У Хмельницькому 19 лютого пройшли роковини за загиблими під час Революції гідності минулої зими. Хмельницький також отримав втрати – під будівлею Управління Служби безпеки України загинуло двоє людей: хмельничанка пенсійного віку Людмила Шеремет і молодий хлопець з Чемеровеччини Дмитро Пагор.
Достеменно невідомо, чому протестувальники кинулися на штрум СБУ, а потім його підпалили. “Незалежний громадський портал” звернувся за коментарями до фактичних лідерів і дуже активних учасників місцевого Майдану. Ми не претендуємо на істину – пряма мова всіх майданівців відтворена без змін.
Активіст Алім Міщук: “Заклик блокувати Управління Служби безпеки в області зробив Руслан Рохов. Це відбулося на Майдані біля облдержадміністрації у присутності інших лідерів Олександра Симчишина, свободівця Попадюка. Він запропонував сформувати дві колони і рухатися на обласну прокуратуру і СБУ. Я із Симчишином стояв за спиною у Рохова. Кажу Симчишину: “Сашко, єдине застереження – люди не повинні йти на прорив СБУ, бо там багато зброї. Реакція ж від есбеушників на такі дії теж буде”. Симчишин звернувся до Попадюка, щоб той зі сцени попередив людей про мирну акцію. Що і останній зробив.
Коли мітингувальники стояли під СБУ, Рохов виліз на підігнані тролейбуси і почав накачувати обстановку. Коли ситуація вийшла з-під контролю, він втік додому.
Перед пікетом СБУ я мав розмову з одним із співробітників Служби. Вони просили упередити штурм. Про це я говорив із Сергієм Скоробагатим. Ми з ним домовилися прийти раніше під цю будівлю і вимагати зустрічі з тодішнім керівником Віктором Крайтором, аби він показав співробітників підрозділу Альфи. Адже була інформація, що альфівців можуть відрядити на київський Майдан. Після цього мали бути мирні пікети.
Я набрав Скоробагатого, коли колона протестувальників була приблизно напівдороги до СБУ і спитав, де він знаходиться. У відповідь чую, що він вже під Службою. Під будівлю фактично прийшов із колоною. Через кілька хвилин троє-четверо хлопців у масках підбігли до входу і почали бити скло у дверях. Далі до них приєднався Скоробагатий.
Ще важливий момент. Людей під СБУ закликав Рохов, однак коли мітингувальники прийшли, самого Руслана не було. Він з’явився після вбивства жінки – виліз на тролейбус і почав агітувати. Коли ж підпалили СБУ, Рохов втік. До речі, Рохов ні з ким, ані з Симчишином, ані зі мною чи Попадюком, не узгоджував заклику до СБУ.
Я вважаю, що провина за смерті лежить на Крайторі. Як потім мені сказав один співробітник, Крайтор сліпо вірив, що довкола Хмельницького одні бандери”.
Активіст Руслан Рохов: “Тоді на Майдані приймалося рішення про пікет СБУ, прокуратури і облдержадміністрації. Я говорив про облдержадміністрацію і взяв на себе відповідальність, повівши людей у Будівлю Ради. Там же створили самооборону. Вивели голову обласної ради на площу, де він написав заяву при вихід з Партії регіонів та рішення про скликання позачергової сесії облради.
Я не пам’ятаю, хто закликав до будівлі СБУ. Симчишин повів людей до обласної прокуратури, я – до адміністрації. Хто спрямував до СБУ, мені невідомо. До Служби я прийшов після дзвінка Симчишина, який повідомив про вбивство жінки.
Зараз дуже легко філософстувувати, що могло бути, а чого не могло. Якби вийшов би Крайтор і сказав, що жінку вбили через необережність, якби був діалог, то, можливо, упередили б підпал.
Міліція бачила, як розливалися “коктейлі Молотова”. Був і Птащук (діючий начальник міської міліції – НГП), інші представники правоохоронних органів, котрі мали дивитися, хто що робить. Ми ж створили самооборону з метою захисту людей, щоб мінімізувати жертви. Намагалися відвести подалі від будівлі СБУ решту людей, котрі спостерігали, щоб вони не стали випадковими жертвами. Також був створений “живий кородор” на вулиці Свободи, яким вийшли працівники СБУ.
Я стою на позиції, що загибелі людей під будівлею СБУ, можна було запобігти. Насамперед хтось мав зупинити тих, осіб, які розбивали скло у парадних дверях Служби”.
Учасник Революції гідності, народний депутат кількох скликань Лев Бірюк: “Перший раз прийшов до СБУ з групою депутатів від “Батьківщини” за кілька днів до цих подій. Ми передали наш запит із текстівкою, що “гуляла” Інтернетом про хмельницьких “тітушок”. У керівника Крайтора вимагали надати інформацію про організаторів “тітушок”.
Другий раз був біля СБУ наступного дня після підпалу. До мене приїхав підполковник десантної частини з проханням вгамувати людей, бо є наказ вивести боєприпаси з території Служби. Тоді побачив обгорілі тролейбуси.
Коли відбувалися самі вбивства під Управлінням, я був у Києві. (В уточнюючому запитанні до Бірюка ми спитали, чи підтверджує він виголошену пропозицію від 19 лютого 2014 року на хмельницькому Майдані, про те, що треба блокувати залізницю, Лев Васильович сказав “так”).
Хмельницький майданівець, отаман хмельницького козацького куреня імені Нечая Сергій Скоробагатий: “Чесно кажучи, не знаю, хто давав команду йти на СБУ. Зі своїми козаками (було 6 осіб) я ще до початку пікету прийшов до СБУ. Ми хвилин 15 товкли у двері – вимагали показати “Альфу”. Нас не пустили, а коли підтягнулися люди, хтось з боку розбив вікно у дверях. Це зробив хлопець у коричневій дублянці.
Після того, як розбили вікна і вбили жінку, Шутяк (колишній керівник обласної міліції), Птащук, прокурор області, військовий прокурор дзвонили Крайтору і той у слухавку сказав: якщо народ піде далі, стрілятимемо у вас.
Якби не було спалене хмельницьке СБУ, то невідомо, чи Янукович втік би. Це було однією з краплин, яке налякало Януковича”.
Відео “Ексклюзиву”.
Фото Віталія Тараненка