцію.
В останні роки владоможці більше намагалися вклинити власний інтерес у діяльність сектору АПК, аніж допомогти чи підтримати його. Цьому підтвердження, так звана, компенсація за реконструкцію молочно-товарних комплексів і ферм: відшкодування доходило до “своїх” аграріїв та агрохолдингів. Це стосується і Хмельницької області, де за роки правління Ядухи, цю бюджетну “підтримку” відчули ті, хто був близьким до влади.
— Нині не працює жодна державна програма з підтримки галузі АПК. Щоправда, розглядалася можливість відшкодування з державного бюджету відсоткової ставки за взяті кредити під посівну кампанію. І начебто під це виділили 300 мільйонів гривень, але ми їх не бачимо, — констатував заступник голови Хмельницької облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Володимир Кальніченко.
Він зазначив, що також пробуксовує програма розвитку агропромислового комплексу Хмельницької області на 2012-2016 роки. Востаннє обласний бюджет щось давав аграріям у 2013 році. Та й то освоїти мільйон з “хвостиком” змогла не велика кількість агропідприємств, додав Кальніченко.
Фото Віталія Тараненка
Переломити хід подій може Президент, уряд і профільне міністерство. Начальник управління агропромислового розвитку Хмельницької ОДА у 2005-2010 роках Володимир Галищук вважає, що Європа не зацікавлена у сильній Україні насамперед аграрного спрямування. А тому нам треба шукати внутрішні резерви.
— За тридцятирічний досвід я ще не бачив такої складної ситуації в аграрному секторі України. Зараз ніхто не береться прогнозувати вартість пального, коли збиратиметься урожай. А це надзвичайно важливо. Відповідно, собівартість зернових та інших культур буде дуже великою. Вихід є один — на загальноукраїнському рівні треба ухвалювати революційне рішення щодо надання дотаційних коштів аграріям. Тобто із розрахунку на гектар посівів даються гроші, які виробник витратить на догляд та збирання культур. У кінцевому це має здешевити вартість продукції. Так відбувається у всьому світі, — заявив Галищук.
А тим часом сільгоспвиробники області вимушено пішли “дружити” з банківськими установами. Попри великий дефіцит коштів на суму 800 млн. грн (стільки, за словами Кальніченка, не вистачає обігових грошей, щоб провести посівну кампанію — НГП), кредитори не поспішають діставати із сейфів гривневі купюри. Ще й підняли відсоткові ставки, мотивуючи тим, що Національний банк України підвищив річну ставку рефінансування банків з 19,5% до 30%.
— Банки видають кредити аграріям під 28%-річних. Даруйте, але 28 відсотків — це наш заробіток, який доведеться віддати кредитору. Ще при 17-18% ми були готові брати позики, — сказав голова асоціації фермерів та приватних землевласників Хмельницької області Анатолій Мендрик.
Самий же драматизм настане восени, коли доведеться рахувати курчат. Тобто, в яку ціну споживачам порахують хліб, цукор, крупи та інші продукти харчування першої необхідності, поки залишається здогадуватися. Аграрії ж в унісон заявили, що дешевих товарів не слід чекати.
— Стосовно цін на хліб та іншу продукцію нового урожаю, можу заявити, якщо держава не докладе зусиль, цінову політику формуватиме ринок. Подивіться скільки коштує пальне, як знецінилась гривня, порахуйте — отримаєте приблизний результат. По іншому — ніяк. Однак, на мій погляд, аби не було соціальних проблем, держава все таки втрутиться, аби ціна на хліб була прийнятною для населення, — припустив керівник СФГ “Маїс” Хмельницького району Олег Федорук.
— Цілком реально, що хліб урожаю-2015 на Хмельниччині коштуватиме один долар. Звісно, що хлібороби і товаровиробники зацікавлені у якнайдешевшому виході продукції. Тоді нехай виробники мінеральних добрив відпускають свій товар не за 11 тисяч гривень за тонну, а, приміром, за 2-4 тисячі. Це ж саме стосується нафтотрейдерів, котрі диктують цінову політику на ринку пального. Ось до кого треба апелювати покупцям, а не робити крайніми в усьому фермерів! — підтримує Федорука фермер Мендрик.
— Що стосується ціни на хліб нового урожаю, то її спрогнозувати важко, оскільки це питання соціальне. Хотілося, аби держава тримала її на контролі та дотувала, аби соціально незахищені верстви населення могли купувати хліб по 7-8 гривень. Дорогі сорти можуть коштувати і 20-25 гривень, — додає Ізбінський.
Заступник голови Хмельницької облдержадміністрації з питань агропромислового комплексу Володимир Кальніченко спробував розвіяти чорні хмари. Мовляв, соціальний хліб нового урожаю подоляни куштуватимуть не дорожче, ніж за 10 гривень. Чого не скажеш про інші види хліба та хлібобулочних виробів, які можуть побити нові психологічні бар’єри.
— Влада на місцях наділена законними важелями впливу, регламентованими відповідною постановою Кабміну, обмеження рівня рентабельності (хлібопекарських підприємств — НГП) та торгівельних надбавок. Також Аграрний фонд відпускатиме борошно за ціною нижчою, ніж сформується на ринку, — запевнив Кальніченко.
— Реально аграрії праві. Якщо виростити пшеницю без державної підтримки або цінового регулювання, на виході ціна хліба становитиме 20 гривень і більше. Безумовно, що якось впливатиме на ціну Аграрний фонд, але він на сьогодні не є ефективним арбітром у стабілізації цінової ситуації, — резюмував екс-посадовець Галищук.
Віталій Тараненко,
Вадим Олексюк.