Хмельницький волонтер Микола Мужичук виявився талановитим аферистом з судимістю

Хмельницький волонтер Микола Мужичук виявився талановитим аферистом з судимістю

Про це на сьогоднішній прес-конференції розповіли представники Правого сектору, інші волонтери міста та колишній колега Миколи Мужичука, якого той ошукав на 8 тисяч гривень ще у 1998 році.

Керівник хмельницького осередку “Правого сектору” Анатолій Медведчук заперечив звинувачення волонтера-афериста Миколи Мужичука, які той висловлює на своїй сторінці у соцмережі, мовляв при контрольній закупці кровоспинного засобу його побили, поклали на асфальт, відкрили його машину.

“Все, що ми забрали з його машини – це символіка “Правого сектора”: кілька газет, наклейки та візитка Яроша, яка була на лобовому склі замість талончика про страховку. Він заявляв, що сам з Правого сектору і кровоспинні засоби продає від нашого імені. Насправді він ніколи не був в нашій організації, ніхто його не уповноважував це робити. Ми кровоспинні засоби роздавали безкоштовно тим, хто відправлявся в АТО”, – розповів Анатолій Медведчук.

Фото Миколи Мужичука з його сторінки в Фейсбуці

Фото Миколи Мужичука з його сторінки в Фейсбуці

Також Анатолій спростував заяви МиколиМужичука про те, що той був та воював на передовій зони АТО. За його словами, єдине місце наближене до АТО, де був Микола Мужичук – це тренувальна база “Правого Сектору”, яка знаходиться за 150 кілометрів від передової.

Рідний син Миколи Мужичука, Максим Мужичук розповів, що батько надурив його зі створенням благодійного фонду “Озеро надії”. Мати та батько Максима розучились ще у 1998 році.

Відтоді Микола з сином не бачився впродовж 15 років та навіть аліменти сплачував не справно. Проте коли Максим виріс і пішов вчитись на соціального працівника батько знову з’явився, відчувши у синові можливого напарника по благодійності.

“З моїм біологічним батьком займались благодійною діяльністю ще до початку військових дій, але вирішили зареєструвати фонд лише з початком війни. У засновниках фонду були цивільна дружина Миколи – Юлія Семехіна, моя мати– ОксанаСтецьковата я, Максим Мужичук. Головою фонду мав бути я.Колипочався збір документів для створення фонду Микола прийшов до мене та попросивнас з матір’ю підписатиякийсь документ. Я погодився, навіть не читаючи. Тому що це мій батько і на той момент підстав йому недовіряти не було”, – сказав Максим Мужичук.

“Потім виявилось, що я підписався під тим, що я не є головою фонду, а його тепер очолює Юлія Семехіна, цивільна дружинамого батька. Після того жодних документів на фонд я не бачив і в руках не тримав”, – додав Максим.

Окрім нещодавньої брехні Мужичука-старшого викрилась і його давня брехня про службу в Афганістані. “Я знаю його з 90-х років, він всім завжди казав, що воював в Афганістані. Я вас можу запевнити: в Афганістані він не був. У нього немає ні посвідчення, нічого”, – заявила його колишня дружина Оксана.

Також з’ясувалась ще одна причина по якій Микола Мужичук відразу не зареєстрував благодійний фонд “Озеро Надії” на себе. У нього є дві судимості, одна умовна, а через другу він відсидів рік за рекет. Окрім того одною з версій чому Мужичук-батько не зареєстрував фонд на себе – відсутність у нього паспорту впродовж останніх десяти років.

На прес-конференції був колишній колега Миколи Мужичука- Анатолій Малюхінз яким вони колись працювали разом на поліграфічній фірмі у 90-х, проте потім втратили зв’язок на багато років. При випадковій зустрічі у 2009 році Мужичук-старший розповів старому знайомому про нове життя, нову дружину та власний бізнес.

Так він ошукав Анатолія Малюхіна на 8 тисяч гривень, пообіцявши поставити пластикові вікна. Відтоді ані грошей, ані вікон, ані самого Миколу Анатолій не бачив. По телефону Юлія Семехіна запевняла його у криштальній чесності свого цивільного чоловіка, та казала, що той обов’язково поверне гроші.

Зараз Микола Мужичук продовжує займатись “волонтерською” діяльністю, приєднавшись до так званої “територіальної громади”, яка ще влітку незаконно захопила частину приміщення колишньої першої аптеки, за адресою вул. Камянецька, 38.

Про діяльність, плани та акції благодійного фонду з заплямованою репутацією Юлія Семехіна та Микола Мужичук продовжують писатиу фейсбуці на “офіційній сторінціОзера надії”. Доступ до неї заблоковано для Максима Мужичука та Альони Берези, які були рушійними силами багатьох акцій фонду у минулому.

Син шахрая-волонтера – Максим Мужичук заявляє, що зробить все можливе для того щоб фонд“Озеро надії” припинив свою діяльність, а талановитий і вигадливий Микола Мужичук був покараний за шахрайство.

“Зараз через одну людинузаплямувалось все хмельницьке волонтерство. Я це розумію. Але ми були дуже довірливими, а він вигадливим. Я продовжую займатись волонтерством, це моє. І дуже шкода, що сталась така прикрість: тепер менше довіри буде до всіх волонтерів міста. Але люди мають знати хто є хто. Я відкрию інший фонд, що працюватиме чесно, відкрито та прозоро, і сподіваюсь, що мій батько буде покараний”, – підсумував Максим Мужичук.

Loading...
У разі повного чи часткового відтворення матеріалів пряме посилання на "Незалежний громадський портал" обов'язкове!
Адміністрація сайту попереджає, що коментарі з використанням ненормативної лексики, пропагандою насилля та образою честі та гідності будуть видалятися

Коментарів: 3

  1. У тій, так званій “територіальній громаді”, яка вже кілька місяців незаконно утримує приміщення колишньої аптеки №1, переважно люди з кримінального світу міста. Правда, є кілька обманутих фанатиків, кілька шизіків, але ядро складають кримінальні злочинці, хоч дехто з них переконує, що сидів за політичні переконання. А тепер ще й такі горе-волонтери-бандюки до них приїдналися. Хмельничани знають, що проект “територіальної громади” втілює в Україні путлєр через свого кума медведчука. Кошти виділяють щоб створювати хаос в нашому місті та інших містах.

  2. “Окрім того одною з версій чому Мужичук-батько не зареєстрував фонд на себе – відсутність у нього паспорту впродовж останніх десяти років.”
    Це брехня. Микола є організатором та співорганізатором багатьох акваріумних конкурсів. Деякі з них проходили за кордоном. Звісно, що без паспорта він не зміг би отримати ні закордонного паспорта, а ні шенгенської візи. Фото, що ви навели в цій статті, зроблено в Санкт-Петербурзі на виставці “Зоосфера”, скоріш за все в 2012, або в 2013 році. Це не складно перевірити – стенд компанії Unitex.
    Тому можна сміливо сказати, що якщо ви сбрехали в цьому, то і в іншому вам віри немає. Та й той факт, що автор статті приховує своє ім’я багато про що говорить.

  3. павлик морозов

Коментування

Ваша електронна адреса не буде афішуватись.